ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

          

05.12.07                                                                                           Справа№ 14/255

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця”, м.Київ

До відповідача: Державного комунального підприємства “Центральна міська аптека № 189”, м.Червон град Львівської області      

Про:  стягнення  48 012,37 грн

      

                 Суддя  Кітаєва С.Б.

              Секретар Митник Ю.О.

Представники:     

від позивача:    не з”явився

від відповідача:  не з”явився.                                    

       Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця”, м.Київ до Державного комунального підприємства “Центральна міська аптека № 189”, м.Червоноград Львівської області, про стягнення 48 012,37 грн заборгованості, в тому числі : 35 278,43 грн. основного боргу, 1065,41 грн. – сума втрат від інфляційних процесів, 425,82 грн –сума річних відсотків, 2423,10 грн. –пеня за прострочений період, 8819,61 грн. –штраф за прострочення оплати, та про  відшкодування судових витрат по справі: 480,12 грн. сплаченого в доход держбюджету України державного мита за подання позову до суду та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.08.2007р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на  26.09.2007р.  В ухвалі  зобов”язано сторони подати документи, які необхідні для розгляду справи, та вчинити дії , зокрема, провести взаємозвірку розрахунків станом на час подання позову до суду, за товар, що поставлений по  накладних, перелічених в позовній заяві.

   25.09.2007 року від відповідача у справі поступив в канцелярію суду Відзив на позовну заяву ( зареєстрований за вх. номером 20417), в якому відповідач, просить відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та штрафу посилаючись на те, що “Аптека” є державним підприємством ( фінансується за рахунок державних коштів) , і стягнення сум, які заявлені у позові може привести  до блокування роботи підприємства, позбавить можливості забезпечення пільгових і малозабезпечених верств населення регіону медикаментами і призупинить постачання в регіон сильнодіючих, наркотичних і психотропних лікарських засобів, без яких життєдіяльність Червоноградської лікарні і цілої низки постійних пацієнтів буде під загрозою. ( ДКП “Центральна міська аптека № 189 м.Червоногруда” є єдиним постачальником у місто психотропних сильнодіючих ліків, та  постійним ( протягом довгих років) переможцем тендерів на забезпечення рецептів міських лікарень безкоштовними медикаментами).

     В засіданні 26.09.07 р  представником позивачем подано до справи Заяву без номера та дати про уточнення позовних вимог. Подання Заяви позивач пояснює наступним :  з моменту подачі позовної заяви (30.07.2007 р) до 24.09.2007 р відповідач частково погасив заборгованість за Договором поставки № 226 від 01.06.2006 року у сумі 10 000,00 гривень і таким чином, станом на 24.09.2007 р заборгованість відповідача перед позивачем становить 38012,37 грн, з яких :

25778,43 грн. –сума основного боргу;1065,41 грн- сума втрат від інфляційних процесів;425,82 грн. –сума річних відсотків;2423,10 грн. –пеня за прострочений період; 8819,16 –штраф за прострочення оплати.

    Оскільки сторонами не виконано вимог ухвали про порушення провадження у справі ( не проведено взаємозвірки розрахунків за товар, відпущений позивачем і отриманий відповідачем по накладних, перелічених в позовній заяві, не подано банківських документів ( платіжних доручень) про надходження коштів від відповідача в рахунок часткового погашення боргу ( про здійснені відповідачем платежі), - в засіданні 26.09.07 р  оголошувалась перерва до 09.10.2007 р.

   У зв”язку із надходженням від позивача телеграми про відкладення розгляду справи, ухвалою від 26.09-09.10.2007 року розгляд справи  було відкладено на 25.10.2007 року і зобов”язано сторони виконати вимоги ухвали від 28.08.2007 року і подати витребувані докази.

    В засіданні 25.10.2007 року представником позивача подано Заяву без номера та дати про уточнення позовних вимог, в якій повідомляється, що станом на 23.10.2007 року відповідач зобов”язаний сплатити позивачу 33 198,04 грн. заборгованості , в тому числі 24 378,43 грн. основного боргу та 8 819,61 грн. штрафу за прострочення боргу У вказаній заяві  представник позивача  вказує, що на підставі Договору поставки № 226 від 01.06.2006 року позивач передав у власність відповідачу товар за видатковими накладними : №  Lv –701792  від  26/02/2007 на суму 18 978?20 грн; №  Lv –703022  від 06.04.2007 року  на суму 849,39 грн; № Lv-703198 від 12.04.2007 р на суму 10003,29 грн; № Lv- 704148 від 14.05.2007 р на суму 5395,00 грн; № Lv-704149 від 14.05.2007 р на суму 61,20 грн,  а всього, на суму 35 287,08 грн;  та зазначає, що остання поставка товару  відповідно до Договору  за даними видатковими накладними була здійснена позивачем 14.05.2007 року і що розрахунок за отриманий товар мав бути здійснений ( оскільки  мала місце відстрочка платежу 30 днів) до 13.06.2007  . Оскільки відповідач за отриманий товар  в повному об”ємі не розрахувався , то станом на 30.07.2007 року у відповідача перед позивачем за Договором № 226 від 01.06.2006 року залишилась заборгованість у сумі 24378,43 грн., а відтак, станом на 23.10.07 р ( із врахуванням штрафу) заборгованість становить 33 198,04 грн.

