АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 1493 / 2011 р.               Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С.

                                                                            Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                17 березня 2011 р.                                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого         Бєлки В.Ю.

             суддів                     Кримської О.М.

                                            Глазкової О.Г.

             при секретарі        Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника –ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: КП «ВРЕЖО № 11»про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: КП «ВРЕЖО № 11»про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 15.09.1993р. ОСОБА_5 на родину з 3 осіб було отримано ордер на вказану квартиру. Сумісне життя її  з відповідачем ОСОБА_5 не склалося, а тому 7 січня 2007р. відповідач, зібравши свої особисті речі, виїхав зі спірної квартири та більше в ній не з'являвся.

04.06.2007р. шлюб між нею та ОСОБА_5 було розірвано за рішенням суду. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2008р., яке набрало законної сили, було усунуто перешкоди ОСОБА_5 в користуванні спірною квартирою шляхом вселення, а також встановлено порядок користування квартирою, відповідно до якого: ОСОБА_5 виділено в користування кімнату № 6 площею 10,7 кв.м., ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - кімнату № 7 площею 20,3 кв.м. та балкон, залишено у загальному користуванні кухню №4, коридор №1 площею 10,4 кв.м., ванну кімнату № 2 площею 2,9 кв.м., туалет № 3 площею 1,4 кв.м. та комору № 5 площею 0,8 кв.м. З часу винесення зазначеного рішення відповідач в спірній квартирі не проживає без поважних причин понад шість місяців, перешкод у користуванні квартирою йому не чинились, а тому позивачі вважають, що ОСОБА_5 є таким, що втратив право користування спірною квартирою.

        Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

        ОСОБА_2 в особі представника –ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2010 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляї апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно ордеру на житло від 15.09.1993 року ОСОБА_5 на склад сім”ї з 3-х осіб отримав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Сторони у справі зареєстровані в спірній квартирі.

Судом встановлено, що 04.06.2007 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано.

Як зазначають позивачі, відповідач ОСОБА_5 з січня 2007 року та з моменту набрання законної сили рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13.02.2008 року про його вселення в квартиру, в спірній квартирі не проживає без поважних причин, речі його відсутні, перешкоди йому у проживані в квартирі ніхто не чинить. При цьому позивачі посилаються на акти ЖЕД-33 від 30.10.2007 року та від 26.01.2009 року.

Відповідно рішенню Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13.02.2007 року, яке набрало законної сили, було встановлено, що відповідач не проживав в спірній квартирі з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 чинила йому перешкоди у проживані. У судовому засіданні 13.02.2007 року предметом дослідження і був акт ЖЕД-33 від 30.10.2007 року. Тобто судом вже була дана оцінка наданому доказу.

Вказаним рішенням ОСОБА_5 був вселений в спірнку квартиру та був встановлений порядок користування квартирою. ОСОБА_5 виділена кімната № 6 площею 10,7 кв.м , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кімната № 7 площею 20,3 кв.м з балконом, інші приміщення залишені в загальному користуванні.

Відповідно акту ЖЕД-33 від 26.01.2009 року вбачається :

1.          зі слів сусідів ОСОБА_5 періодично з”являвся у квартиру до квітня 2008 року;

2.          особисті речі ОСОБА_5 в квартирі відсутні ;

3.          рішенням Комунарського районного суду від 13.02.2008 року ОСОБА_5 вселений в квартиру;

4.          з моменту складання акту від 30.01.2007 року замки на дверях не замінялися.

Судом цей документ, як доказ, до уваги не прийнятий, оскільки судом встановлено, що

на вхідних дверях в кімнату відповідача встановлений замок, доступу до кімнати не було, на час проведення огляду та складання акту відповідача вдома не було.

             Факт чинення позивачами перешкод щодо проживання відповідача в квартирі підтверджується договіром послуг № 03/10 від 04.10.2008 року, укладеного між ООО „РИФ” та

ОСОБА_5, з якого вбачається, що відповідач викликав рятувальну службу для відкриття вхідних дверей, оскільки не міг попасти в квартиру.

             Крім цього, факт проживання відповідача в квартирі підтверджується отриманням ним

Кореспонденції за вказаною адресою.

             12.11.2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про встановлення іншого порядку користування жилим приміщенням ніж він був встановлений рішенням суду від 13.02.2008 року. В позові ОСОБА_2 просить виділити їй кімнату № 6 площею 10,7 кв.м , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнату № 7 площею 20,3 кв.м. Далі зазначає, що останнім часом ОСОБА_5 почав зловживати спиртними напоями, приходить до дому у нетверезому стані. ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 є особами однієї статі, мають спірні інтереси, підтримують дружні стосунки. Проживаючи разом в одніій кімнаті, син не дозволить батькові зловживати спиртними напоями.

             З цього вбачається, що ОСОБА_2 тим самим підтвердила факт проживання відповідача в спірній квартирі.

             Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов правильного висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджується доказами.

             Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається

 Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника –ОСОБА_3  відхилити.             

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

           Головуючий:

           Судді: