Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-1451/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Назаренко В.Я.
Доповідач Карпенко О. Л.
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2011 року колегія суддів судової палати апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої – Кривохижі В.І.,
суддів - Черниш Т.В.,
Карпенко О.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язання його здійснити перерахунок підвищення пенсії, як «дитині війни» за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
19 серпня 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовами до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язання відповідача здійснити їй, як «дитині війни», нарахування підвищення пенсії за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по теперішній час у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона має статус «дитини війни»та має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 19 Конституції України, відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату підвищення пенсії у 2007 році, З 22 травня 2008 року відповідачем здійснюється виплата підвищення пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що є менше ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачці пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 24 вересня 2010 року, зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачці підвищення пенсії як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 06 вересня 2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично отриманих позивачкою сум. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 37 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, стягнено з держави на користь позивачки 8 грн. 50 коп. відшкодування сплаченого нею судового збору. В іншій частині позову –відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції про скасування оскаржуваного рішення та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того судом не враховано, що позивачка не мала права на отримання підвищення пенсії у 2007 році на підставі ст. 71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»у зв’язку з тим, що вона не мала інвалідності. Визнання цих норм Закону неконституційними не мало наслідком визначення на законодавчому рівні джерел фінансування виплат підвищення пенсії та визначення відповідного органу. Нормою ст. 28 ч. 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Позивачці виплачується підвищення пенсії з 01 січня 2008 року у розмірі 10% від прожиткового мінімуму –47 грн., з 01 квітня 2008 року –у розмірі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року –у розмірі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 року –49 грн. 80 коп. Суд не врахував, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення –скасуванню з ухваленням нового рішення.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного суду України № 19-рп/2010 від 09 вересня 2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" (справа № 1-40/2010) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з 09 вересня 2010 року справи даної категорії повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зміни в діючому законодавстві, постановивши рішення за нормами ЦПК України після прийняття Рішення Конституційним судом України від 09 вересня 2010 року. Вказана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції (ст. 202 ч.1 п. 4 КАС України).
Згідно відомостей належного позивачці паспорта громадянина України (а.с. 17), вона народилася 11 квітня 1945 року і на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) їй не виповнилося 18 років.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на позивачку поширюється дія цього Закону.
Позивачці призначено пенсію у зв’язку з досягненням пенсійного віку, що підтверджується відомостями належного їй посвідченні пенсіонера (а.с. 8).
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням вимог ст. 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний Суд України” з часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме з 09 липня 2007 року, застосування відповідачем цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, письмових заперечень відповідача на позов та наданої ним довідки (а.с. 12), з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, відповідач не здійснював нараховування позивачці підвищення пенсії не у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Закон України “Про соціальний захист дітей війни” не містить визначення розміру мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 цього Закону, а тому мають застосовуватися норми спеціального законодавства про пенсійне забезпечення –ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Положення ст. 28 ч. 3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не являється перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ст. 28 ч. 1 Закону, мінімального розміру пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, визначеному законодавством. Крім того, відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України “Про прожитковий мінімум”, він застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачці відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має застосовуватися розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений відповідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Отже позов в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення пенсії позивачці відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2007 рік підлягає задоволенню за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно письмових заперечень відповідача на позов та наданої ним довідки, з 01 квітня 2008 року позивачці виплачується підвищення пенсії, як дитині війни, у розмірі 48 грн. 10 коп. –у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, з 01 липня 2008 року розмір підвищення пенсії збільшено до 48 грн. 20 коп., а з 01 жовтня 2008 року –49 грн. 80 коп.
Зміни внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення. Отже, з 22 травня 2008 року правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року. У зв’язку з цим розмір підвищення пенсії позивачці на підставі ст. 6 Закону мав становити: з 22 травня 2008 року –144 грн. 30 коп. (481 х 30 %), з 01 липня 2008 року –146 грн. 60 коп. (482 х 30%), з 01 жовтня 2008 року –149 грн. 40 коп. (498 х 30 %).
Таким чином, позовні вимоги за 2008 рік підлягають задоволенню, шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
З 01 жовтня 2008 року і в подальшому відповідач здійснює нарахування і виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 49,8 грн. щомісячно.
Однак, нарахування та виплата у 2009 році «дітям війни» підвищення пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на 1 особу встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року –498 грн. для осіб, які втратили працездатність, а з 01 листопада 2009 року –573 грн. Тому розмір підвищення пенсії, яке виплачено позивачці за період з січня по жовтень місяці 2009 року мав становити 149 грн. 40 коп. (498 х 30 %), щомісячно, а в листопаді та у грудні 2009 року – по 171 грн. 90 коп. (573 х 305), щомісячно. Натомість розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення є меншим –49 грн. 80 коп.
Отже, позов в частині зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення пенсії позивачці відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року підлягає задоволенню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунку за цей період, з урахуванням раніше виплачених за цей період сум підвищення.
У 2010 році змін до законодавства України, що регулює соціальний захист «дітей війни», не вносилося, а тому існуючі між сторонами по справі правовідносини врегульовані таким же чином, що і в 2009 році.
Під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням вимог ст. 2 ч. 3 КАС України. З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що дії відповідача не відповідають ст. 2 ч. 3 п.п. 1, 3 КАС України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, Пенсійний фонд України та його територіальні органи у спірних правовідносинах виконують функції держави і на них покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, але вони не дотрималися вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Безпідставність посилання відповідача на те, що законодавством не визначено орган на який покладено здійснення виплати підвищення пенсій «дітям війни», спростовується, зокрема, тим, що відповідач фактично самостійно здійснює таку виплату з 01 січня 2008 року.
Так, як на час звернення позивачки до суду, встановлені ст. 99 ч. 2 КАС України строки застосуванню до спірних правовідносин не підлягали, суд вважає, що не можуть бути застосовані наслідки, встановлені 100 КАС України.
На підставі норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи суд дійшов висновку про задоволення позову. Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки належить виплатити судові витрати по справі, що складаються із судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. (а.с. 2), а також з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (а.с. 3).
Керуючись ст. ст. 197, 198 ч. 1 п. 3), ст. 202 ч. 1 п. 4), ст. 205 ч. 2, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2010 року задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2010 року по справі 2-1429/10 скасувати.
Постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Знам`янському районі Кіровоградської області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_3 підвищення пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати такого підвищення пенсії за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з 01 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року у розмірі меншому ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року а також здійснити перерахунок та виплату такого підвищення пенсії за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з 01 січня 2010 року по 24 вересня 2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, в встановленого ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених позивачці у ці періоди сум підвищення пенсії.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 37 (тридцять сім) грн.. 00 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 8 (вісім) грн. 50 коп. відшкодування судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді :