СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 грудня 2007 року | Справа № 2-5/6974-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Лисенко В.А.,
Прокопанич Г.К.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: Антонов А.О. - директор ТОВ "Піщане-1" (Протокол № 1 від 20.09.2004 року);
відповідача: не з`явився;
третьої особи: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-5/6974-2007А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" (вул. Шкільна, 2б, с.Молочне, Сакський р-н, АР Крим, 96552)
до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Ширяєва, 5, м.Ялта, АР Крим, 98612)
3-тя особа - Молочненська сільська рада (вул. Піонерська, 7, с.Молочне, Сакський р-н, АР Крим, 96552)
про визнання протиправним та нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Молочненської сільської ради та просить суд визнати протиправним, нечинним та скасувати рішення Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 13.03.2007 року за № 11/539 про відмову в погодженні місцерозташування зони відпочинку із спортивним і дитячим майданчиками на земельній ділянці площею 0,9 га. Позивач також просить зобов'язати Державну Азово-Чорноморську екологічної інспекцію, як суб'єкта власних повноважень, надати позитивний висновок про погодження місцерозташування зони відпочинку із спортивним і дитячим майданчиками на земельній ділянці площею 0,9 га, а також визнати право товариства з обмеженою відповідальністю „Піщане-1” на розробку проекту землевпорядкування з відводу земельної ділянки площею 0,9 га пасовищ із земель, не наданих у власність чи постійне користування в межах населеного пункту с.Вітіно на території Молочненської сільської ради.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що своїм рішенням відповідач перевищив надані йому повноваження в частині погодження проекту землевпорядкування з відводу в оренду земельної ділянки під будівництво, мотивуючи відмову цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки, тобто взявши на себе функцію контролю за використанням земельної ділянки.
Постановою господарського суду АР Крим від 04.10.2007 року у справі № 2-5/6974-2007А у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправним та нечинним рішення відмовлено.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, прийшов до висновку про відповідність дій Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції вимогам статті 19 Конституції України, статтям 20, 22, 151 Земельного кодексу України та Положенню про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, товариство з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи товариства з обмеженою відповідальністю „Піщане-1” в апеляційній скарзі полягають у тому, що ним було надало всі передбачені законом документи, розроблені землевпорядним проектним підприємством „Корван”, із зазначенням складу угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відводу. В „Акті вибору й обстеження земельної ділянки для проектування зони відпочинку зі спортивної і дитячої площадками товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" у селі Вітіне на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим”, у виконання пункту 15 статті 151 Земельного кодексу України, були розраховані і приведені попередні розміри втрат сільськогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню у зв'язку з вилученням сільськогосподарських угідь (пасовищ) для несільськогосподарських потреб у розмірі 6202,00 грн., які недоодержала Молочненська сільська рада Сакського району. Позивач також вважає, що своїм рішенням відповідач безпідставно взяв на себе функцію контролю за використанням земельної ділянки, мотивуючи відмову іншим цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки.
Представники відповідача у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце слухання справи сповіщався належним чином ухвалою та повісткою від 13.12.2007 року. Факт належного сповіщення підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило.
Від Молочненської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.
З причини зайнятості в іншому судовому засіданні судді Дугаренко В.В., на підставі розпорядження в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Лисенко В.А.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Судовою колегією встановлено, що Молочненською сільською радою було прийнято рішення про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Піщане-1” земель сільськогосподарського призначення для будівництва об`єктів соцкультпобуту в селі Вітіне Сакського району.
Дорученням № 92-03/17 від 11.07.2006 року Молочненська сільська рада Сакського району АР Крим доручила Голові постійно-діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розташування об'єктів на території Молочненської сільської ради провести обстеження земельної ділянки площею 0,9 га пасовищ, із земель, не наданих у власність чи постійне користування в межах населеного пункту с. Вітіне на території Молочненської сільської ради для проектування зони відпочинку із спортивною і дитячою майданчиками.
Земельна ділянка, що узгоджується для місцерозташування зони відпочинку, розташована на відстані 110 м від зрізу води Чорного моря, знаходиться в південній частини населеного пункту села Вітіне, примикає до проектованої бази відпочинку на 200 місць, що відводиться під забудову об'єктів, котрі класифікуються в розробленій містобудівній документації як "Установи лікування і відпочинку".
Судовою колегією встановлено, що Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією у висновку № 11/539 від 13.03.2007 року було відмовлено в узгодженні матеріалів попереднього узгодження місцерозташування та розміру земельної ділянки.
Вказана відмова Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції мотивована тим, що згідно висновку Сакського районного відділу земельних ресурсів від 06.11.2006 року, земельна ділянка, по угіддям числиться у графі 12 згідно форми 6-зем –пасовища, за основним цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Надаючи правову оцінку висновку Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про державний контроль за використання та охороню земель”, державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів здійснює Державна екологічна інспекція та її територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, затвердженого наказом № 526 від 06.12.2006 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної і, у межах свої компетенції, радіаційної безпеки.
Однак, у даному випадку спірним питанням виявилось питання віднесення земельної ділянки до певної категорії цільового призначення земельної ділянки.
У зв`язку з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до пункту 1 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
Згідно з пунктом 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.
Статтею 23 Земельного кодексу України встановлено, що для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.
Відповідно до статті 10 Закону України „Про планування та забудову територій”, планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Статтею 19 Закону України „Про планування та забудову територій” також встановлено, що на території населеного пункту відповідною радою встановлюється режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб.
Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів або місцевих правилах забудови.
Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, враховується при розробленні землевпорядної документації.
Аналіз положень чинного законодавства дозволяє судовій колегії зробити висновок про те, що Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція не наділена повноваженнями з віднесення земель до тієї чи іншої категорії, а лише має право вирішувати питання, які безпосередньо відносяться до раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної і, у межах свої компетенції, радіаційної безпеки.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У даному випадку, Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією не доведено суду наявності у неї повноважень на вирішення тих питань, посилання на які з`явились підставою для відмови позивачеві в узгодженні матеріалів попереднього узгодженні місцерозташування земельної ділянки.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Перевіряючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Піщане-1” на предмет їх обгрунтованості, судова колегія звертає увагу на те, що спірна земельна ділянки розташована на відстані 110 м від зрізу води Чорного моря, знаходиться в південній частині населеного пункту села Вітіне, примикає до проектованої бази відпочинку на 200 місць, що відводиться під забудову об'єктів, котрі класифікуються в розробленій містобудівній документації як "Установи лікування і відпочинку".
Стаття 151 Земельного кодексу України передбачає, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.
Судовою колегією також приймається до уваги отримання позивачем позитивних висновків відповідних органів для відведення земельної ділянки для будівництва зони відпочинку в с.Вітіне на території Молочненської сільської ради, Сакського району, що підтверджується:
- актом вибору і обстеження земельної ділянки для проектування зони відпочинку зі спортивним і дитячим майданчиками товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" в селі Вітіне на території Молочненської сільської ради Сакського району від 01.11.2006 року;
- висновком Сакського районного відділу земельних ресурсів про узгодження місцерозташування зони відпочинку зі спортивним і дитячим майданчиками товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" в селі Вітіне на території Молочненської сільської ради Сакського району № 10-20-11/6251 від 06.11.2006 року;
- висновком відділу містобудування, архітектури і ЖКГ Сакської райдержадміністрації про можливість цільового використання земельної ділянки № 1722 від 15.11.2006 року;
- висновком Управління екологічної інспекції Західно-Кримського регіону про попереднє узгодження проекту відводу земельної ділянки № 04-13 від 11.12.2006 року;
- узгодженням Сакської районної санепідстанції по підготовці матеріалів місцерозташування зони відпочинку зі спортивним і дитячим майданчиками ТОВ "Піщане-1" № 97 від 17.01.2007 року;
- висновком Рескомітету по охороні культурної спадщини АР Крим про можливість відводу земельної ділянки від 14.12.2006 року № 12062;
Наведені вище обставини надають судовій колегії підстави погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що своїм рішення відповідач перевищив надані йому повноваження в частині погодження проекту землевпорядкування з відводу в оренду земельної ділянки під будівництво та безпідставно взяв на себе функцію контролю за використанням земельної ділянки у відповідності з її цільовим призначенням. У зв`язку з цим, оскаржувана постанова господарського суду АР Крим від 04.10.2007 року є такою, що винесена при неповному дослідженні обставин справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Згідно з пунктами 1, 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання є підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єктів владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов`язання відповідача –суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Вивчивши обставини справи, судова колегія вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 13.03.2007 року за № 11/539 про відмову в погодженні місцерозташування зони відпочинку із спортивною і дитячою майданчиками на земельній ділянці площею 0,9 га, а також в частині зобов'язання Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекцію надати позитивний висновок про погодження місцерозташування зони відпочинку із спортивною і дитячою майданчиками на земельній ділянці площею 0,9 га.
Що стосується позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Піщане-1” про визнання за ним права на розробку проекту землевпорядкування з відводу земельної ділянки, судова колегія зазначає, що частина 2 статті 162 Кодеку адміністративного судочинства України не надає адміністративному суду право на прийняття постанови про визнання за особою певного права, зокрема, права на розробку проекту землевпорядкування з відводу земельної ділянки.
При цьому, хоча частина 2 пункту 2 статті 162 Кодеку адміністративного судочинства України і зазначає, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судова колегія зазначає, що право позивача на розробку проекту землевпорядкування з відводу земельної ділянки регулюється нормами статей 123, 124, 151 Земельного кодексу України, збоку суб`єктів владних повноважень не порушувалось та не оспорювалось, у зв`язку з чим, підстави для захисту такого права відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 198 п.3, 202 п.п. 1, 4, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-5/6974-2007А скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 13.03.2007 року за № 11/539 про відмову в погодженні товариству з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" місцерозташування зони відпочинку із спортивним і дитячим майданчиками на земельній ділянці площею 0,9 га.
Зобов'язати Державну Азово-Чорноморську екологічної інспекцію надати позитивний висновок про погодження товариству з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" місцерозташування зони відпочинку із спортивним і дитячим майданчиками на земельній ділянці площею 0,9 га.
В решті позову відмовити.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" з Державного бюджету міста Сімферополя 2,27грн. судового збору.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Піщане-1" з Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя 2,27 грн. судового збору.
Господарському суду Автономної республіки Крим видати накази.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді В.А. Лисенко
Г.К. Прокопанич