Справа № 2-57/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                                            21 січня 2011 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий –суддя Чинчин О.В., при секретарі Заботіній О.Ю., за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», треті особи –ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка ОСОБА_1 з 10 березня 2008 року працювала старшим оператором –спеціалістом по торгівлі супутніми товарами АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна». Наказом № 199-к від 11 травня 2010 року її було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка  вважає звільнення незаконним з наступних підстав. Згідно наказу № 68-к від 22 лютого 2010 року про зміни в структурі та штатному розписі на Підприємстві з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»було введено 3 нові посади, однак, жодна з них не була їй запропонована, хоча посадові обов’язки нововведених посад повністю співпадають з посадовими обов’язками посад, що скоротили. Крім того, на ці посади прийняли нові одиниці, які раніше на підприємстві не працювали. 12 травня 2010 року позивачку було ознайомлено з наказом № 199-к від 11 травня 2010 року про її звільнення, та з цього часу вона не працює. 20 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до відповідної територіальної державної інспекції праці для проведення перевірки додержання законодавства про працю, однак, відповіді до теперішнього часу вона не отримала. Діями відповідача позивачці завдано також моральну шкоду, як полягає у тому, що погіршився її стан здоров’я, позивачці доводиться докладати додаткових зусиль для організації життя своєї сім’ї, в зв’язку з чим вона і її родина позбавлені нормального життєвого спілкування. На підставі цього ОСОБА_1 і звернулася до суду, та просить поновити її на роботі на посаді старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», або перевести її на нововведену посаду з такими ж посадовими обов’язками, стягнути з Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 травня 2010 року по день поновлення на роботі, та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтвердила свої позовні вимоги і їх обґрунтування у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову. Також пояснила, що з 10 березня 2008 року перебувала у трудових правовідносинах АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», працюючи старшим оператором –спеціалістом по торгівлі супутніми товарами. 22 лютого 2010 року ОСОБА_1 повідомили про те, що її посада скорочується, про що надали на ознайомлення відповідні накази, та надали їй строк у два місяці для пошуку іншої роботи. 11 травня 2010 року позивачку викликали на АЗС, та надали наказ про звільнення. З моменту повідомлення позивачки про скорочення чисельності штату працівників та до моменту її звільнення, на підприємстві були вакантні посади оператора АЗС, та начальника АЗС, посадові обов’язки якої повністю співпадають з посадовими обов’язками посади, яку вона займала, однак, жодна з них їй запропонована не була. ОСОБА_1 зверталася до профспілкового комітету, проте, на збори її викликано не було. Також вона зверталася до відповідної територіальної державної інспекції праці для проведення перевірки додержання законодавства про працю, однак, відповіді вона так і не отримала. Через своє звільнення позивачка дуже переймалася, внаслідок чого потрапила до лікарні. Вона має кредитні зобов’язання, які щомісячно необхідно виконувати. У її віці не так легко знайти роботу. Таким чином, їй довелося докладати додаткових зусиль для організації свого звичного укладу життя.

Представник відповідача Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»–Шелудченко В.Ю., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні з позовом погодився частково, а саме, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», та оплати вимушеного прогулу за період з 12 травня 2010 року по 15 червня 2010 року. В решті позовних вимог, у тому числі з приводу відшкодування моральної шкоди на заявлену суму, позов не визнав, та просить відмовити в цій частині позовних вимог у зв’язку із недоведеністю позовних вимог. Також пояснив, що дійсно сторони у період часу з 10 березня 2008 року по 11 травня 2010 року перебували у трудових правовідносинах. 11 травня 2010 року позивачку звільнено з посади старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами у зв’язку зі скороченням штату працівників. На той час були вакантні посади, однак, позивачці дані посади запропоновані не були. Посада начальника АЗС не була запропонована позивачці, оскільки вона цій посаді не відповідає. А саме, позивачка не має потрібної освіти, та це зовсім інша посадова інструкція. Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві утворено, однак, чи є позивачка членом профспілкової організації, не відомо. Відповідної згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору між сторонами не надавалося.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про явку до суду був повідомлений належним чином. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про явку до суду був повідомлений належним чином. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.1,ч.3 ст.49-2 КзПП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з наказом № 124-к від 14 березня 2008 року, з 10 березня 2008 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду оператора АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(а.с. 26), наказом № 237-к від 19 червня 2009 року ОСОБА_1 з 01 червня 2009 року переведено на посаду старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(а.с. 25а), що також підтверджується Трудовою книжкою позивачки (а.с. 6-7), та не заперечувалося сторонами.

