КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-75/10                            Головуючий у 1-й інстанції:     

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

 Справа № 2-а-75/10

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                       Коротких А.Ю.,

суддів:                                                                             Хрімлі О.Г.,

                                                                                        Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області на постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області про стягнення невиплачених коштів  «дітям війни», -

                                                                 В С Т А Н О В И В :

Постановою Коропського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни за період з 17 березня 2010 року по 17 вересня 2010 року задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи те, що апеляційна скарга була подана на постанову суду, яка була ухвалена у порядку скороченого провадження, згідно ст. 183-2 КАС України та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач відноситься  до  категорії громадян, на яких поширюється  дія  ст. 6  Закону  України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі –Закон № 2195, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вона має право на одержання щомісячного підвищення  пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком

Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2195, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Колегія суддів не приймає позицію відповідача щодо необхідності застосування постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року для регулювання спірних правовідносин, враховуючи конституційний принцип пріоритетності закону над підзаконними нормативно-правовими актами.

Доводи апеляційної скарги про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону № 2195, є необгрунтованими.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Однак, враховуючи положення ст.ст. 99 та 100 КАС України щодо строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення позовних вимог у межах шестимісячного терміну, який передує дню звернення до суду з позовом (17.09.2010 року).

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:                                                                         Коротких А.Ю.

Судді:                                                                           Хрімлі О.Г.

                                                                                      Чаку Є.В.