Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-1798/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Ябчик Н. М.
Доповідач Карпенко О. Л.
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2011 року колегія суддів судової палати апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої – Кривохижі В.І.,
суддів - Черниш Т.В.,
Карпенко О.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Знам`янському районі Кіровоградської області про визнання неправомірною бездіяльність відповідача, зобов’язання його нарахувати та виплатити невиплачене підвищення до пенсії, як «дитині війни», здійснювати у подальшому виплату підвищення пенсії у визначеному розмірі, стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Знам`янському районі Кіровоградської області на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
25 серпня 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовами до Управління Пенсійного Фонду України в Знам`янському районі Кіровоградської області про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року, зобов’язання відповідача здійснити їй, як «дитині війни», нарахування та виплату невиплаченого підвищення пенсії за період з 01 січня 2006 року по теперішній час з урахуванням індексу інфляції, здійснювати таку виплату і в такому ж розмірі в подальшому, стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона має статус «дитини війни»та має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 19 Конституції України, відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату підвищення пенсії з січня 2006 року, лише з 01 січня 2008 року відповідачем здійснюється виплата підвищення пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 жовтня 2008 року і по час звернення до суду розмір підвищення пенсії позивачки становить 48 грн. 20 коп. Своїми неправомірними діями відповідач обмежив її купівельну спроможність, завдав їй майнової та моральної шкоди.
Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати позивачці пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачці підвищення пенсії як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 25 січня 2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично отриманих позивачкою сум. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування оскаржуваного рішення в частині зобов’язання провести нарахування та виплату позивачці щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 25 серпня 2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично отриманих позивачкою сум та в частині стягнення судових витрат і постановлення рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того судом не враховано норму ст. 28 ч. 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Суд не врахував, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, не визначено орган та процедуру підвищення пенсії.. Суд не взяв до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 щодо встановлення розміру підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, що виплачується замість пенсії. Суд не врахував положення п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення –скасуванню з ухваленням нового рішення.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного суду України № 19-рп/2010 від 09 вересня 2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" (справа № 1-40/2010) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з 09 вересня 2010 року справи даної категорії повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зміни в діючому законодавстві, постановивши рішення за нормами ЦПК України після прийняття Рішення Конституційним судом України від 09 вересня 2010 року. Вказана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції (ст. 202 ч.1 п. 4 КАС України).
Згідно відомостей належного позивачці паспорта громадянина України (а.с. 17), вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) їй не виповнилося 18 років.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на позивачку поширюється дія цього Закону.
Позивачці призначено пенсію у зв’язку з досягненням пенсійного віку, що підтверджується відомостями належного їй посвідченні пенсіонера (а.с. 6).
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в зазначеній частині не були реалізовані. Таким чином, у 2006 році відповідач не мав правових підстав для нарахування позивачці підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни», а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням вимог ст. 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Дані про наявність у позивачки інвалідності в матеріалах справи відсутні, а тому починаючи з 01 січня 2007 року відповідач правомірно не здійснював нарахування та виплату підвищення пенсії позивачці, яке передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний Суд України” з часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме з 09 липня 2007 року, застосування відповідачем цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, письмових заперечень відповідача на позов, з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, відповідач здійснював нараховування позивачу підвищення пенсії не у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а у відповідності до норми, яка втратила чинність.
Закон України “Про соціальний захист дітей війни” не містить визначення розміру мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 цього Закону, а тому мають застосовуватися норми спеціального законодавства про пенсійне забезпечення –ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Положення ст. 28 ч. 3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не являється перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ст. 28 ч. 1 Закону, мінімального розміру пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, визначеному законодавством. Крім того, відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України “Про прожитковий мінімум”, він застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачці відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має застосовуватися розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений відповідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Таким чином, позов в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення пенсії позивачці відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2007 рік підлягає частковому задоволенню за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням сум виплаченого у цей період підвищення пенсії.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно письмових заперечень відповідача на позов, з 22 травня 2008 року позивачці виплачується підвищення пенсії, як дитині війни, у розмірі 48 грн. 10 коп. –у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, з 01 липня 2008 року розмір підвищення пенсії збільшено до 48 грн. 20 коп., а з 01 жовтня 2008 року –49 грн. 80 коп.