    24.10.2007 року відповідач надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи , у зв”язку із неможливістю забезпечити в судове засідання явку  повноважного представника. Представник позивача не заперечував проти відкладення розгляду справи та продовження строків вирішення спору. Ухвалою від 25.10.2007 р розгляд справи відкладено на 20.11.2007 року, строки вирішення спору продовжено.

    Представник позивача в судове засідання 20.11.2007 року не з”явився. Акт взаємо- звірки розрахунків, як того вимагав суд, сторони до справи не подали.

    Представником відповідача в засіданні 20.11.2007 року подано до справи копії всіх платіжних доручень, по яких здійснювалось перерахування коштів позивачу за товар, отриманий на підставі Договору  поставки № 226 від 01.06.2006 р. Представник відповідача повідомив, що Акт взаємо звірки розрахунків за весь період поставки товару на підставі Договору № 226 і здійснених розрахунків між ним та позивачем підписаний, однак, станом на 20.11.2007 року другий примірник відповідачу позивачем не  повернутий, що перешкоджає поданню цього документа до матеріалів справи.

      З метою з”ясування фактичної суми боргу за поданим позовом станом на час звернення позивача з позовом до суду,  та враховуючи відсутність Акту взаємозвірки та неявку представника позивача в засідання 20.11.2007 р,  ухвалою від 20.11.2007 року розгляд справи було відкладено на 05.12.21007 року.

     21.11.2007 року від позивача в канцелярвю суду поступила Заява  за № 5206 від 14.11.2007 року про уточнення позовних вимог ( зареєстрована за вх. номером 25262). В  заяві повідомляється про надіслання ТзОВ “Оптова компанія “Дарниця” до суду Акту звірки взаємних розрахунків з Державним комунальним підприємством “Центральна  міська аптека № 189” відповідно до якого, станом на 25.10.2007 року заборгованість відповідача  становила 24 378,43 грн. Повідомляється, що після 25.10.07 р відповідач сплатив 500,00 грн 26.10.2007 р та 1000 грн 31.10.2007 р і що таким чином, станом на 14.11.2007 року, основний борг відповідача  перед позивачем становить 22 878,43 грн. У даній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 22 878,43 грн. основного боргу; 8819,61 грн. –штрафу за прострочення оплати.

    04 грудня 2007 року від  представника позивача в канцелярію суду  поступила Заява  без номера та дати ( зареєстрована за вх.номером 26477) про уточнення позовних вимог.З підстав, наведених в цій заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача  основний борг, станом на 14.11.2007 року в сумі 21 878,43 грн.; 8819,61 грн. штрафу та відшкодувати 480,12 грн. –сплаченого за подання позову державного мита та 118,00 грн.  –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    В судове засідання 05.12.2007 року сторони не забезпечили явку повноважних представників.

     Справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

  Розглянувши документи і матеріали подані  сторонами до справи, зважаючи на пояснення та заперечення представників сторін , що були висловлені ними в судових засіданнях в ході розгляду справи, всебічно та повно з”ясувавши всі обставини, оцінивши докази, які мають значення для справи в сукупності, суд встановив наступне.

    Відповідно до ст.11 ЦК України( 2003 року) цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов”язків , зокрема, є : договори та інші право чини; інші юридичні факти.

     Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

     До господарського суду, відповідно до ст.1 ГПК, вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес потребує захисту. За змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо  них повинні існувати на момент звернення до суду.

   Позовна заява –процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати  позов – означає звернутися  до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Предмет позову  - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

   Підстави позову – це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.  До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов”язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов”язків суб”єктів спірного матеріального правовідношення.

    Відповідно до вимог ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити , зокрема ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову повинна бути визначена відповідно до вимог ст.55 ГПК. Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей –стягуваною сумою. Окрім того позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, шо стягуються.

     До обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування –це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

    Відповідно до ст.32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, зазначаються у позовній заяві.

     Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд, відповідно до ст.34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

     Зміна предмета позову  означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду.  Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

      Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога ( збільшення чи зменшення ціни позову тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково  до викладених у позовній заяві – така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

      Наведене знаходить своє підтвердження і в п.3.7 роз”яснення Вищого господарського суду України від 18.09.97 р № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” в якому зазначається, що зміна предмета позову означає зміну  матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач  обґрунтовує свою вимогу до відповідача Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення  суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

      Виходячи з того ,що позовна заява повинна бути оформлена письмово, а зміна підстав чи предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, повна чи часткова відмова від  позову означає зміну елементів позову, то заяви про  зазначені дії  мають подаватись у письмовій формі., оскільки письмова форма забезпечує можливість реалізації відповідачем певних процесуальних засобів захисту своїх прав : надання відзиву, подання зустрічного позову, тощо.

    Згідно з ч.6 ст.22 ГПК господарський суд не приймає  відмови позивача від позову, зменшення ним розміру позовних вимог, визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права інших осіб. Як зазначається у п.3.7 роз”яснення ВАСУ від 25.02.92 р № 01-6/244 “Про деякі питання практики застосування АПКУ” , суддя,  який вирішує спір , не зв”язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову.

