АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 -1172 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Громов І.Б.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
при секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогрес»на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 11 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогрес»(далі ТОВ «ЕлектроПрогрес») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
10 серпня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ЕлектроПрогрес»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що з 10 червня 2009 року працювала головним бухгалтером в ТОВ "ЕлектроПрогресс", звільнилася з 04 січня 2010 року за домовленістю сторін.
У відповідності до ст. ст. 47, 116 КЗпП України, відповідач був зобов'язаний в день звільнення видати їй належним чином заповнену трудову книжку та провести розрахунок і виплатити 9 564 грн. 06 коп., чого не зробив. З цих підстав просила позов задовольнити, стягнути з ТОВ «ЕлектроПрогрес»на її користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 141 день, з 05 січня 2010 року по 31 липня 2010 року, в сумі 11 536 грн. 62 грн.
Крім того, у зв'язку із втратою частини заробітної плати по причині порушення термінів її виплати просила стягнути 92 грн. 62 коп. компенсації відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги.
Внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати вона зазнала моральних страждань, так як залишилася без коштів для існування, змінилися нормальні умови її життя. Відсутність коштів потребувало від неї додаткових зусиль для облаштування побуту, що призвело до морально-психологічного хвилювання. Моральну шкоду оцінила у 20 000 грн.
В ході розгляду спору позивачка уточнювала позовні вимоги.
Зазначила, що відповідачем проведено розрахунок компенсації за 13 днів невикористаної відпосткіи, тоді як необхідно було оплатити за 14 днів. Недоплата становить 48, грн. 36 коп., які також просила стягнути на її користь.
Оскільки 30 жовтня 2010 року позивач поштовим переказом отримала від відповідача 9 697 грн. 64 коп., остаточно просила стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку за 205 днів, з 05 січня 2010 року по 30 жовтня 2010 року, 16 773 грн. 10 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату в сумі 901 грн. 39 коп., у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ЕлектроПрогрес»на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 48 грн. 36 коп., середній заробіток за час затримання розрахунку в сумі 16 773 грн. 10 коп., компенсацію у зв'язку із втратою частини заробітку у зв'язку з затримкою термінів її виплати в сумі 901 грн. 39 коп., всього 17 722 грн. 82 коп.
Стягнуто з ТОВ «ЕлектроПрогрес»на користь держави судовий збір у розмірі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_3 в апеляційному порядку рішення суду не оскаржила.
ТОВ «ЕлектроПрогрес», не погоджуючись з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 11 січня 2011 року в частині стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 16 773 грн. 10 коп. скасувати у зв’язку з пропуском нею передбаченого статтею 233 КЗпП України строку.
В судове засідання апеляційного суду Запорізької області відповідач не з’явився. Судові повістки направлялися за вказаною у апеляційній скарзі адресою –АДРЕСА_1 ( а. с. 71,85-87,90 ). З довідок поштового відділення вбачається, що ТОВ «ЕлектроПрогрес»з будинку № 12, розташованого по вул. Штабній у м. Запоріжжі, вибуло. Однак апеляційному суду Запорізької області нову адресу не повідомило.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не знаходиться.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності відповідача, який належним чином, за правилами статті 77 ЦПК України, повідомлений про час і місце розгляду спору.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом з’ясовано, що ОСОБА_3 з 10 червня 2009 року працювала у відповідача головним бухгалтером, за наказом № 01-К від 04 січня 2010 року звільнена з посади по пункту 1 статті 36 КЗпП України за домовленістю сторін ( а. с. 3-7,24,28-30 ).
За правилами статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Оскільки відповідач несвоєчасно виплачував позивачці заробітку плату, станом на 04 січня 2010 року утворилася заборгованість, яку згідно статті 116 КЗпП України ТОВ «ЕлектроПрогрес»зобов’язано було сплатити ОСОБА_3 у день звільнення ( а. с. 25-26 ).
Однак борг по заробітній платі товариство перерахувало позивачці поштовим переказом тільки 26 жовтня 2010 року ( а. с.27 ).
Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по дань фактичного розрахунку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 48 грн. 36 коп. недоплаченої заборгованості за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку у період з 05 січня 2010 року по 30 жовтня 2010 року в сумі 16 773 грн. 10 коп., компенсації в сумі 901 грн. 39 коп. підлягають задоволенню. При цьому навів в рішення відповідний розрахунок з посиланням на норми матеріального права та надані по справі докази.
В цій частині судове рішення відповідає вимогам закону, фактичним обставинам справи, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 пропустила передбачений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення з вимогами про стягнення на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до пунктів 20,25 постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звільнилася 04 січня 2010 року, звернулася до суду з вказаним позовом 10 серпня 2010 року, а заборгованість по заробітній платі відповідач перерахував їй тільки 26 жовтня 2010 року. Таким чином, позивачкою не пропущено передбачений законом строк для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогрес»відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: