ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

          

06.12.07                                                                                           Справа№ 14/237

За позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі : Міністерства  палива та енергетики України Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м.Львів,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Львівгаз”, м.Львів

Про стягнення   1 838 212 грн.15 коп.   

                                                                                                        Суддя  С.Б.Кітаєва

                                                                                                        Секретар Ю.О.Митник

Представники:

від прокуратури: Філюкова Л.О.  –заступник начальника відділу

від позивача: Колодко В.І. -    представник

від відповідача: не з”явився.

   Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України   роз”яснено.

Суть спору: Позов заявлено Заступником Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “ Нафтогаз України” , м.Київ, від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м.Львів, до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Львівгаз”, м.Львів, про  стягнення 1 838 212,15 грн заборгованості, в тому числі : 1 412 681 , 76 грн. основного боргу, 340 769,48 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 84 760,91 грн.

     Ухвалою від 23.03.2007 року  за № 02-4/2-14  господарський суд Львівської області повернув позовну заяву  без розгляду. Постановою від 12.06.2007 року Львівський апеляційний господарський суд  апеляційне подання Заступника Прокурора Львівської області від 04.04.2007 р вих. № 05-244 вих. задоволив: Ухвалу господарського суду Львівської області від 23.03.2007 року у справі № 02-4/2-14 скасував, а справу направив на розгляд до господарського суду Львівської області.

      Ухвалою від 13.08.2007 року порушено провадження у справі № 14/237 за позовом Першого заступника Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, м.Київ, дочірньої компанії “Укртрансгаз”,  НАК “Нафтогаз України” від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” до ВАТ “Львівгаз” про стягнення 1 838 212,15 грн. заборгованості.  Вимоги до прокурора, сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні зазначені в даній ухвалі.

       З підстав, наведених в ухвалах від 28.08.07 р, 27.09.07 р. розгляд справи судом відкладався.  В судовому засіданні 14.11.2007 року оголошувалась перерва до  23.11.2007 року, про що учасники судового процесу були ознайомлені під розписку ( запис на обкладинці судової справи).  Строки розгляду справи, передбачені ч.1 ст.69 ГПК, за  погодженим клопотанням сторін продовжувались, розгляд справи в продовженому судовому засіданні 23.11.07 р відкладався на 06.12.07 року.

     В засідання 06.12.2007 року відповідач не забезпечив явку повноважного представника.

   Відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України, за згодою представників прокуратури Львівської області та позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

     В ході розгляду справи  від позивача, в додаток до листа № 4099/6 від 14.11.07 р, долучено до матеріалів справи  копію акту приймання передачі природного газу за грудень 2004 року з додатком ( інформація про реалізацію природного газу споживачам Львівської області за грудень 2004 р); копію акту звіряння розрахунків станом на 01.09.2007 року підписаного позивачем та відповідачем; постанову НКРЕ від 30.04.2004 р № 437 про затвердження тарифів на транспортування природного газу, а в листі за № 4263/6 від 23.11.07 р  наведено  детальний обґрунтований розрахунок основного боргу.

    Відповідачем подано відзив за № 06-5981  на позовну заяву про стягнення боргу , в якому позовні вимоги заперечуються.

     З підстав, наведених у позовній заяві , додатковому поясненні позивача , наведеному в листі за № 4263/6 від 23.11.07 р  прокурор та позивач позовні вимоги підтримують. Стверджують , що  протягом грудня місяця 2004 року , на підставі Договору № Тр-Н10/2004 від 01.10.2004 року  позивачем було надано для ВАТ “Львівгаз” послуги  з транспортування природного газу для потреб населення на загальну суму 3 095 357,14 грн, що підтверджується актом прийому-передачі природного газу, підписаним обома сторонами, що додається до позовної заяви. Дані послуги надавались на виконання постанови КМУ “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом” від 27.12.2001 р № 1729 та умов  вказаного договору № Тр-Н10/2004 від 01.10.2004 р. Повідомлення ( рахунок) про оплату наданих послуг відповідач отримав, однак за надані послуги з транспортування природного газу для потреб населення відповідач розрахувався не в повному обсязі. Станом на 01.01.2005 року утворився борг в розмірі 1 412 681,76 грн. Оскільки станом на 20.02.2007 року заборгованість не погашена,  то відповідно до ст..625 ЦК України відповідачу нараховано 340 769,48 грн інфляційних і 84 760,91 грн. –3 % річних.  Наведені обставини підтверджуються договором № Тр-Н10/2004 від 01.10.2004 р, актами прийому-передачі газу, розрахунком боргу, актом взаємозвірки розрахунків, підписаним обома сторонами та іншими матеріалами справи. Прокурор та позивач просять позов задоволити.

   Відповідач  не погоджується з позовними вимогами  про стягнення 1 838 212,15 грн. заборгованості  за Договором від 01.10.2004 р № Тр-Н10/2004 р з  тих підстав,  що  дані послуги надавались позивачем населенню на виконання Постанови КМУ № 1729 від 27 грудня 2001 р якою було затверджено “Порядок забезпечення споживачів  природним газом”  ( назва у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2006 року “ 244). Пунктом 12 цього Порядку передбачено, що газотранспорті та газодобувні підприємства НАК “Нафтогаз України”, а також суб”єкти господарської діяльності , що мають ліцензію на транспортування природного  і нафтового газу розподільними трубопроводами: забезпечують рівні умови доступу до газотранспортної системи для всіх суб”єктів господарської діяльності незалежно від форми власності; забезпечують транспортування природного газу згідно з порядком використання газотранспортної системи на договірній основі із постачальниками  ( абзац третій пункту 12 із змінами , внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2004 року № 67); виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу; ведуть облік газу протранспортованого та реалізованого споживачам; обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у випадку неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів; відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції; складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів  складають до 20 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу. На підставі наведеного відповідач стверджує, що чинним  законодавством України, яке регулює порядок забезпечення споживачів природним газом, передбачено, що відкриті акціонерні товариства по газопостачанню та газифікації, в цьому випадку ВАТ “Львівгаз” , виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу, а у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несуть його споживачі. Вказує відповідач  і на те, що пунктом 6 Порядку передбачено, що суб”єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, відкривають в установах уповноваженого банку розподільчі рахунки для зарахування коштів за відпущений природний газ  і надані послуги з його транспортування та постачання. Алгоритм розподілу коштів розробляється НАК “Нафтогаз України” та затверджується НКРЕ. Алгоритм розподілу коштів затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів , що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств”   (назва в редакції постанови НКРЕ від 30.09ю.2005 року № 860). Відповідач зазначає , що  Постановою КМУ № 1729 від 27 грудня 2001 р та іншими нормативними актами не передбачено обов”язку ВАТ “Львівгаз” розраховуватися власними коштами за послуги з транспортування природного газу для потреб населення. Оскільки, відповідно до наведених вище нормативно-правових актів, послуги позивачем надавалися не для ВАТ “Львівгаз”, а для населення, то у позивача немає жодних правових підстав вимагати оплати у відповідача, вважає останній. Відповідач заперечує також і  нараховані інфляційні та 3 % річних з тих підстав,що договором передбачено, що він ( договір) набирає чинності з дати його підписання двома сторонами і діє в частині транспортування газу до 31.12.2004 року, а в проведенні розрахунків за послуги, що є предметом цього договору до їх повного здійснення, а тому позивач не міг нараховувати 340 769,48 грн. інфляційних та 84 760,91 грн. –3 % річних. Окрім того, пунктом 6.2 договору також передбачено, що Газозбутове підприємство здійснює розрахунки за надані послуги по транспортуванню природного газу для потреб населення шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку і строки, встановлені Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕУ від 12.07.2000 року № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газо збутових підприємств”.

  Розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності  подані докази судом встановлено наступне.

    01 жовтня 2004 року між Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” ( газотранспортне підприємство )  з однієї сторони та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню і газифікації “Львівгаз” ( газозбутове підприємство)  з другої сторони укладено Договір № Тр-Н10/2004 на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами для потреб населення.

    Відповідно до п.1.1 предметом цього договору є надання Газотранспортним підприємством послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами від пунктів прийому-передачі газу в систему магістральних трубопроводів та передачі його Газозбутовій  організації на газорозподільній станції або газорозподільному пункті для потреб населення...

   Протягом грудня 2004 року, на підставі п.1.1 Договору № Тр-Н10/2004 від 01.10.2004 р, підприємством позивача для ВАТ “Львівгаз” , було надано послуги з транспортування природного газу для потреб населення.

    Облік наданих послуг ведеться згідно умов технічної угоди № Л-Т-03 від 20.01.2003 р  про приймання-передачу природного газу та оформляється актом прийому-передачі газу між підприємствами позивача та відповідача, який ( акт) в свою чергу є підставою для проведення розрахунків ( п.п.4.1;4.2 Договору № Тр-Н10/2004 від 01.10.2004 р). Акт прийому-передачі газу оформляється у відповідності до п.п.8.1-8.7 технічної угоди № Л-Т-03 від 20.01.2003 р та підписується представниками сторін на підставі показань реєстру вальних пристроїв вимірювальних комплексів.

     Тариф за послуги з транспортування природного газу на  вказаний перід (грудень 2004 р)  встановлено Постановою НКРЕУ № 437 від 30.04.2004 року.

Таким чином, вартість наданих послуг  становить 3 095 357,14 грн ( об”єм про- транспортованого природного газу (149945,175 тис.м.куб) згідно акту прийому-передачі та додатку про реалізацію цього газу споживачам ( форма № 5 –Н стрічка п.1 розділ 11-) помножено на тариф встановлений Постановою НКРЕУ № 437 від 30.04.2004 р ( 20,64 грн).

       ВАТ “Львівгаз” здійснило часткову оплату наданих протягом грудня 2004 року послуг в розмірі 1 682 675,38 грн ( не заперечується відповідачем),  відповідно, його заборгованість за грудень 2004 року зменшилась і складає 1 412 681,76 грн ( вказана сума підтверджена сторонами в акті звіряння розрахунків від 01.09.2007 року).