Зміни внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення. Отже, з 22 травня 2008 року правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року. У зв’язку з цим розмір підвищення пенсії позивачці на підставі ст. 6 Закону мав становити: з 22 травня 2008 року –144 грн. 30 коп. (481 х 30 %), з 01 липня 2008 року –146 грн. 60 коп. (482 х 30%), з 01 жовтня 2008 року –149 грн. 40 коп. (498 х 30 %).
Суд відхиляє, як необґрунтовані посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»п. 8 якої передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Згідно з положеннями ч. 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсій позивачці, як дитині війни, застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав осіб, які мають статус дітей війни. Крім того, згідно ст. 3 ч. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, позовні вимоги за 2008 рік підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
З 01 жовтня 2008 року і в подальшому відповідач здійснює нарахування і виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 49,8 грн. щомісячно.
Однак, нарахування та виплата у 2009 році «дітям війни» підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на 1 особу встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року –498 грн. для осіб, які втратили працездатність, а з 01 листопада 2009 року –573 грн. Тому розмір підвищення пенсії, яке виплачено позивачу за період з січня по жовтень місяці 2009 року мав становити 149 грн. 40 коп. (498 х 30 %), щомісячно, а в листопаді та у грудні 2009 року –по 171 грн. 90 коп. (573 х 305), щомісячно. Натомість розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення є меншим –49 грн. 80 коп.
Отже, позов в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року підлягає задоволенню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунку за цей період, з урахуванням раніше виплачених сум.
У 2010 році змін до законодавства України, що регулює соціальний захист «дітей війни», не вносилося, а тому існуючі між сторонами по справі правовідносини врегульовані таким же чином, що і в 2009 році.
Під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням вимог ст. 2 ч. 3 КАС України. З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що дії відповідача не відповідають ст. 2 ч. 3 п.п. 1, 3 КАС України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, як на час звернення позивача до суду, встановлені ст. 99 ч. 2 КАС України строки застосуванню до спірних правовідносин не підлягали, суд вважає, що не можуть бути застосовані наслідки, встановлені 100 КАС України.
Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача проводити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у подальшому задоволенню не підлягають, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов’язання його на майбутнє є передчасним.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Статтею 4 вказаного Закону передбачені підстави для проведення індексації, а саме встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вимоги позивача про індексацію невиплаченої суми підвищення пенсії є безпідставними, оскільки це не передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Крім того, задоволення вимог про перерахунок та виплату підвищення пенсії включають нарахування пенсійним органом зазначеного виду підвищення до пенсії, а тому позовні про відшкодування завданої майнової шкоди окремому задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 23 ч. 2 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивач не обґрунтував у позовній заяві в чому полягає завдана йому моральна шкода, не визначив спосіб її відшкодування та не подав доказів на її підтвердження, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки належить виплатити судові витрати по справі, що складаються із судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. (а.с. 1), а також з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (а.с. 2).
Керуючись ст. ст. 197, 198 ч. 1 п. 3), ст. 202 ч. 1 п. 4), ст. 205 ч. 2, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Знам`янському районі Кіровоградської області на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2010 року задовольнити частково.
Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2010 року по справі 2-236/10 скасувати.
Постановити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Знам`янському районі Кіровоградської області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_3 підвищення пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати такого підвищення пенсії за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з 01 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року у розмірі меншому ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Знам`янському районі Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року а також здійснити перерахунок та виплату такого підвищення пенсії за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з 01 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, в встановленого ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених позивачці у ці періоди сум підвищення пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Знам`янському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 37 (тридцять сім) грн.. 00 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 8 (вісім) грн. 50 коп. відшкодування судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді :