Справа № 2-687/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                                   24 березня 2011 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий –суддя Чинчин О.В., при секретарі Заботіній О.Ю., за участю представника відповідача Петрушкевич М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 06 січня 1969 року по 10 жовтня 2003 року перебував у трудових правовідносинах з різноманітними вугільнодобувними підприємствами, працюючи за спеціальностями: учень підземного гірничоробочого очисного забою, гірничоробочий очисного забою, учень проходчика гірничих вироботок, проходчик підземний з повним робочим днем у шахті. Саме ці професії стали причиною розвитку у позивача професійного захворювання –вібраційної хвороби. 18 вересня 2003 року було складено Акт розслідування професійного захворювання. 01 жовтня 2003 року ОСОБА_2 вперше пройшов медичний огляд у Міжрайонній МСЕК №2 м. Донецька, згідно з висновком якої йому була встановлена 3 група інвалідності безстроково у зв’язку з професійним захворюванням, з втратою професійної працездатності 50 % безстроково у зв’язку з професійним захворюванням. Пошкодженням здоров’я позивачу завдано тяжкі фізичні та моральні страждання, було змінено його звичний уклад життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації труда та матеріального забезпечення родини. З наведених підстав ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача Петрушкевич М.В., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що фонд відшкодовує моральну шкоду лише за висновком медичних органів. Фонд виплачує грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілим. У виписці з акту огляду первинного МСЕК від 01.10.2003 року, факт заподіяння моральної шкоди позивачу не  встановлений. На підставі висновку первинного МСЕК від 01.10.2003 року позивачу вперше було встановлено 50 % втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням. Фонд призначив і виплатив позивачу одноразову допомогу, а також  провадить  щомісячну  страхову  виплату  та  сплачує  витрати  на  санаторно-курортне та медикаментозне лікування. Крім того, позивач утратив професійну працездатність у своїй колишній професії, і не втратив здатність вести звичний спосіб життя. Тому відповідач вважає, що він відшкодував збиток у повному обсязі і позивач у судове засідання доказів, передбачених ст. 57 ЦПК України про наявність моральної шкоди не надав. Також, відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.»та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.»зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту «е»пункту 1 частини першої статті 21; частини третьої статті 28; частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Крім цього, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, дія норм законодавства, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме частина третя ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»виключена. Виходячи з цього, представник відповідача вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з 06 січня 1969 року по 10 жовтня 2003 року ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах з різноманітними вугільнодобувними підприємствами, що підтверджується Трудовою книжкою позивача (а.с. 4-9).

10 вересня 2003 року висновком лікувально-експертної комісії Обласної клінічної лікарні професійних захворювань, ОСОБА_2 було встановлено діагноз –вібраційна хвороба, захворювання професійне (а.с. 18-19), даний діагноз було підтверджено Актом розслідування професійного захворювання від 18 вересня 2003 року (а.с. 12).

У відповідності з довідкою МСЕК від 01 жовтня 2003 року ОСОБА_2 вперше встановлена 3 група інвалідності безстроково у зв’язку з професійним захворюванням, з встановленням 50 % втрати професійної працездатності безстроково у зв’язку з професійним захворюванням (а.с. 10-11).

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»(в первинній редакції), моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

За змістом  ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЄК.

Відповідач у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров’я, але відшкодувати  моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок  пошкодження здоров’я, викликаного професійним захворюванням, позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршенням життєвих умов, що потребує від  нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Викладене  є підставою для відшкодування позивачеві  моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі        № 1-9/2004 встановлено, що ФССНВВ зобов’язаний відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну  умовами виробництва, всім потерпілим, в тому числі у випадку встановлення тимчасової стійкої часткової або повної втрати  професійної працездатності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимоги про відшкодування шкоди здоров’ю та вимоги про стягнення моральної шкоди строки позовної давності не поширюються.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача суд не може, оскільки вони не ґрунтуються на законі, так як ОСОБА_2 ступень втрати професійної працездатності було встановлено висновком МСЕК ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», а також Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року, та саме з того часу у позивача і виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність  особи.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства  регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну  відповідальність  особи.

Норми Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду обов’язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги, що у відповідності зі ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності» сума  страхової  виплати  за  моральну  шкоду  не  може  перевищувати  двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 15 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає за необхідне звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі Положення ст. 15, 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на  виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про внесення  змін до Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року, рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, по справі № 1-9/2004, п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, ст. 212-215 ЦПК України, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві –задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування моральної шкоди 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                               О.В. Чинчин