22 лютого 2010 року повноважною особою –генеральним директором Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», з метою забезпечення ефективного процесу управління АЗС Донецького регіону Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», а також з метою подальшого удосконалювання структури та штатного розпису підприємства, видано наказ № 68-к про внесення змін до штатного розкладу АЗС Донецького регіону Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», яким були виключені зі штату посади начальника комплексу АЗС та старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами, та введено посаду начальника АЗС (а.с. 8-9), який було доведено до відома позивачки за два місяці до звільнення, про що не заперечувалося в судовому засіданні сторонами.

Відповідно до наказу № 199-к від 11 травня 2010 року, ОСОБА_1 звільнено з посади старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами у зв’язку зі скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 50).

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з випискою з Журналу реєстрації наказів з питань кадрової роботи (а.с. 44-47), згідно з повним штатним розкладом, належно затвердженим, та відповідними оригіналами наказів, які були досліджені в судовому засіданні, у період з 22 лютого 2010 року по 11 травня 2010 року на Підприємстві з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»призначалися, звільнялися та переводилися з різноманітних посад працівники даного підприємства, що свідчить про наявність у вказаний термін вакантних посад.

Зокрема:

- наказом № 67-к від 22 лютого 2010 року, ОСОБА_6 звільнено з посади оператора АЗС № 11-18 Комплексу АЗС № 9 в м. Київ Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України (а.с. 83);

- наказом № 109-к від 16 березня 2010 року, ОСОБА_7 з 01 березня 2010 року переведено на посаду старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами АЗС № 25-03 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (а.с. 84);

- наказом № 106-к від 12 березня 2010 року, ОСОБА_8 з 05 березня 2010 року призначено на посаду оператора АЗС № 23-03 Комплексу АЗС № 1 у м. Хмельницький Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(а.с. 85);

- наказом № 196-к від 06 травня 2010 року, ОСОБА_9 з 30 квітня 2010 року переведено на посаду ведучого спеціалісту відділу оптових постачань та продаж  Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (а.с. 86).

Крім того, згідно з інформацією про наявність вакантних посад безбалансового регіонального представництва у м. Донецьк Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»у період з 10 лютого по 22 травня 2010 року посада оператора заправної станції АЗС № 05-01 була вакантною у період з 12 лютого по 17 березня 2010 року, та з 17 по 18 квітня 2010 року (за умови тимчасового призначення на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку ОСОБА_10.) (а.с. 68-69).

Таким чином, вищенаведеними та оціненими судом доказами встановлено, що протягом 2-х місячного терміну, а саме, з моменту попередження і до звільнення позивачки ОСОБА_1, на Підприємстві з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»звільнялися різноманітні посади, які могла посісти позивачка відповідно до свого рівня кваліфікації. При цьому, будь-яка з цих вакантних посад на даному підприємстві з дня її вивільнення позивачці ОСОБА_1 запропонована не була, що підтверджується поясненнями позивачки, і не заперечувалося самим представником відповідача.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпПУ розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, та не заперечується як позивачкою, так і самим представником відповідача, питання розірвання трудового договору між сторонами виборним органом первинної профспілкової організації не розглядалося, та відповідної згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору не надавалося.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при звільненні позивачки ОСОБА_1 відповідачем були грубо порушені норми трудового законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині поновлення на роботі.

Поновлюючи позивачку на роботі на посаді старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», суд частково задовольняє передбачені трудовим законодавством, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Розрахунок середнього заробітку провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. з відповідними змінами та доповненнями.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться  виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У відповідності з довідкою, наданою Підприємством з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(а.с. 12), заробітна плата позивачки за два місяці, що передували її звільненню, склала: за березень 2010 р. –1 170 грн. 00 коп.; за квітень 2010 р. –848 грн. 57 коп.; фактично вона відпрацювала: у березні 2010 року –18 дні; у квітні 2010 року –16 днів.

Таким чином, середньоденна тарифна ставка позивачки складає: (1 170,00 грн. (заробітна плата за березень 2010 р.) + 848,57 грн. (заробітна плата за квітень 2010 р.) / (18 днів (фактично відпрацьованих у березні 2010 р.) + 16 днів (фактично відпрацьованих у квітні 2010 року) = 2 018,57 грн. / 34 днів = 59,36 грн.

