Справа № 2а-35/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2011 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить: визнати дії відповідача неправомірними щодо ненарахування і виплати у належному розмірі їй підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 1 січня 2010 р. по 31 грудня 2010 р.; зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2009 р. з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та за 2010 р. з 1 січня 2010 р. по 31 грудня 2010 р., з врахуванням проведених раніше виплат. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така в згаданому розмірі не виплачувалась.
Ухвалами судді від 27 січня 2011 р. позовну заяву в частині вимог за період з 1 січня 2009 р. по 28 червня 2010 р. включно залишено без розгляду, а відкрито скорочене провадження в частині вимог з 29 червня 2010 р.
Відповідач подав суду письмове заперечення на позов, в якому просить в позові відмовити за безпідставністю.
Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважаю їх достатніми для прийняття рішення.
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні, та перебуває на обліку у відповідача - управлінні Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова.
Згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції станом на 2010 р.). Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме такий встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Із письмових заперечень відповідача вбачається, що підвищення позивачу як дитині війни у вищезгаданому розмірі не виплачувалося.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, всупереч вищенаведеним нормам, відповідачем навіть в запереченні не зазначено та не доведено на підставі яких положень закону позивачу у спірному періоді (2010 р.) виплачувалося підвищення до пенсії у спірний період в меншому розмірі, а також законність такого застосування. Звертаю увагу, що у письмовому запереченні відповідача зазначено, що у 2008 р. підвищення до пенсії обчислювалося відповідно до постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окоремих категорій громадян», проте даний період (2008 р.) не є предметом позовних вимог позивача.
Також, не приймаю до уваги покликання відповідача про недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, враховуючи відсутність встановленого законом іншого мінімального розміру пенсії за віком. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України”).
Враховуючи наведене, вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення, а доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема, слід визнати дії відповідача неправомріними та зобов’язати його здійснити позивачу перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 29 червня 2010 р. /періоду відкриття провадження/ і до 31 грудня 2010 р.
Щодо клопотання відповідача на застосування строків звернення до суду, та таке є безпідставним, оскільки питання пропущення строків звернення до адміністративного суду, згідно ст.ст.100, 107 КАС України, вирішувалося при відкритті провадження по справі, зокрема відкрито провадження в межах строку звернення до суду, що і зазначено ухвалі про відкриття скороченого провадження, яка була надіслана відповідачу.
На підставі ст.ст.1, 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та керуючись ст.ст.2, 6, 11, 17, 18, 70, 71, 86, 158-163, 183-2 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
позов задоволити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова неправомірними та зобов’язати його нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 29 червня 2010 р. до 31 грудня 2010 р. включно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова виконати постанову суду негайно.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, визначеному ст.186 КАС України.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя О.В.Тімченко
Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.