АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    27 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді : Сіротюка В.Г.

Суддів   : Бондарева Р.В.,

  Горбань В.В.,

з участю секретаря : Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Алупкінської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Курорт-Інвест» про визнання недійсними рішень, державного акту на право постійного користування землею та скасування державної реєстрації державного акту, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Курорт-Інвест» ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Алупкінської міської ради, ТОВ «Курорт-Інвест» та просила визнати недійсними рішення Алупкінської міської ради № 151 від 08 травня 2001 року, рішення Алупкінської міської ради № 14 від 18 грудня 2001 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Курорт-Інвест» для будівництва рекреаційного комплексу, розташованого у АДРЕСА_1», а також визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серії 1-КМ № 003853 від 24 грудня 2001 року, виданий ТОВ «Курорт-Інвест» на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4932 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що названими рішеннями органу місцевого самоврядування та державним актом на право постійного користування землею порушуються її права на земельну ділянку орієнтовною площею 0,087 га для будівництва та обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_1

Зокрема, позивачка вказувала, що з приватизацією квартири АДРЕСА_1 вона відповідно набула право користування частиною прибудинкової території за вказаною адресою, однак відповідачу ТОВ «Курорт-Інвест» фактично передано за оскаржуваними актами частина цієї земельної ділянки без врахування необхідності обслуговування будинку. Оспорюванні рішення та державний акт фактично унеможливлюють реалізацію прийнятих Алупкінською міською радою рішень № 25 від 28 березня 2003 року та № 21 від 23 квітня 2004 року «Про зміну редакції рішення № 25 від 28 березня 2003 року» щодо надання їй дозволу на виконання проекту відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 задоволений.

Визнано недійсним та скасовано рішення Алупкінської міської ради № 151 від 08 травня 2001 року, яким надано дозвіл ТОВ «Курорт-Інвест» на складання проекту землеустрою з відведенням земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (район розпліднику «Варда») для будівництва та обслуговування рекреаційного об’єкту.

Визнано недійсним та скасовано рішення Алупкінської міської ради № 14 від 18 грудня 2001 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки ТОВ «Курорт-Інвест» для будівництва рекреаційного комплексу, розташованого у АДРЕСА_1».

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії 1-КМ № 003853 від 24 грудня 2001 року, виданий ТОВ «Курорт-Інвест» на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4932 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Скасована державна реєстрація державного акту серії 1-КМ № 003853 від 24 грудня 2001 року, виданий ТОВ «Курорт-Інвест» на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4932 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 78.

    Не погодившись з зазначеним рішенням суду, представник ТОВ «Курорт-Інвест» ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в апеляційному порядку,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вислухавши осіб, які беруть участь у справі та їх представників, прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування та  державний акт про право постійного користування землею прийняті та виданий без урахування наявного у позивачки свідоцтва про право власності на квартиру в порядку приватизації державного житлового фонду з відповідним набуттям права на земельну ділянку, а також прийнятих рішень Алупкінською міською радою від 28 березня 2003 року та 23 квітня 2004 року про надання дозволу позивачці та членам її сім’ї на виконання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки вони не відповідають обставинам, встановленим по справі та закону, який регулює спірні правовідносини.

Згідно частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зміст та направленість названої норми процесуального закону вказує на те, що судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Правила частин першої та другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України вказують, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами статті 57 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, інших представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Правові підстави та порядок призначення експертизи визначений частинами першою, другою, третьою статті 10, статтями 27, 31, 143-150 Цивільного процесуального кодексу України відповідно до змісту яких, суд  на реалізацію принципів змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства призначає експертизу лише за заявою осіб, які беруть участь у справі. Експертиза повинна бути обов’язково призначена лише у випадках передбачених статтею 145 Цивільного процесуального кодексу України.

Матеріали справи не містять будь-яких заяв та клопотань від осіб, які беруть участь у справі щодо призначення експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Алупкінської міської ради № 151 від 08 травня 2001 року надано ТОВ «Курорт-Інвест» дозвіл на складання проекту землеустрою з відведенням земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (район розпліднику «Варда») для будівництва та обслуговування рекреаційного об’єкту.