    Позовні вимоги позивача грунтуються на наступних обставинах. На підставі Договору поставки № 226 від 01.06.2006 року позивач передав у власність відповідачу товару по видаткових накладних  №  Lv –700032  від  02.01.2007 р  на суму 12430,59 грн; №  Lv –700033  від 02.01.2007 року  на суму 1553,11 грн; № Lv-700228 від 09.01.2007 р на суму 7226,39 грн; № Lv- 700839 від 30.01..2007 р на суму 16151,63 грн; ( всього, на  загальну суму  37361,72 грн. Відповідач зобов”язувався оплатити прийнятий у власність товар.  Вказані  видаткові накладні , загальна вартість товару поставленого відповідачу по цих накладних,  зазначаються в Додатку № 2 до позовної заяви ( розрахунку суми основного боргу за позовною заяавою № 199 від 07.08.2007 р); видаткові накладні додаються до позовної заяви в обґрунтування обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги.  

      Позивач  зазначає у позовній заяві , що остання поставка товару за Договором № 226 від 01.06.2006 року була здійснена позивачем 01.02.2007 року і що відповідно до умов видаткових накладних ( які містяться в Додатках № 8-11 до позовної заяви), за вказаним Договором, розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом відстрочки платежу на 30  днів, тобто до 01.03.2007 року, проте, грубо порушивши умови Договору відповідач за отриманий товар у повному об”ємі не розрахувався.

      Дослідивши в судовому засіданні видаткові накладні, які є Додатками № 8-11 до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем допущено описку в даті останньої поставки, на яку посилається у даній позовній заяві позивач. Так  в Додатках № 8-11 до позовної заяви  знаходяться видаткові накладні № Lv –700032 від 02.01.2007 р, № Lv –700033 від 02.01.2007 р , № Lv-700228 від 09.01.2007 р та № Lv-700839 від 30.01.2007 р(  ці накладні зазначені позивачем у розрахунку суми основного боргу в Додатку № 2 до позовної заяви). Відтак, остання  поставка товару за Договором № 226 від 01.06.2006 року, яка входить в предмет доказування  і дослідження відповідно до позовної заяви № 199 від 07.08.2007 р, була здійснена 30.01.2007 року ( а  не 01.02.2007 р як помилково зазначає позивач в абз3 арк.1 позовної заяви).  Умова оплати товару за останньою поставкою -  відтермінування 30 днів.

      Порядок розрахунків за поставлений і отриманий товар між сторонами регулюється р.5 Договору поставки № 226 від 01.06.2006 року. Зокрема, відповідно до  п.5.1 Договору покупець зобов”язаний здійснювати розрахунок за кожну поставлену партію у формі попередньої  оплати вартості партії товару або шляхом відстрочки платежу на розсуд постачальника.  Відповідно до п.5.2 Договору під терміном “відстрочки платежу” сторони розуміють оплату покупцем вартості отриманої партії товару таким чином, щоб остаточний розрахунок за отриманий товар покупець провів не пізніше дня  закінчення строку відстрочки. Першим днем відстрочки платежу є наступний день після дати отримання партії товару покупцем, зазначеної в специфікації  ( витратній  накладній). Отже, товар поставлений позивачем відповідачу 30.01.2007 року по накладній №  Lv,-700839 від 30.01.2007 року на суму  16151, 63 грн повинен був бути оплачений відповідачем до 02.03.2007 року.

     Позивач стверджує у позовній заяві, що станом на 30.07.2007 року у відповідача перед ним за Договором № 226 від 01.06.2006 року залишалась заборгованість у сумі  в сумі 35 278,43 грн, поскільки  позивач частково, в сумі 2 083,29 грн. розрахувався за товар .(  У розрахунку ціни позову від вартості  поставленого товару  по вказаних чотирьох видаткових накладних, що складає 37 361,72 грн позивач  змінусовує 2 083,29 грн. = 35 278,43 грн. Однак, на вимогу суду позивач не подав виписку з банківських документів про поступлення на  його рахунок 2 083,29 грн. коштів від відповідача).

     Позивач  підтверджує у позовній заяві, що  вказані  у позовній заяві обставини  підтверджує Договором № 226 від 01.06.2006 ( додаток № 7 до позовної заяви ), видатковими накладними № 700032 від 02.01.07 р; № 700033 від 02.01.07 р; № 700228 від 09.01.07 р; № 700839 від 30.01.2007 р .

    Виходячи з ціни позову 48 012,37 грн позивач сплатив  в держбюджет України за подання  до господарського суду позовної заяви № 199   -  480,12 грн. держмита.

    Позовна заява № 199 від 07.08.2007 року поступила до господарського суду Львівської області  23.08.2007 р і зареєстрована за вхідним номером № 8339, таким чином день одержання позовної заяви  господарським судом визначається датою реєстрації позовної заяви в канцелярії господарського суду, що відповідає Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75. Відтак, позивач допустив ще одну помилку в Заяві про уточнення позовних вимог ( поданій до справи в засіданні 26.09.07 р), стверджуючи , що  моментом подачі позовної заяви до суду є дата 30.07.2007 року, оскільки такою датою є 23 серпня 2007 року.

