УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Авраміді Т.С.,
суддів Притуленко О.В.,
Полянської В.О.,
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Феодосійської квартирно – експлуатаційної частини району, військової частини А 4489 Міністерства оборони України до ОСОБА_5, третя особа – Сонячнодолинська сільська рада м. Судаку АР Крим про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційної скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 15 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
На підставі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 6, 35, 36-1, 37 Закону України «Про прокуратуру» Військовий прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Феодосійської квартирно – експлуатаційної частини району та військової частини А 4489 Міністерства оборони України звернувся до суду з вказаним позовом.
Вимоги мотивовані тим, що на території земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні в/ч А4489, ОСОБА_5 незаконно провів забудову земельної ділянки площею 0,015га, що підтверджується актом перевірки від 25.06.2009 року. Оскільки діями відповідача порушуються права позивачів, прокурор просив усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та повернути земельну ділянку площею 0,015га, розташовану у м. Судак, бухта «Капсель», АДРЕСА_1, яка самовільна зайнята відповідачем, з зобов’язанням останнього за свій рахунок привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом зносу металевого гаражу розміром 4*6, металевої будівлі розміром 3*5м. та металевого огородження.
Заочним рішенням Судацького міського суду АР Крим від 15 червня 2010 року позов задоволений.
Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 2 листопада 2010 року заява ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
В якості доводів апелянт зазначає, що вирішуючи спір про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачі, в інтересах яких прокурором поданий позов, не є користувачами спірної земельної ділянки, оскільки у них відсутні документи, що посвідчують право користування або право оренди, обов’язковість яких передбачена земельним законодавством України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка зайнята ОСОБА_5 самовільно, без належних правових підстав, відповідач незаконно провів забудову земельної ділянки площею 0,015га, що перебуває у користуванні військової частини А4489, тому він зобов'язаний її звільнити та за власний рахунок привести земельну ділянку у придатний до використання стан шляхом знесення металевого гаражу розміром 4*6, металевої будівлі розміром 3*5м. і металевого огородження .
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Ради Міністрів УРСР №1749-00220рс від 28 грудня 1960 року та розпорядженням Кримського обласного виконавчого комітету №15/рс від 6 січня 1961 року за військовою частиною А72019 (яка відповідно директиви Міністра оборони від 7.10.1996 року №Д-*13 реорганізована у військову частину №А4489), закріплена земельна ділянка площею 30га за адресою (із послідуючими змінами): АДРЕСА_1 бухта «Капсель», м. Судак, АР Крим. Зазначена земельна ділянка знаходиться на балансі Феодосійської квартирно – експлуатаційної частини району та знаходиться у безпосередньому користуванні військової частини А4489, згідно довідки Феодосійської квартирно – експлуатаційної частини району №1259 від 6.08.2009 року і індивідуальної картки обліку земельної ділянки №39 (а.с.5,6).
ОСОБА_5, не маючи правовстановлюючих документів, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,015га, яка входить до складу вищезазначеної земельної ділянки, встановивши на ній металевий гараж розміром 4*6, металеву будівлю розміром 3*5м. та металеве огородження, що підтверджується актом перевірки Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим від 25 червня 2009 року (а.с.4).
Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства від 15 грудня 2009 року встановлено, що ОСОБА_5 продовжує використовувати зайняту земельну ділянку (а.с.54).
Виходячи зі змісту ст.ст. 13,14 Конституції України відсутність у особи документа, який посвідчує його право власності чи користування земельною ділянкою не може бути підставою для відмови особі у судовому захисту таких прав, отриманих у минулому часі відповідно до положень діючого на той час законодавства.
Згідно з вимогами п. 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки та відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України мають право вимагати усунення будь-яких порушень їх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно вимогам ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
За тих підстав, що ОСОБА_5 не маючи правовстановлюючих документів, самовільно зайняв спірну земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні військової частини А 4489 Міністерства оборони України, що підтверджено матеріалами справи, яким суд першої інстанції надав оцінку у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та обрав засіб захисту порушеного права, який є адекватним змісту порушеного права.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивачів правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку спростовуються матеріалами справи і вищенаведеними нормами закону, та не спростовують висновків суду щодо неправомірного користування ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою, оскільки останнім не доведена правомірність користування нею.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 15 червня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: