ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/437/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -
судді-
судді - Кучми Костянтина Сергійовича Олійника В.М.
Луніної О.С.
при секретаріГоробець Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ПАТ "Акцент-Банк" до НБУ в особі Управління НБУ
в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення № 10 від 30.11.10, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що він 01 грудня 2010 року отримав рішення № 10 від 30.11.2010 року НБУ в особі Управління Національного банку України у Дніпропетровській області згідно з яким на ПАТ «Акцент-Банк» був накладений штраф у розмірі 87 892, 00 грн. за надання недостовірної інформації під час перевірки та за однотипні порушення п.1.3 гл.1 Інструкції про порядок організації та здійснення валюто-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою правління НБУ №502. З даними висновками позивач не погоджується, вважає їх необґрунтованими, у зв’язку з чим вимушений звернутися до суду з даним позовом про визнання незаконним та скасування даного рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполягав, з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що дійсно відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача. Відповідач дійшов висновку, що позивачем була надана для перевірки недостовірна інформація, а також були встановлені порушення порядку, строків і технології виконання валютних операцій, у зв’язку з чим було прийнято рішення № 10 від 30 листопада 2010 року згідно з яким на ПАТ «Акцент-Банк» накладено штраф у розмірі 87 892, 00 грн. Відповідач вважає, що оскаржуване позивачем рішення прийнято ним у межах повноважень і способом, передбачених Конституцією та Законами України, а тому є законним і обґрунтованим. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у відповідності до розпорядження НБУ в особі Управління Національного банку України у Дніпропетровській області від 24.09.2010 №464-р «Про проведення позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (з урахуванням змін внесених розпорядженням від 01.10.2010 №485-р), доручення начальника управління НБУ в Дніпропетровській області на проведення позапланової перевірки від 24.09.2010 №13 - 063/7926, працівниками відповідача у термін з 27.09.2010 року по 06.10.2010 року було проведено позапланову перевірку позивача з таких питань: дотримання порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій через каси; дотримання встановлених вимог щодо використання готівкової іноземної валюти на території України; дотримання встановлених правил купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України; дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. /а.с.57-60/.
За результатами перевірки було прийнято рішення комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області від 30 листопада 2010 року № 10 про накладення на ПАТ «Акцент-Банк» штрафу за порушення банківського законодавства у розмірі 87 892, 00 грн., оскільки встановлено подання Банком працівникам НБУ недостовірної інформації та однотипні порушення п.1.3 гл.1 Інструкції про порядок організації та здійснення валюто-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою правління Національного банку України № 502 щодо порядку, строків і технології виконання валютно-обмінних операцій (факти порушень зафіксовано у документах, витягу з довідки про позапланову перевірку ПАТ «А-Банк» від 06.10.2010, Акті №423 від 01.10.2010 позапланової перевірки відділення «Центр обслуговування клієнтів» у м.Донецьк, Акті позапланової перевірки відділення «Центр обслуговування клієнтів» №87 у м.Суми від 01.10.2010). /а.с.9-13, 79-88/.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до абзаців 5, 6 підпункту б) абзацу 3 пункту 3.3. глави 3 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 травня 2003 року № 189, зареєстрованого в МУЮ 20 травня 2003 року за № 381/7702 з метою ідентифікації та вивчення клієнта банк насамперед з'ясовує на підставі наданих оригіналів або належним чином засвідчених копій документів таку інформацію про юридичних осіб резидентів: ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банків, у яких відкриті поточні рахунки, та номери цих рахунків.
Так судом встановлено, що з наданої позивачем інспекторам відповідача паперового носія Програми ідентифікації та вивчення клієнтів (Додаток 2 до наказу відповідача № 374 від 25.09.2009) на сторінці 7 у підпункті б) підпункту 1.2.4. пункту 1.2. вбачається, що Програмою не передбачено отримання такої інформації про юридичних осіб резидентів як: ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банків, у яких відкриті поточні рахунки, та номери цих рахунків.
Відповідно до Витягу з довідки про позапланову інспекційну перевірку ПАТ «Акцент-Банк» від 06.10.2010 року вбачається, що на запит інспекційної групи від 04.10.2010 року №15 позивач надав інспекторам відповідача на паперовому носії Програму ідентифікації та вивчення клієнтів (Додаток 2 до наказу відповідача № 374 від 25.09.2009 року), яка містить зазначені вище дані. Тобто, наданий для перевірки примірник Програми ідентифікації та вивчення клієнтів не є тотожнім тому примірнику, що наданий на запит №2 від 27.10.2010 року. /а.с.61-77/.
За таких обставин, суд вважає що інспекційна група відповідача вірно дійшла висновку, що позивачем надана для перевірки недостовірна інформація.
Відповідно до ч.7 ст.71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для здійснення своїх повноважень, щодо нагляду Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність та пояснення з окремих питань діяльності банку.
Відповідно до ч.2 ст.71 Закону перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.
Суд критично відноситься до стверджень представника відповідача відносно того, що весь документообіг у нього здійснюється в електронному вигляді, та при наданні документів на запит інспекторів відповідача № 2 від 27.09.2010 року відповідальним працівником банку відбулося копіювання документів з оригіналу документу на електронному носії. Внаслідок копіювання із-за технічного збою були роздруковані документи, в яких не відображалися дані необхідні для з'ясування ідентифікації юридичних - осіб резидентів. Враховуючи обсяг документів (26 сторінок), повністю перевірити документ було недоцільно.
Проте під час проведення перевірки будь-яких доказів, які б підтверджували, що при копіюванні документу та його наступного роздрукування мали місце технічний збій відповідач не надав, даний факт не спростував його представник в судовому засіданні. Під час розгляду справи представником відповідача був наданий лист №3996 від 06.10.2010 року про проведення аналізу технічного збою, але суд вважає що даний документ є неналежним доказом по справі, оскільки адресований позивачем на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк». /а.с.109-113/.
Відповідно до пункту 1.3. глави 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року № 502, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2003 року за № 21/7342 операції на суму, що перевищує 15 тис.грн., здійснюються лише через каси банку, після пред'явлення документа, що засвідчує особу, яка здійснює операцію з готівкою, із зазначенням у довідках та квитанціях прізвища, імені, по-батькові (за наявності) особи, а на суму, що перевищує 50 тис.грн., крім того, зазначаються серія та номер паспорта (іншого документа, що засвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання (реєстрації), ідентифікаційний номер особи згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (за наявності). Копія з відповідних сторінок паспорта, що містять зазначені дані (іншого документа, що засвідчує особу), залишається в документах дня банку (фінансової установи, національного оператора поштового зв'язку під час здійснення лише операцій на суму, що перевищує 50 тис.грн.).
В акті також було зазначено, що за результатами позапланових перевірок діяльності відділень ПАТ «А-БАНК» встановлені численні факти порушення Банком вимог пункту 1.3 глави І Інструкції № 502:
- в частині незазначення в квитанції за формою №377-К імені та/або по-батькові фізичної особи, що здійснювала валютно-обмінну операцію на суму, що перевищувала еквівалент 15 000 гри., за результатами перевірки відділення «Центр обслуговування клієнтів» у м. Донецьк ПАТ «А-БАНК»:
02.02.2010 з продажу 2 500 доларів США (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 20 225 грн., квитанція №50774 від 02.02.2010),
03.02.2010 з продажу 4 100 євро (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 46 740 грн., квитанція №52562 від 03.02.2010),
05.02.2010 з продажу 5 000 доларів США (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 40 500 грн., квитанція №58327 від 05.02.2010),
08.02.2010 з продажу 5 000 доларів США (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 40 525 грн., квитанція №59537 від 08.02.2010),
08.02.2010 з продажу 2 950 доларів США (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 23 909,75 грн., квитанція №61532 від 08.02.2010),
10.02.2010 з продажу 5 000 доларів США (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 40 550 грн., квитанція №62501 від 10.02.2010),
12.02.2010 з продажу 2 470 доларів США (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 19 982,3 грн., квитанція №64892 від 12.02.2010),
17.02.2010 здійснено операцію з продажу 2 300 доларів США (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 18 515 грн., квитанція №68887 від 17.02.2010),
11.06.2010 з продажу 5 500 доларів США (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 43 642,5 грн., квитанція №257472 від 11.06.2010),
08.07.2010 з купівлі 90 000 російських рублів (гривневий еквівалент на момент здійснення операції становить 22 905 грн., квитанція №364077 від 08.07.2010).
Відповідно до абз.3 п.6 розділу І Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 02 вересня 1993 року № 3423 - XII на першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по-батькові, дата і місце народження. Відповідно до пункту 1 розділу І даного Положення паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
До того ж, бланк паспорту громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 передбачає місце для заповнення прізвища, імені та по-батькові особи, яки заповнюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України повністю.
Відсутність по-батькові осіб, які здійснювали операції на суму, що перевищує 15 тис.грн. в квитанції за формою № 377 - К не доведена позивачем.
В абзаці четвертому сторінки 4 Акту № 423 вказано: «... перевіркою встановлено факти розбіжностей інформації у паспортних даних фізичних осіб, які здійснювали валютно-обмінні операції на суми, що перевищують еквівалент 50 000, 00 грн. з інформацією, вказаною у відповідних квитанціях, якими оформлювались валютно-обмінні операції. Так, 13.01.2010 відділенням здійснено операцію з продажу 6 432, 07 доларів США із зазначенням у квитанції № 40557 від 13.01.2010 дати видачі паспорту - 24.02.2002, фактично відповідно до паспортних даних - 24.02.2001; з продажу 8 567, 93 доларів США із зазначенням у квитанції № 40556 від 13.01.2010 дати видачі паспорту 03.09.2002 та адреси вул.Панченко, 27/3, фактично, відповідно до паспортних даних - 27.12.2000 та вул.Панченко, 27/2; з продажу 10 000, 00 доларів США із зазначенням у квитанції № 194150 від 17.05.2010 дати видачі паспорту 20.01.1997, фактично, відповідно до паспортних даних - 29.05.1997. Вказане є порушенням пункту 1.3. Інструкції № 502».
Суд також критично відноситься до стверджень відповідача, що у квитанціях за номерами 40556, 194150 за формою №377 - К касиром були допущені друкарські помилки, оскільки Інструкція № 502 не передбачає можливість допущення друкарських помилок в квитанції за формою № 377 - К, відтак їх наявність не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності.
Відповідно до пункту 1.3. глави 1 Інструкції № 502, операції на суму, що перевищує 50 тис.грн., крім того, зазначаються серія та номер паспорта (іншого документа, що засвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання (реєстрації), ідентифікаційний номер особи згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (за наявності).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 7.10. глави 7 Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 вересня 2007 року № 338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2007 року за №1220/14487 відсутністю в банку (фінансовій установі) документів, що підтверджують правомірність проведення власних валютних операцій або операцій з клієнтами, є: неподання відповідальними працівниками банку (фінансової установи) під час проведення виїзної перевірки або разом з поясненнями до акта виїзної перевірки зазначених вище документів.
Так судом встановлено, що в наданій позивачем інспекторам відповідача підшивці документів, засвідченою печаткою позивача, відсутні копії паспорту особи - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що здійснив валютно-обмінну операцію, що було підтверджено представником відповідача під час судового розгляду з наданого суду документу для огляду.
Відповідно до абзацу 3 підпункту е) пункту 4) частини 1 статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III у разі порушення банками, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться накладення штрафів на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.
Згідно до абзацу 4 пункту 7.1. глави 7 розділу III Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 369, зареєстрованого в МУЮ 27 вересня 2001 року за № 845/6036 відповідач має право накладати на банки штрафи в розмірі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду в разі подання недостовірної інформації.
Суд також вважає, що відповідачем було вірно визначену суму штрафу позивачем за надання недостовірної інформації та за однотипні порушення вимог пункту 1.3 Інструкції №502 в розмірі 87 892, 00 грн., оскільки вона не перевищує один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду ПАТ «Акцент-Банк».
У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в судовому засіданні. Відповідачем доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для відмови у задоволені позову.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Національного банку України в особі Управління Національного банку України у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення № 10 від 30.11.2010 року - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений 22 березня 2011 року
Суддя
К.С. Кучма