АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-193/11 Головуючий у 1 інстанції: Панченко О.М.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Подліянової Г.С.
Маловічко С.В.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Бердянська в особі виконкому Бердянської міської ради, третя особа: Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2006 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Територіальної громади м.Бердянська в особі виконкому Бердянської міської ради, третя особа: Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно.
У позові зазначала, що їй на праві власності належить 9/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 Вказане домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 600 кв.м., з яких 525 кв.м було передано їй у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. За цією ж адресою розташована самочинно збудована будівля –літня кухня, яка визначена в технічній документації літ «В», вартістю 20376 грн. на яку ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Територіальної громади м.Бердянська в особі виконкому Бердянської міської ради, третя особа: Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно, задоволено.
В апеляційній скарзі заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що самочинні будівлі, які збудовані позивачем на земельній ділянці, що відведено для реконструкції, відповідають будівельним нормам та правилам і не порушують права третіх осіб.
Однак з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте вказані вимоги закону залишилися поза увагою суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно із ч. ч. 1,3 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування»в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
До 1 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 1 січня 2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів встановлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування»спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Але, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не звернув уваги на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Всупереч зазначеним вище вимогам закону, районним судом визнано право власності позивача на новостворене нерухоме майно, яке не вводилось у експлуатацію.
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2006 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Бердянська в особі виконкому Бердянської міської ради, третя особа: Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно –відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: