ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.12.2007 | Справа №2-23/14015-2007А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді ІщенкоГ.М.,
секретаря судового засідання Лауман Ю.С., розглянувши за участю представників:
від позивача – Потапенко Б.П. - начальник юридичного відділу, дов. від 27.12.2006р.№01-09/07,
від відповідача – Свінобоєва О.С. - провідний спеціаліст відділу забезпечення надходжень, організаційної роботи по соціальному захисту інвалідів та кадрового забезпечення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, дов. від 12.07.2007р. №04-5/9,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб», (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51а),
до відповідача Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова,51-52/10а),
про визнання незаконними дій,
в с т а н о в и в :
Відкрите акціонерне товариство «Кримхліб» звернулось до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання незаконними дій, а саме: визнати незаконними (не відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні») дії відповідача про примусове стягнення з позивача адміністративно-господарських санкцій за невиконання їм вимог статей 19 і 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв’язку з тим, що відповідачем такі порушення шляхом проведення згідно «Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю», виявлені не були.
При цьому позивач вважає, що виявлення факту невиконання позивачем вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» могло бути встановленим тільки при проведенні перевірки згідно Порядку проведення перевірок.
Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов, вказує, що в Порядку не вказано, що лише на підставі проведення перевірки підприємства та складання акту про невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відділення мають можливість вживати заходів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у судовому порядку.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.
Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Як свідчать матеріали справи, згідно ухвали господарського суду АР Крим від 12.06.2007р. відкрите провадження у справі №2-27/8375-2007А за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» про стягнення 10826,00грн. адміністративно-господарських санкцій. При цьому позивач вказує, що Відкритим акціонерним товариством «Кримхліб» порушений Порядок уплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007р.
Однак, поза увагою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишився той факт, що вказаною постановою був затверджений і Порядок проведення перевірок, пункт 11 якого передбачає, що після проведення перевірки уповноважена особа відділення Фонду соціального захисту інвалідів (відповідача) зобов’язана скласти акт перевірки у двох екземплярах, другий екземпляр передати роботодавцю (позивачу) Роботодавець має право протягом трьох робочих днів після підписання акту надати до нього пояснення та зауваження.
Відділення Фонду соціального захисту інвалідів зобов’язано повідомити роботодавця про результати розгляду протягом десяті днів після отримання пояснень або зауважень.
Більш того, керівники відділень фонду мають право застосовувати заходи по усуненню виявлених порушень в порядку встановленому законодавством на підставі актів перевірок (пункт 13 Порядку проведення перевірок).
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення перевірок встановлено, що предметом перевірок, які проводяться відповідачем є, зокрема, виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, сплата роботодавцями сум адміністративно-господарських санкцій.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для відділень Фонду соціального захисту інвалідів таким доказом є акт перевірки, у якому зазначаються виявлені порушення, які повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для застосування штрафних санкцій.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надані докази, які спростовують доводи позивача. Отже, застосовувати які-небудь заходи по усуненню порушень статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відділення Фонду соціального захисту інвалідів мають право після їх самостійного виявлення – шляхом проведення відповідної перевірки та фіксації факту несплати роботодавцями сум адміністративно-господарських санкцій, що відображується в акті перевірки.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів правомірності дій щодо примусового стягнення з позивача адміністративно-господарських санкцій за невиконання їм вимог статей 19 і 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв’язку з тим, що відповідачем такі порушення шляхом проведення згідно «Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю», виявлені не були.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 20 грудня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 25 грудня 2007 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконними (не відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні») дії відповідача щодо примусового стягнення з позивача адміністративно-господарських санкцій за невиконання їм вимог статей 19 і 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв’язку з тим, що відповідачем такі порушення шляхом проведення згідно «Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю», виявлені не були.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб», (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51а, ідентифікаційний код 00381580) 3,40грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.