Оскільки з вини відповідача позивачка здійснила вимушений прогул, то з відповідача потрібно стягнути на користь позивачки заробітну платню за час вимушеного прогулу у сумі 10 684,80 гривень. Так, у травні 2010 р. за 15 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 890,40 грн., у червні 2010 р. за 21 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 1 246,56 грн., у липні 2010 р. за 22 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 1 305,92 грн., у серпні 2010 р. за 21 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 1 246,56 грн., у вересні 2010 р. за 22 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 1 305,92 грн., у жовтні 2010 р. за 21 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 1 246,56 грн., у листопаді 2010 р. за 22 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 1 305,92 грн., у грудні 2010 р. за 23 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 1 365,28 грн., у січні 2011 р. за 13 робочих днів відповідач повинен виплатити позивачу 771,68 грн., а всього 10 684,80 гривень.

Поряд з цим, п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У відповідності з Трудовим договором між працівником і фізичною особою від 02 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах з фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_11, працюючи продавцем продовольчих товарів (а.с. 77).

Згідно з відповідною довідкою, отриманий позивачкою за період працевлаштування за місцем нової роботи заробіток складає 3 714 грн. 00 коп. (а.с. 92).

Таким чином, з відповідача на користь позивачки слід стягнути заробітну платню за час вимушеного прогулу з урахуванням заробітку за місцем нової роботи, в сумі 6 970 грн. 80 коп. (10 684 грн. 80 коп. (середній заробіток за час вимушеного прогулу) –3 714 грн. 00 коп. (заробіток за місцем нової роботи)).

У відповідності  зі ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 1 305,92 грн. (59,36 грн.(середньоденна заробітна плата) х 22 днів (в середньому) (кількість робочих днів за період вимушеного прогулу / 8 (кількість місяців вимушеного прогулу)) підлягають негайному виконанню.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У відповідності зі  ст.  1167  ЦК України  моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного  Суду  України № 4 від 31.03.1995 р. із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р. «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі позовних вимог, характеру дії особи, яка завдала шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Моральна шкода, заподіяна позивачці ОСОБА_1, полягає в тому, що порушення відповідачем її трудових прав, спричинило їй глибокі моральні та фізичні страждання, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого нормального життя: шукати нові джерела існування, шукати нову роботу, влазити у борги, оскільки також мала певні кредитні зобов’язання, та терпіти інші незручності, які зв’язані з порушенням її прав.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги глибину моральних та фізичних страждань ОСОБА_1, наслідки порушення її звичайного укладу життя, характер діяння винної особи, та вважає за необхідне стягнути з Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Задовольнити вимоги позивачки про стягнення з відповідача 5 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивачки та характеру діяння винної особи.

Постановляючи рішення у даній справі, суд не може задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо переведення її на посаду начальника АЗС, з наступних підстав.

Згідно з посадовою інструкцією Начальника АЗС (комплексу АЗС), затвердженої генеральним директором Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»19 лютого 2010 року, до кваліфікаційних вимог особи, яка призначається на посаду Начальника АЗС (комплексу АЗС), відноситься, зокрема, вища освіта.

Однак, згідно з Особовим листком по обліку кадрів, ОСОБА_1 закінчила Донецький металургійний технікум, та має середньо-спеціальну освіту.

Таким чином, ОСОБА_1 не відповідає посаді Начальника АЗС Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна».

Крім того, судом вже вирішено питання щодо поновлення позивачки ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», що виключає можливість її переведення на посаду начальника АЗС.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України, ст. 3 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про державне мито», з відповідача в прибуток держави слід стягнути судовий збір в розмірі 95 грн. 20 коп. (8,5 грн. (поновлення на роботі) + 69,70 грн. (заробітна плата за час вимушеного прогулу) + 17 грн. (моральна шкода)), а також 120 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 43, 492, 221, 231, 232, 233, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», треті особи –ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого оператора –спеціаліста по торгівлі супутніми товарами АЗС № 05-01 Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна».

Стягнути з Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу заробітну платню у сумі 6 970 (шість тисяч дев’ятсот сімдесят) грн. 80 коп., та 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. в порядку відшкодування моральної шкоди, всього 7 970 (сім тисяч дев’ятсот сімдесят) грн. 80 коп.

Стягнути з Підприємства з зарубіжними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»судовий збір в розмірі 95 (дев’яносто п’ять) грн. 20 коп. на користь держави, а також 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної платні за один місяць у сумі 1 305 (одна тисяча триста п’ять) грн. 92 коп. підлягають негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 21 січня 2011 року у присутності позивачки, представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлений 24 січня 2011 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                  О.В. Чинчин