     Відповідно до ст..625 ЦК України  позивачем нараховано відповідачу  340 769,48 грн. інфляційних та 84 760,91 грн. –3 % річних, оскільки станом на 20.02.2007 року заборгованість не погашена.

     Судом встановлено, що Договір № Тр-Н10/2004 від 01 жовтня 2004 року  укладений з урахуванням вимог підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють сферу суспільних відносин щодо діяльності газозбутових та газотранспортних підприємств, зокрема порядок та умови проведення розрахунків затверджені відповідно до Постанови НКРЕУ від 12.07.2000 р № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений природний газ та відповідно Алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений природний газ.  Крім цього , тарифи на транспортування сторонами погоджені  та часткова оплата зі сторони відповідача проведена, тому факт наявності основного боргу на суму 1  412 681,77 грн спростуванню не підлягає , позивачем, відповідно до ст..33 ГПК України доведено, визнається відповідачем у акті взаємо звірки станом на 01.09.2007 року.

   Окрім того, як вбачається з п.1.2 Договору Тр-Н10/2004 року  про надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами для потреб населення підставою для встановлення договірних відносин є, також, Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом”.

      Судом встановлено, що позивач надсилав відповідачу рахунок про оплату наданих  в грудні 2004 року послуг, який оплачено частково.

     Згідно ст.161 ЦК УРСР та ст..526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Постановою НКРЕ від 12 липня 2000 року № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений природний газ” на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27 травня 2000 року № 840 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998 року № 1785” було розроблено алгоритм, однак він визначає послідовність дій підприємства та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ.

     Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов”язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів природного газу.

  Вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на розподільчий рахунок від споживачів природного газу і не є власністю ВАТ “Львівгаз”, якими відповідач не має права розпоряджатися.

     Вказана постанова не скасувала загальних норм права ( ст..ст..161,162 ЦК УРСР, ст..526 ЦК України) щодо виконання зобов”язань, а направлена ( як вже зазначалось) на вдосконалення розрахунків за поставлений природний газ. Тобто, постанова не позбавляла відповідача обов”язку по стягненню заборгованості за спожитий газ зі своїх боржників і, відповідно, провести розрахунок в повному обсязі з позивачем.

Відтак, заперечення відповідача спростовуються наведеним.

    В ході розгляду справи сторони  в Акті взаємозвірки   підтвердили суму основного боргу ( 1 412 681,77 грн.) станом на 01.09.2007 року за Договором Тр-Н10/2004   від 01.10.2004 р . В цій сумі в частині вимоги про стягнення основного боргу  позов підлягає до задоволення.

    Щодо  вимог про стягнення з відповідача суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, то в цій частині позов  задоволенню не підлягає з наступних правових підстав. Так, як визначено вище, з метою вдосконалення розрахунків за спожитий і природний газ та у зв”язку з реформуванням нафтогазового комплексу України та ліквідацією Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз” 13.11.1998 р КМУ і НБУ прийнята Постанова “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”, якою вирішено відкрити в уповноважених банках розподільні рахунки газозбутовим та газотранспортним підприємствам для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу. Зазначені кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових та газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.

    Постановою НКРЕУ від 12.07.2000 р № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”  за поставлений природний газ” затверджено зазначений Алгоритм.  Кошти, які надходять на розподільні рахунки  газозбутових підприємств, того ж дня перераховуються уповноваженими банками.

   Зважаючи на специфіку укладеного Договору, зокрема редакції п.6.2, визначити певний логічний та законодавчо прийнятий порядок розрахунку  інфляційних та 3 % річних є неможливим. У відповідності до Рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, де зазначаються способи та методи таких розрахунків, жоден з яких не може бути застосований до спірних правовідносин (сторонами встановлено порядок щоденних перерахунків, крім цього відсутні щоквартальні звіти, тобто обчислити індекс інфляції помісячно неможливо, так як Договором не встановлені конкретні  строки перерахування коштів)

     На підставі наведеного вище позов підлягає частковому задоволенню, в частині вимоги про стягнення основного боргу.

     В дохід держбюджету України з відповідача підлягає стягненню держмито, відповідно до суми задоволеного позову, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Керуючись ст..ст..1,2,12,21,29,32,33,34,36,43,44,49,82,84,85  ГПК України, суд,-         

                                                                                                        

                                                 В И Р І Ш И В :

           

            1.Позов задоволити частково.

           2.Стягнути з  ВАТ “Львівгаз” м.Львів, вул..Золота,42 ( р/р 2600300011302 в ОД АК УСБ м.Львова, МФО 325019, ЗКПО 03349039)

              а) на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз”  НАК “Нафтогаз України” в особі філії “ Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” , м.Львів, вул..Рубчака,3 (п/р 2600930136432 в Залізничному відділенні АК Промінвестбанку м.Львова, МФО 325105, ЗКПО 25560823) 1 412 681,76 грн. боргу;

               б)  в доход державного бюджету України  14 126,82 грн. державного мита;

              в) в доход державного бюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            3.В задоволенні решти вимог відмовити

              4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

    

       Суддя