Справа №2-241/10р.

Р І Ш Е Н Н Я      

Іменем     України

02 лютого 2011 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Решетніка М.О.

при секретарі –Медведєвій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в своїх та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, третя особа: відділ паспортної реєстраційної та міграційної служби Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області „Про визнання втратившими право користування житловим приміщенням та виселення”, зустрічним позовом ОСОБА_2 в своїх та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: орган опіки та піклування виконкому Бабушкінської райради м.Дніпропетровська «Про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні та вселення», -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. З листопада 2005 року в квартирі зареєстровані також її син та онука –відповідачі по справі, однак з моменту реєстрації вони в спірній квартирі не проживають, а проживають у власній трикімнатній квартирі АДРЕСА_2. Тобто, відповідач на житловій площі вищезазначеної квартири не проживає більше 6 місяців, комунальні платежі не сплачує, добровільно знятись з реєстраційного обліку відмовляється. Просила визнати відповідачів втратившими право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 з підстав, як уточнила в судовому, передбачених ст..ст.71,72,163 ЖК України, та зобов'язати відділ паспортної реєстраційної та міграційної служби Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою та виселити останніх з квартири без надання іншого житла.

13 грудня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між ним та його матір’ю ОСОБА_1 була усна домовленість, відповідно до якої спірна квартира після смерті батька залишається йому, замість чого він переоформлює на ОСОБА_1 автомобіль «Москвич», котрий належить йому на праві власності і ОСОБА_1 переїжджає проживати до своєї дочки за адресою АДРЕСА_3. Фактично всі умови домовленості були виконані, однак спірну квартиру ОСОБА_1 так і не переоформила, хоча неодноразово йому це обіцяла. Спірною квартирою він з матір’ю користувалися періодично, жити в ній неможливо, оскільки квартира перебуває в аварійному стані та потребує капітального ремонту. Після зробленого ремонту, він в жовтні 2004 року разом із дочкою переїхали до спірної квартири, після чого в березні 2005 року зареєструвались за місцем проживання. ОСОБА_1 в цей час вже була знята з реєстрації за адресою спірної квартири та була зареєстрована за адресою фактичного місця проживання АДРЕСА_3, де була зареєстрована до 16 лютого 2007 року. З того часу відповідачка почала чинити перешкоди в користуванні житлом та вимагати знятись з реєстрації. Просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні спірною квартирою, вселивши їх туди.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові. В задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні. Зустрічний позов просили задовольнити.

Представник органу опіки та піклування виконкому Бабушкінської райради м.Дніпропетровська в судовому засіданні зазначив, що неповнолітня ОСОБА_3 не може проживати в спірній квартирі, оскільки там безлад, квартира потребує капітального ремонту, знаходиться в аварійному стані та непридатна для проживання.

Представник відділу паспортної реєстраційної та міграційної служби Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, в поданій до суду заяві просив розглянути справу у їх відсутності, в зв’язку з чим справу розглянуто в порядку ст.169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 26.09.1995р. виконкомом Дніпропетровської міськради за розпорядженням №2/1449-95, належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.13). З 2005 року за адресою цієї квартири були зареєстровані відповідачі (а.с.12), однак з моменту реєстрації вони в спірній квартирі не проживають, що підтверджується поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні, та актами, складеними працівниками КЖЕП-5 (а.с.16-18). Із зазначених актів, як і з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та фотознімків приміщень спірної квартири (а.с.22,23,29) вбачається, що квартира є непридатною для проживання та фактично використовувалась для зберігання різних речей та розведення корму для риб, продажем якого ОСОБА_2 займається. Також із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 квітня 2007 року вбачається, що ОСОБА_2 будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.34).

Судом встановлено, що вищезазначена квартира АДРЕСА_2 є власністю ОСОБА_2, що підтверджується технічним паспортом (а.с.28).

Крім того, згідно з довідкою виданою Комунальним закладом освіти дошкільного навчального закладу №123 від 21 березня 2007 року, неповнолітня ОСОБА_3 відвідує санаторну групу з захворюваннями серцево-судинної системи та значиться за місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с.41), а лікарська допомога їй надається дитячою поліклінікою, яка також розташована на ж/м Тополь у м.Дніпропетровську. Згідно ж відомостей, зазначених у формі №063-0 неповнолітня ОСОБА_7 також обліковується за місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с.43).

Однією із позовних вимог ОСОБА_2 є визнання за ним права власності на спірну квартиру, в обґрунтування чого він зазначає, що між ним та позивачкою була домовленість про передачу йому у власність цієї квартири взамін передачі ним у власність матері автомобіля. Разом з тим про існування такої домовленості між сторонами, про дарування ним позивачці автомобіля та іншим обставинам, пов’язаним із правом власності на квартиру ОСОБА_2, на порушення вимог, визначених ст..ст.10,60 ЦПК України, суду не надав.

Свою вимогу про визнання права власності на квартиру позивач просить вирішити відповідно до ст..220 ЦК України, якою передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Однак ОСОБА_2 так і не зазначено щодо якого договору  (міни, купівлі-продажу, дарування чи іншого) було досягнуто ним домовленості із позивачкою, та коли відбулося, і яким чином, виконання сторонами досягнутої домовленості. А із пояснень самого ОСОБА_2, викладених як в позовній заяві, так і усно в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 умови таких домовленостей не дотримувалась та не виконала, а про які-небудь домовленості щодо відчуження квартири остання взагалі заперечує.

Відповідно до ст..128 ЦК України в редакції 1963р., що діяла в період, про який вказує ОСОБА_2, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, зокрема із правочинів. А статтею 334 цього ж Кодексу передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачи майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що договір про відчуження майна між сторонами судовим рішенням не визнавався дійсним, а про таке позивач не просить, фактично передача майна не відбулась, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не набув права власності на спірну квартиру, а тому задоволенню його вимога про визнання права власності не підлягає.  

Відповідно до ст.163 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ними зберігається займане житлове приміщення у випадках та в межах строків передбачених діючим законодавством, зокрема у випадках і межах строків, визначених ч.1, п.1,5 ч.3 та ч.4 ст.71 цього Кодексу.

Згідно зі ст.72 Житлового Кодексу України, визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням в наслідок відсутності цієї особи понад установлений діючим законодавством термін встановлюється в судовому порядку.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка у судовому засіданні довела факт не проживання відповідачів на спірній житловій площі понад шість місяців, тому їх слід визнати втратившими право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, в зв'язку з чим, зобов'язати відділ паспортної реєстраційної та міграційної служби Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та його неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за вищевказаною адресою.

Згідно ст..157 ЖК України, членів сім'ї власника жилового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Відповідачі у спірному житловому приміщенні не проживають, а тому позовні вимоги щодо їх виселення не підлягають задоволенню.

Відповідно в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 в своїх та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та вселення необхідно відмовити також.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_2 та його неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, визнати втратившими право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати відділ паспортної реєстраційної та міграційної служби Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та його неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 в своїх та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: орган опіки та піклування виконкому Бабушкінської райради м.Дніпропетровська «Про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні та вселення»- відмовити.

Строк апеляційного оскарження рішення –10 днів.

Суддя            /підпис/

Згідно з оригіналом:          

Голова Бабушкінського

            райсуду м. Дніпропетровська                                                                              Л. О. Татарчук