ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
25.12.07 Справа № 8/159
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Юрченка Я. О.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу ВАТ Птахофабрика «Виноградівська», с. Петрово Виноградівського району Закарпатської області № юр 318/07 від 15.11.2007 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2007 р.
у справі № 8/159
за позовом ВАТ «Хустська пересувна механізована колона», м. Хуст Закарпатської області
до відповідача ВАТ Птахофабрика «Виноградівська», с. Петрово Виноградівського району Закарпатської області
про стягнення в розмірі 26 855, 93 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –явка необов’язкова –не з’явився
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –Шерегі В. М. –представник (довіреність № юр 259/07 від 19.10.2007 р.)
Представнику відповідача (скаржника) у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ВАТ Птахофабрика «Виноградівська», с. Петрово, розгляд справи призначено на 25.12.2007 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.11.2007 р. у справі № 8/159 за позовом ВАТ «Хустська пересувна механізована колона», м. Хуст до відповідача ВАТ Птахофабрика «Виноградівська»про стягнення в сумі 26 855, 93 грн., в тому числі 22 431 грн. інфляційних збитків та 4 424, 93 грн. 3 % річних позов задоволено повністю.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 161, 214 ЦК УРСР, ст.ст. 526, 599, 625 ЦК України та мотивував його тим, що оскільки відповідачем не виконано зобов’язання щодо сплати грошових коштів за виконані будівельно-монтажні роботи і рішення господарського суду Закарпатської області про стягнення суми боргу, то скориставшись своїм правом, передбаченим чинним цивільним законодавством, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 10.09.2004 р. по 10.09.2007 р. на суму 22 431 грн. та 3 % річних за період з 10.09.2004 р. по 10.09.2007 р. на суму 4 424, 93 грн., розраховані з суми основного боргу, яка становить 49 166 грн. Крім цього, господарський суд у своєму рішення зазначив, що діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання із наявністю судового рішення чи відкриттям провадження по його примусовому виконанню.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Закарпатської області, вважає, що вона прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення, посилаючись на те, що саме бездіяльність Виноградівського районного відділу ДВС призводить до невиконання наказу господарського суду Закарпатської області від 28.03.2002 р. у справі № 8/172, а господарський суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про залучення виконавчої служби третьою особою. Звертаючись до положень ст. 218 ГК України, апелянт зазначає, що ВАТ Птахофабрика «Виноградівська»вжило всіх залежних від нього заходів для сплати грошових коштів за виконані будівельно-монтажні роботи. При цьому, відповідач вказує, що при примусовому виконанні наказу господарського суду Закарпатської області від 28.03.2002 р. у справі № 8/172 про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 61 228 грн., проведена передача майна на загальну суму 21 725 грн., що підтверджується актом прийому-передачі транспортних засобів від 22.04.2005 р.
Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив викладені в апеляційній скарзі мотиви та просив рішення господарського суду Закарпатської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення Виноградівського районного відділу ДВС як третю особу на стороні відповідача, оскільки оскаржуване рішення не впливає на законні права та інтереси виконавчої служби. Також позивач зазначає, що в межах виконавчого провадження згідно вимог статей 24, 30 Закону України «Про виконавче провадження»відповідач мав можливість виконати рішення господарського суду у справі № 8/172 у добровільному порядку.
Позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2756679. При цьому, позивач 21.12.2007 р. направив на адресу апеляційного господарського суду телеграму про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 01.06.2001 р. у справі № 8/172 задоволено позовні вимоги ВАТ «Хустська ПМК», м. Хуст до ВАТ Птахофабрика «Виноградівська», с. Петрово Виноградівського району Закарпатської області про стягнення заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи на загальну суму 60 621, 70 грн., в тому числі суми основного боргу в розмірі 49 166 грн., індексу інфляції –9 980, 70 грн., 3 % річних –1 475 грн.
На виконання вищезазначеного рішення виданий наказ від 01.06.2001 р.
01.08.2001 р. виконавчою службою відкрито виконавче провадження за даним наказом, про що винесена відповідна постанова.
Постановою Виноградівського РВ ДВС наказ арбітражного суду Закарпатської області від 01.06.2001 р. № 8/172 повернуто позивачу в зв’язку з відсутністю коштів на рахунку відповідача.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 28.03.2002 р. у справі № 8/172 на підставі ст. 121 ГПК України задоволено заяву ВАТ «Хустська ПМК»від 12.09.2001 р. № 478 про зміну способу виконання рішення арбітражного суду від 01.06.2001 р. у справі № 8/172 шляхом звернення стягнення заборгованості за рахунок майна відповідача, про що виданий наказ № 8/172 від 28.03.2002 р.
Постановою від 13.04.2002 р. виконавчою службою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного наказу.
Проте, незважаючи на тривалий час з моменту виникнення зобов’язання у відповідача, сплатити грошові кошти за виконані будівельно-монтажні роботи та рішення господарського суду Закарпатської області про стягнення суми боргу з відповідача, яке до цього часу знаходиться на примусовому виконанні у виконавчій службі, заборгованість на суму 61 228 грн., в тому числі основного боргу, відповідачем не погашена, наказ суду не виконаний, що підтверджується листом від 09.08.2007 р. № Х-70/10-09/1621 заступника начальника відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області.
Скориставшись своїм правом та відповідними приписами чинного цивільного законодавства позивач у даній справі заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 10.09.2004 р. по 10.09.2007 р. на суму 22 431 грн. та 3 % річних за період з 10.09.2004 р. по 10.09.2007 р. на суму 4 424, 93 грн., розраховані з суми основного боргу, яка становить 49 166 грн.
В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 526 ЦК України (яка в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу підлягає застосуванню), зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання із наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню. Згідно ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями ст. 526 ЦК України, належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства. У разі, якщо зобов’язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України (ст. 214 ЦК УРСР).
Враховуючи надання позивачем доказів на підтвердження прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, що зумовлює відповідні наслідки у вигляді нарахування інфляційних втрат та річних, господарський суд першої інстанції, на думку апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо заперечень відповідача, то апеляційний господарський суд, як і місцевий, не може прийнято їх до уваги, оскільки за неналежне виконання зобов’язання відповідачем прийнято рішення суду про стягнення заборгованості, яке не припиняє зобов’язання, а неможливість виконання боржником грошового зобов’язання не звільняє останнього від відповідальності (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Крім того, стягнення інфляційних витрат та річних передбачено цивільним законодавством, а саме ст. 625 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-106 ГПК України
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 06.11.2007 р. у справі № 8/159 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу ВАТ Птахофабрика «Виноградівська», с. Петрово залишити без задоволення.
3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
4. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя Я. О. Юрченко
Суддя М. Г. Слука