    З метою встановлення фактичних обставин справи ( зокрема, суми основного боргу), що мав місце за поставлений по вказаних у Розрахунку ціни позову  ( Додатку № 2 до позовної заяви видаткових накладних) , як  станом  на 30.07.2007 р ( дата, яку вказує позивач  в абз.1 арк.2 позовної заяви ),  так і станом на час надходження позовної заяви до суду (23.08.2007 р), суд у даній справі провів перевірку всіх платіжних доручень, які надані до справи відповідачем ( зокрема призначень платежів, що вказані в цих документах та перерахованих сум), з Актом звірки взаємних  розрахунків між сторонами від 26.10.2007 року, відповідно до якого сальдо , станом на 25.10.2007 р , складає 24 378,43 грн. на користь позивача.

    Дослідивши вказаний Акт взаємозвірки судом встановлено, що в цьому документі відображено сальдо на 01.06.2006 р в сумі 37 891,97 грн., яке не є предметом доказування у даній справі, оскільки позовні вимоги позивача грунтуються  чітко на поставці і розрахунку за товар по накладних від 02.01.2007 р, від 09.01.2007 р та від 30.01.2007 р ( перелічені вище в рішенні ), по яких товару було поставлено, на виконання умов Договору поставки № 226 від 01.06.2006 року,  на загальну суму  37 361,72 грн. Судом встановлено, що  сторони проводили взаємозвірку розрахунків, починаючи з 01.06.2006 року ( з моменту укладення Договору поставки № 226  і включно по  поставленому товару згідно накладних №№ Lv-704148  від 14.05.2007 р на суму 5 395,00 грн. та  Lv  -704149 від цієї ж дати (14.05.2007 р) на суму 61,20 грн.,  які не входять в предмет доказування за позовною заявою позивача. Окрім того,встановлено, що в Акті взаємозвірки відображено поступлення на рахунок позивача від відповідача коштів , за отриманий товар включно  по 18.10.2007 року ( по платіжному дорученню № 806 від відповідача поступило 1 000,00 грн).  

       Акт взаємо звірки, як встановлено, містить перелік платіжних доручень ( їх номери та дати) і суми, які були перераховані відповідачем по цих дорученнях.

     Необхідність проведення взаємозвірки саме за період , починаючи з дати укладення договору поставки № 226 пояснюється тим, що перераховуючи кошти на рахунок позивача, відповідач не вказував в призначенні платежів видаткові накладні, по яких отримував товар, що є порушенням умов п.5.5 Договору; перераховані суми не відповідали вартості товару, отриманого по  кожній окремій  партії поставки;  встановлено, що в призначенні платежу відповідач вказував теж і довільні накладні, які не існували в природі, що фактично, ускладнювало встановлення фактичних обставин  справи. Разом з тим,  позивач приймав  перераховані відповідачем  кошти ( не повертав), а також не з”ясовував  дійсних призначень цих платежів. Доказів зворотнього суду не надано.  

     Судом встановлено, що  обрахунок  сальдо по Акту звірки, станом  на 25.10.2007 р на суму 24 378, 43 грн., було проведено шляхом  сумування сальдо, яке  виведено станом на 01.06.2006 р в сумі 37 891,97 грн з  вартістю товару, поставленого позивачем відповідачу за період з 01.06.200р і по 14.05.2007 року включно, на загальну суму 256 622, 98 грн і  відніманням від отриманої суми  суми, на яку  здійснено відповідачем в період з 01.06.2006 р по 18.10.2007 року проплат, тобто -  270 136, 52 грн. ( 37 891,97 грн. +256 622,98 грн. = 294 514,95 грн –270 136,52 грн. =24 378,43 грн).

      Суму боргу 24 378,43 грн. позивач вказує в Заяві про уточнення позовних вимог ( б/н і дати) яка подана його представником в судовому засіданні 25.10.07 р .  Однак, як вбачається із змісту зазначеної Заяви позивач фактично у цій заяві доповнює позовні вимоги додатковою вимогою ( яка не заявлялась у позовній заяві)  і ставить питання про стягнення заборгованості за товар , отриманий по накладних, які не входять в предмет доказування за позовною заявою. Це накладні : №  Lv- 701792 від 26.02.2007 р на суму 18978,20 грн; № Lv-703022 від 06.04.2007 р на суму 849,39 грн; № Lv- 703198  від 12.04.2007 р на суму 10 003,29 грн; № Lv-704148  від 14.05.2007 р на суму 5395,00 грн; № Lv-  704149 від 14.05.2007 р на суму 61,20 грн, а в загальному ( як і в позовній заяві) теж  на суму –35 287,08 грн. При цьому, Заява не містить відмови позивача від вимоги про стягнення боргу за товар, який був поставлений по накладних, вказаних в Додатку № 2 до позовної заяви на суму  ідентичну до вказаної в Заяві про уточнення позовних вимог,  тобто теж  на 35 278,43 грн і теж станом на 30.07.2007 року.

