Справа № 388/201/22

УХВАЛА

Іменем України

"11" лютого 2022 р. м. Долинська

Суддя Долинського районного суду Кіровоградської області Баранський Д.М., розглянув у спрощеному провадженні у приміщені суду в м. Долинській адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Колісника Дмитра Олеговича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до поліцейського СРПП відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Колісника Д.О., Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

       Розглянувши подану позовну заяву, дійшов до висновку про залишення її без руху з таких підстав.

       Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

       Частиною першою ст. 122 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.

За статтями 1, 2 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина 3 ст. 3 Закон № 3674-VI містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а ст. 5 цього Закону - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (стаття 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

За змістом ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Відповідно до ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Наведеним вище нормам ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення кореспондують положення пп. 2 ч. 1 ст. 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також ст. 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною 4 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом № 3674-VI.

Прийняття Закону № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, ч. 2 ст. 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень ст. ст. 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо сплати судового збору. Так ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону № 3674-VI).

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст. ст. 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. ст. 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

При цьому розмір судового збору за подання такої позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До вищезазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року (справа № 543/775/17).

       З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за подання цього позову.

Таким чином, позивач не додав до позовної заяви документа про сплату судового збору у розмірі 496,20 грн. Рахунок для сплати судового збору: UA178999980313131206000011525, код: 37983323, одержувач: ГУК у Кіровоградській області, код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищезазначене, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення ОСОБА_1 недоліків, шляхом подання супровідним листом через канцелярію суду заяви про усунення недоліків заяви з доданням документів, що підтверджують сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 161, 171 КАС України, –

УХВАЛИВ:

       Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського СРПП відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Колісника Дмитра Олеговича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

       Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

       Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі виконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, його позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання. Інакше заява вважатиметься неподаною і повернеться.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. М. Баранський