   Як зазначалось вище, відповідно до ст..22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення змінювати підставу або предмет позову ( одночасна зміна предмету і підстав позову  не допускається), збільшувати або зменшувати позовні вимоги.  Оскільки позивач у позовній заяві не заявляв вимогу про стягнення  боргу за поставлений товар по  видаткових накладних, що вказані в Заяві про уточнення позовних вимог, поданій 25.10.07 р до справи, оскільки в позовній заяві не заявлялась вимога про стягнення боргу за  весь товар ,  поставлений  позивачем на виконання Договору № 226 від 01.06.2006 року відповідачу, але не оплачений  в повному обсязі останнім, то  суд розцінює зазначену Заяву не як таку, що подана про уточнення позовних вимог, а в якій позивач заявляє нові, додаткові вимоги, які відповідно, змінюють предмет і підстави позову, а відтак –предмет доказування  у даній справі.      

   До того ж,  документи, що вказані в додатку до Заяви про уточнення позовних вимог під №№ 4-8 ( тобто, додаткові видаткові накладні) позивачем не подано до матеріалів справи.

В даному випадку, зазначене вище не може розцінюватись і як збільшення  розміру позовних вимог,  оскільки під збільшенням розміру позовних вимог  слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а в даному випадку вимога про стягнення боргу за товар, поставлений по накладних 26.02.07; 06.04.07 р;12.04.07; 14.05.07;14.05.07 на загальну суму 35 287,08 грн.  не заявлялась у позовній заяві. До того ж, при збільшенні розміру позовних вимог позивач зобов”язаний доплатити в держбюджет  суму державного мита згідно з новою ціною позову. В даній справі позивач таких дій не вчиняв, від  позовних вимог, заявлених у позовній заяві  у  письмовій формі не відмовився. Відтак, вказана Заява про уточнення позовних вимог судом не прийнята до розгляду у даній справі.

    При розгляді справи судом  надано оцінку Акту звірки взаємних розрахунків від 26.10.2007 року у відповідності до ст..43 ГПК України, виходячи з первинних документів, на яких він ґрунтується ( окрім сальдо, що вказане  в Акті станом на 01.06.2006 року, тобто, яке виникло до укладення Договору № 226) . При цьому судом проведено звірку на відповідність вказаних в Акті даних по дебету та кредиту на їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям видаткових накладних та платіжних доручень.

     За результатами звірки судом встановлено.

   Договір поставки № 226 , відповідно до умов якого позивач зобов”язувався передати у власність відповідачу товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у видаткових накладних, а відповідач зобов”язувався прийняти у власність і своєчасно оплатити зазначений товар, був укладений між ТзОВ “Оптова компанія “Дарниця” ( позивачем) та Державним комунальним підприємством “Центральна міська аптека № 189” ( відповідачем) 01 червня 2006 року. Саме  Договір № 226 є тією обставиною, на якій ґрунтуються позовні вимоги, є тим юридичним фактом що привів до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності, тощо.

    Зі змісту Договору поставки № 226 від 01.06.2006 р не вбачається зобов”язання відповідача перед позивачем погасити заборгованість, яка мала місце станом на 01.06.2006 року в сумі 37 891,97 грн, та яка зазначена в Акті взаємних розрахунків як сальдо станом на 01.06.2006 р. Вимога про стягнення зазначеної суми боргу,  в даному позові позивачем не заявляється; обставини виникнення цієї заборгованості, докази, які б підтверджували ці обставини –в позовній заяві № 199 від 07.08.2007 року  позивачем не висвітлюються; заборгованість виникла до укладення договору № 226 від 01.06.2006 р, на якому грунтуються вимоги позивача про стягнення боргу за поставлений товар.

    Відтак, вказане  в Акті сальдо станом на 01.06.2006 року в сумі 37 891,97 грн. судом до уваги при проведенні звірки,  висвітлених в Акті даних  з первинними документами , до уваги не приймається.  Окрім того,  сторонами не доведено ( такі докази суду не подано), що між ТзОВ “Оптова компанія “Дарниця” та ДКП “Центральна аптека № 189” є домовленості, укладено договори, угоди, існувала переписка тощо, якими досягнуто домовленості про  те, що  здійсненні відповідачем в період з 01.06. 2006 року ( з  дати укладення Договору № 226) і по 18.10.2007 року ( останнє надходження коштів на рахунок позивача, яке відображено в Акті)  платежі , мали б зараховуватись в рахунок попередньої оплати, зокрема, в погашення сальдо, яке мало місце станом на час укладення Договору № 226. До того ж,  в п.5.6 Договору № 226 сторони передбачили, що за погодженням сторін лише  в рамках даного договору можливі інші форми і порядок розрахунків. Однак, доказів, що  сума, вказана  в Акті як сальдо станом на 01.06.2006 року,  має відношення до Договору № 226 сторонами  суду не подано.

    Відтак :

    01.06.2006 р укладено між сторонами Договір поставки № 226, який, відповідно до п.12.2, набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня  2006 року, а відповідно до п.12.5 є  пролонгованим  ще на один рік. Доказів в спростування наведеного сторони суду не подавали.

    За період з 01.06.2006 р по 30.01.2007 р. (остання поставка за видатковою накладною, яка є  предметом дослідження за позовною заявою) позивач поставив, а відповідач прийняв товару на  суму 202 415,13 грн.

     В період з 01.06.2006 р по 01.03.2007 р. ( по видатковій накладній №Lv- 700839 від 30.01.2007 р   відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем до 02.03.2007 р) відповідач перерахував позивачу 206 236.52 грн  

    По  Акту: по видаткових накладних Lv-604125 від 01.06.2006 р;Lv-604993 від 07.07.2006 р ; Lv-605013 від 10.07.2006 р; Lv-605894 від 15.08.2006 р; Lv-606430 від 07.09.2006 р; Lv –606438 від 07.09.2006 р; Lv-607003 від 29.09.2006 р; Lv-607004 від 29.09.2006 р ; Lv-607378 від 12.10.2006 р; Lv-607536 від 18.10.2006 р ; Lv-607537 від 18.10.2006 р ; Lv-608063 від 07.11.2006 р ; Lv- 608064 від 07.11.2006 р ; Lv-608066 від 07.11.2006 р; Lv-608441 від 21.11.2006 р ; Lv-608447 від 21.11.2006 р; Lv-608475 від 21.11.2006 р; Lv-608811 від 05.12.2006 р; Lv-608814 від 05.12.2006 р; Lv-609282 від 20.12.2006 р ;Lv-609378 від 25.12.2006 р; Lv- 609389 від 26.12.2006 р;Lv-609394 від 26.12.2006 р, які не входять в предмет доказування по даній справі  ( відсутні в матеріалах справи, відтак не можливо встановити термін відстрочки платежу по кожній поставці згідно вказаних накладних),  відповідач отримав від позивача товару на загальну суму 164 508,32 грн.

     За період з 01.06.2006 р  і по 27.12.2006 року ( період протягом якого було здійснено вказані вище поставки) відповідач перерахував позивачу 152 436,52 грн.  Платіжні доручення  від  № 328 від 01.06.2006 р  на суму 1000,00 грн і по платіжне доручення № 1023 від 27.12.2006 р на суму 2836,52 грн. ( по яких в загальному оплачено товару на 152 436,52 грн) знаходяться в матеріалах справи. Оцінивши вказані платіжні доручення, судом встановлено, що відповідач , в призначенні платежу  у кожному дорученні вказував рахунки ( договором передбачено вказувати видаткові накладні) , однак ,  у всіх перерахованих платіжних дорученнях  в  графі “призначенні платежів” вказано рахунки  виписані в 2006 році ( по першій оплаті згідно платіжного доручення № 328 від 01.06.2006 р дата виписки рахунку зазначена 15.04.2006 р), відтак, зазначене ще раз підтверджує , що відповідач здійснюючи перерахування коштів оплачував товар отриманий в 2006 році.

Рахунок –це

    Таким чином, отримавши станом на 27.12.2006 року від позивача товару на суму 164508,32 грн., відповідач сплатив останньому 152 436,52 грн , а звідси, борг за товар,  до моменту поставки 02.01.2007 р ( яка досліджується у даній справі) залишився в сумі 12 071,80 грн. ( 164 508,32 грн –152 436,52 грн=12071,80 грн).

    По Акту звірки:  після поставки товару 26.12.2006 р на суму 110,40 грн, відображено   поставку товару 02.01.2007 р по видатковій накладній № Lv –700032 на суму 12 430,59 грн. (  першу поставку, яка входить в предмет дослідження за даним позовом).. Наступна поставка, яка вказана в позовній заяві , була теж 02.01.2007 р по видатковій накладній № Lv-700033 на суму 1553,11 грн. Позивач стверджує, що за товар по цих поставках, станом на 30.07.2007 року,  відповідач не розрахувався в повному обсязі.

     Слідом в Акті відображено поставку товару по видатковій накладній №  Lv –700102 від 03.01.2007 р на суму 111,92 грн, однак, ця поставка не включена позивачем у  вимогу про стягнення боргу за позовною заявою № 199 ( сама видаткова накладна не додається до матеріалів справи).

      Позивач  стверджує, що відповідачем порушено зобов”язання по оплаті отриманого  на підставі Договору товару і по наступній поставці, яка мала місце 09.01.2007 р по видатковій накладній № Lv-700228 на суму 7 226,39 грн .

    Як вбачається з Акту звірки, після поставки  по видатковій накладній № Lv- 700228 09.01.2007 р мала місце ще одна поставка, по видатковій накладній  №  Lv-700231 на суму 220,80 грн, а 18.01.2007 р –по видатковій накладній № Lv-700546 на суму 212,37 грн, однак,  по них, як і поставці  за 03.01.2007 р на суму 111,92 грн, позивачем не заявляє вимогу про стягнення боргу.

     Наступна поставка мала місце 30.01.2007 року по видатковій накладній № Lv-700839 на суму 16 151,63 грн. ( ця поставка, є останньою, яку позивач включив в позовні вимоги).

    На вимогу суду позивачем  подано до справи податкові накладні до видаткових накладних,  по яких заявлено  в позовній заяві вимогу про стягнення боргу  за поставлений, але не оплачений в повному обсязі товар.

   Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість” –податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов”язань у продавця в двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковимм документом і одночасно розрахунковим документом.

    Порядок заповнення податкової накладної, затв.наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037. Як вбачається з податкових накладних, умовою поставки 02.01.2007 р, 09.01.2007 р, 30.01.2007 року  вказано договір.

    Таким чином, станом на момент поставки товару по видаткових накладних, які є предметом дослідження у даній справі ( тобто, станом на 02.01.2007 р), борг відповідача перед позивачем за поставлений, але не оплачений в повній мірі товар, складала 12 071,80 грн. Судом також встановлено,  що по всіх чотирьох поставках, які досліджуються у даній справі,  у видаткових накладних  сторонами погоджено умови оплати : відтермінування платежу 30 днів ( за умовами Договору № 226 –перший день відтермінування –наступний після поставки). Відтак, за товар, поставлений 02.01.2007 р  по двох поставках в загальному на суму  13 983,70 грн, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем  до 02.02.2007 року; по поставці, яка мала місце 09.01.2007 р –до  09.02.2007 року і по останній поставці, 30.01.2007 р –до 02.03.2007 року.

    Як вбачається з Акту звірки і підтверджується первинними документами (платіжними дорученнями)  03.01.2007 р по платіжному дорученню № 8  відповідач перерахував відповідачу 17 000,00 грн ( призначення платежу :  згідно  рахунку № 63 від 01.12.2006 р). Вказана проплата відображена в Акті 04.01.2007 р, хоча всі попередні проплати ( які вказані вище) відображені в акті  у чіткій відповідності до дати , яка відповідає даті виготовлення платіжного доручення. Таким чином, станом на 04.01.2007 р  відповідач погасив заборгованість перед позивачем  в сумі 12071,80 грн. і частково ( в сумі 4 928,20 грн (17 000,00 грн –12071,80 грн)) оплатив вартість товару, поставленого 02.01.2007 р . Залишок боргу, за поставлений 02.01.2007 року товар склав, станом  на дату 04.01.2007 року,  9 055,50 грн ( 13 983,70 грн –4 928,20 грн).

    12.01.2007 р платіжним дорученням № 35 відповідач перерахував позивачу 800,00 грн,15.01.2007 р перерахував платіжним дорученням № 38 –1000,00 грн, 02.02.2007 р платіжним дорученням № 105 перерахував ще 17 000,00 грн ( при цьому, як з”ясовано судом в призначенні платежу за 15.01 і 02.02.07 р вказані накладні, які не відображені в Акті звірки). Таким чином по двох поставках від 02.01.2007 р відповідач станом на 02.02.2007 року розрахувався повністю, окрім того , сума зайво сплачених ним  коштів склала 9 744,50 грн.  (800,00 +1000,00 грн + 17000,00 грн= 18800,00 грн –9 055,50 грн =9744.50 грн). Із суми 9744,50  було оплачено відповідачем поставки від 03.01.2007 р на суму 111,92 грн, від 09.01.2007 р на суму 220,80 грн , від 18.01.2007 р на суму 212.37 грн, які не досліджуються у даному спорі і від 09.01.2007 р на суму 7 226,39 грн. ( по даній поставці, що входить в предмет дослідження, оплата повинна була пройти до 09.02.07 р). І таким чином, залишок коштів ( переплачених) позивачу склав 1 973,02 грн ( 9 744,50 грн –111,92 –7 226,39 грн –220,80 грн –212,37 грн = 1 973,02 грн).

    30 січня 2007 року мала місце остання поставка,  вимога про стягнення боргу по якій заявлена у позовній заяві –це поставка по видатковій накладній № Lv –700839 на суму 16 151,63 грн. Відповідно до умов Договору № 226 і відтермінування платежу, вказаного у видатковій накладній, за товар отриманий по зазначеній накладній відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до 02.03.2007 року.

  Як вбачається з Акту звірки і підтверджується платіжними дорученнями, відповідач 07.02.2007 р по платіжному дорученню № 128 перерахував позивачу 1000,00 грн; 14.02.2007 р по платіжному дорученню № 151 перерахував 1000,00 грн; 21.02.2007 р по платіжному дорученню № 173 перерахуваво 1000,00 грн;  23.02.2007 р по платіжному дорученню № 189 від 23.02.2007 року перерахував 15 000,00 грн. Таким чином,  за період з 07.02.2007 р і включно по 23.02.2007 р  відповідач перерахував позивачу 18 000,00 грн ( 1000,00 грн + 1000,00 грн + 1000,00 грн + 15 000,00 грн =18 000,00 грн). Тобто перерахованими коштами в сумі 18 000,00 грн  ( навіть без зарахування залишку в сумі 1 973,02 грн, який виведено вище в рішенні) відповідач повністю і до закінчення терміну оплати ( до 02.03.2007 р)  розрахувався з позивачем за товар  отриманий по  видаткових накладних 02.01.2007 року, 09.01.2007 р, 30.01.2007 р (  за чотири поставки на загальну суму 37 371,72 грн).

    Отже, обставини наведені позивачем у позовній заяві, зокрема, що станом на 30.07.2007 року відповідач заборгував позивачу за товар, поставлений по видаткових накладних Lv  №№ 700032 від 02.01.2007 р ,700033 від 02.01.2007 р, 700228  від 09.01.2007 р, № 700839 від 30.01.2007 р - 35 278,43 грн. і, що відповідач грубо порушив умовиДоговору поставки № 226 щодо оплати  -   не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються наявними в судовій справі  матеріалами .

  До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.  Водночас за змістом ст..1 Господарського процесуального кодексу України  порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє , суд повинен відмовити в позові.

    Позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, в тому числі, що його право  чи законні інтереси порушені відповідачем станом на час подання позовної заяви до суду, не доведено, що в порушення умов Договору поставки № 2326 від 01.06.2006 року відповідач не здійснив з позивачем в повному обсязі і своєчасно розрахунок за отриманий 02.01.;09.01 і 30.01.2007 року товар.

    Вимога про стягнення  з відповідача 35 278,43 грн. основного  боргу ( за товар, поставлений по вказаних в позовній заяві  видаткових накладних) заявлена безпідставно , а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

  В частині  стягнення з відповідача 3 % річних та  втрат , спричинених інфляційними процесами, а також –штрафу в сумі 8819,61 грн. за прострочення оплати поставленого  товару  ( нарахованого відповідно до п.8.2 Договору , згідно розрахунку, наведеного в Додатку № 6 до позовної заяви), а також пені - заявлені вимоги теж не підлягають задоволенню, оскільки ст.625 ЦК України передбачає сплату  суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми лише за прострочення виконання грошового зобов”язання ( штраф по п.8.2 Договору , пеня, відповідно до п.8.1 Договору передбачена за прострочення оплати), чого Позивач не довів.

    Враховуючи, що спір виник і розглядається з вини позивача судові витрати, у зв”язку із відмовою у позові,  не підлягають  відшкодуванню позивачу.

      Як зазначено вище в рішенні, суд не прийняв до розгляду в даній справі Заяву позивача про уточнення позовних вимог ( яка була подана до справи в засіданні  25.10.07 р), відповідно до змісту якої позивач ставив питання фактично не про уточнення позовних вимог , а про їх доповнення новими вимогами, поскільки вказував в зазначеній Заяві інші обставини ( інші, ніж в позовній заяві, видаткові накладні), зокрема Lv №№ 701792 від 26.02.07 р на суму 18978,20 грн; 703022 від 06.04.2007 р на суму 849,39 грн; 703198 від 12.04.2007 р на суму 10 003,29 грн; 704148 від 14.05.2007 р на суму 5395,00 грн; 704149 від 14.05.2007 р на суму 61.20 грн ( в загальному –на 35287,08 грн).

    Однак,   поскільки в справі є в наявності первинні документи по оплаті і Акт звірки, який підписаний обома сторонами і скріплений печатками, суд   підрахував ( на підставі даних  по Акту звірки, оскільки видаткові накладні  відсутні) на яку суму позивач відпустив відповідачу товару в період з 07.02.2007 р ( здійснена поставка після останньої, яка досліджувалась у даній справі )  і станом на 30.07.2007 р ( саме цю дату позивач вказує в Заяві, як дату на яку виник борг ).

   Суд зауважує, що   обставини, встановлені в результаті цього підрахунку, не мають відношення до рішення у даній справі.

     Таким чином за вказаний період позивач поставив відповідачу товару на суму 54 207,85 грн ( поставки від 07.02.2007 р по 14.05.2007 р), а відповідач за  період з 27.02.2007 р і по 30.07.2007 р , із врахуванням залишку коштів в сумі 1 973,02 грн, який відображено в ході  дослідження обставин, які стосуються судової справи, перерахував позивачу 55 973,02 грн (54000.00 + 1 973,02 грн).

    За даними позивача  має місце заборгованість, оскільки   ним безпідставно включено  в розрахунок основного боргу  сальдо, яке мало місце станом на 01.06.2006 року в сумі 37 891,97 грн ( відображено в Акті звірки) і, відповідно,  яке погашалось здійсненими відповідачем , зокрема в 2006 році, проплатами. Однак, як вже вказувалось вище в рішенні, заборгованість в сумі 37 891,97 ( сальдо станом на 01.06.2006 р) не стосується заявлених у даній справі вимог, оскільки виникло до укладення Договору поставки № 226 і підстави виникнення цього боргу не відомі.

    Питання про погашення вказаної заборгованості позивач вправі вирішувати у встановленому законодавством загальному порядку, зокрема, шляхом  подання нової позовної заяви про стягнення  цього боргу. При цьому,  позивач зобов”язаний сплатити в доход бюджету судові витрати, в тому числі і держмито за подання позову до суду, виходячи із ціни позову; зазначити в позовній заяві обставини, на яких грунтуватиметься  вимога та докази які її підтверджують ( в тому числі , чи мала місце договірна чи без договірна поставка товару  на заявлену до стягнення суму).      

 На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,12,22,32,33,36,43,44,49,54,57,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                              В И Р І Ш И В :

     У позові відмовити повністю.

 

   Суддя