18 грудня 2001 року Алупкінською міською радою ухвалено рішення № 14 «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Курорт-Інвест» для будівництва рекреаційного комплексу, розташованого у АДРЕСА_1» (том – 1, арк. справи 10), яким затверджений проект відводу земельної ділянки ТОВ «Курорт-Інвест» для будівництва та подальшого обслуговування рекреаційного комплексу, загальною площею 0,4932 га, розташованого у АДРЕСА_1, із земель запасу Алупкінської міської ради; надано ТОВ «Курорт-Інвест» в постійне користування земельну ділянку (кадастровий номер 0111970200:00:00:000) для будівництва та подальшого обслуговування рекреаційного комплексу, загальною площею 0,4932 га, розташованого у АДРЕСА_1, із земель під зеленими насадженнями загального користування (гр. 56, ф. 6-зем.) для відпочинку (гр. 56, строчка 86, ф. 6-зем.) та на підставі якого 24 грудня 2001 року ТОВ «Курорт-Інвест» виданий державний акт на право постійного користування землею серії 1-КМ № 003853 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4932 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том – 1, арк. справи 6).

Письмові докази, наявні в матеріалах справи, також вказують на те, що в жовтні 2000 року ОСОБА_7 та члени її родини – ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках на підставах і в порядку, передбачених Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (том – 1, арк. справи 16).

Відповідно до змісту частини п’ятої статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду», статті 42 чинного на час виникнення спірних правовідносин Земельного кодексу 1991 року та статті 42 Земельного кодексу власники квартир багатоквартирного будинку державного житлового фонду мають право користування закріпленою за будинком прибудинковою територією.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Фонду державного майна України від 05 квітня 1996 року № 31/30/53/396 – прибудинкова територія – це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов’язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо); межі земельних ділянок прибудинкових територій встановлюються за проектами відведення цих ділянок відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації. Затверджений відповідними органами місцевого самоврядування за місцем розташування цих ділянок проект поділу території мікрорайону (кварталу), групи будинків є підставою для розробки проектів відведення земельних ділянок прибудинкових територій будинку (будинків) цього мікрорайону (кварталу).

В проекті поділу території мікрорайону виходячи з існуючої ситуації встановлюються також території (об’єкти) спільного користування, які знаходяться у спільній частковій власності.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у встановленому законом порядку земельна ділянка прибудинкової території будинку, в якому проживає позивачка, не відводилась, межі її не встановлювались та відповідно до статті 22 Земельного кодексу в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державний акт на право власності чи на право постійного користування землею, зокрема, ОСОБА_5 не видавався.

Названі обставини, які в силу частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України не доказуються, також встановлені рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2006 року та ухвалою Верховного Суду України від 08 листопада 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ТОВ «Цессор-Крим», Алупкінської міської ради, третя особа – КП Ялтинське БТІ про  визнання недійсним акту на право постійного користування землею, відновлення зруйнованих будівель та стягнення моральної шкоди зі змісту яких вбачається, що спірна земельна ділянка у встановленому порядку позивачам не надавалася, правомірність користування нею не доказана. Не надавалася ця земельна ділянка і юридичній чи фізичній особі для будівництва та обслуговування житлового будинку, прибудинкова територія не визначалася. Відповідно до свідоцтва про право власності від 05 жовтня 2000 року родині ОСОБА_7 в порядку приватизації передано у власність тільки квартиру АДРЕСА_1, господарські будівлі, які розташовано за межами будинку, у власність позивачів не передавалися, документів про дозвіл на їх будівництво та прийняття їх до експлуатації суду не надано (том – 1, арк. справи 52, 54, 61).

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, який був чинним на час виділення відповідачу ТОВ «Курорт-Інвест» спірної земельної ділянки, право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Документом, що посвідчує право постійного користування землею на підставі статті 23 Земельного кодексу України є державний акт, який видається і реєструється міською радою народних депутатів.

Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що у позивачки виникло, у встановленому законом порядку, право користування якою-небудь частиною спірної земельної ділянки, а відтак, що порушено її право на цю земельну ділянку (її частину) передачею її в користування ТОВ «Курорт-Інвест».

Аналогічне розуміння застосування матеріального закону, міститься в ухвалах Верховного Суду України від 11 червня 2008 року по справі № 6-7004св08 та 29 жовтня 2008 року по справі № 6-10511св08.

    Колегія суддів не може не враховувати названі правові позиції Верховного Суду України, оскільки згідно статей 18, 47 Закону України «Про судоустрій України», які діяли на час постановлення названих ухвал, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечувалась, зокрема, забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

 Позивачка також на обґрунтування порушеного права, зокрема, посилаючись на неможливість реалізації прийнятих Алупкінською міською радою рішень № 25 від 28 березня 2003 року та № 21 від 23 квітня 2004 року (про зміну редакції рішення № 25 від 28 березня 2003 року) щодо надання їй дозволу на виконання проекту відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, вказувала, що до цього часу, незважаючи на проведення всіх робіт на виконання вказаних рішень, Алупкінська міська рада не розглядає питання стосовно прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмову в цьому затвердженні та спонукає її звернутися з позовом до ТОВ «Курорт-Інвест» про визнання недійсними відповідних рішень органу місцевого самоврядування та державного акту на право постійного користування землею зі скасуванням його державної реєстрації.

Приймаючи до уваги вказані доводи позивачки, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до частин восьмої, дев’ятої, десятої статті 118 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою (далі – Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи; районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно роз’яснень пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 16 квітня 2004 року, № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам підсудні справи за заявами, зокрема, про визнання недійсною відмови у розгляді заяв громадян про безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського й особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, дачного будинку та індивідуального гаража.

Колегія суддів вважає, що за таких правових обґрунтувань та встановлених по справі обставин, позивачка не позбавлена права на звернення за захистом порушеного права до суду щодо бездіяльності органу місцевого самоврядування про відмову в розгляді заяви про безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Відсутність даних щодо порушеного права позивачки по названій цивільній справі свідчать також і письмові пояснення представника Алупкінської міської ради від 09 березня 2010 року, зокрема, про те, що позивачка після отримання рішень Алупкінської міської ради № 25 від 28 березня 2003 року та № 21 від 23 квітня 2004 року щодо надання їй дозволу на виконання проекту відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 отримала всі необхідні узгодження, здійснила технічну документацію по землеустрою в 2004 році.

Під час збору технічної документації для винесення меж в натурі Геослужба головного архітектора м. Ялта при виконанні геодезичних робіт земельної ділянки загальною площею 0,073 га накладень та перекривань меж з будь-яким іншим власником земельної ділянки не виявила, що підтверджується узгодженням головного архітектора Ялтинського міського управління міського архітектора геослужби (том – 1, арк. справи 188-189).

Названі обставини також і витікають зі змісту рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2010 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року, по справі за позовом ТОВ «Курорт-Інвест» до Алупкінської міської ради, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень Алупкінської міської ради № 25 від 28 березня 2003 року та № 21 від 23 квітня 2004 року щодо надання дозволу ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на виконання проекту відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (том – 2, арк. справи 9).

Зокрема, з його змісту вбачається, що рішення Алупкінської міської ради № 25 від 28 березня 2003 року та № 21 від 23 квітня 2004 року не порушують права ТОВ «Курорт-Інвест», оскільки надання права складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки є попереднім етапом отримання земельної ділянки. Вказаними рішеннями ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була надана згода на розроблення землевпорядної документації з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,087 га, що не свідчить про те, що в кінцевому результаті третім особам буде відведена земельна ділянка саме тією площею, що була вказана у спірних рішеннях та яка знаходиться в постійному користуванні позивача, тобто товариства з обмеженою відповідальністю «Курорт-Інвест».

На думку господарського суду, порушення прав ТОВ «Курорт-Інвест» може бути наявним виключно після затвердження органом місцевого самоврядування проекту землеустрою, яке (рішення) є підставою для передачі землі у власність (користування). Таким чином, винесення Алупкінською міською радою вказаних рішень свідчить лише про ймовірне майбутнє порушення земельних прав, що не надає права на звернення до суду, оскільки факт порушення прав та інтересів в даному випадку відсутній (том – 2, арк. справи 9 – зворот).

В постанові колегії суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року також вказано, що спірні рішення Алупкінської міської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою не породжують будь-яких прав третіх осіб на землю, а є лише підставою для розробки такого проекту. А саме під час розробки проекту землеустрою та його погодження буде вирішуватись питання про встановлення меж земельної ділянки та їх співвідношення до сусідніх земельних ділянок. Та лише прийняття рішення про затвердження такого проекту та надання земельної ділянки у власність третім особам може вплинути на права позивача у випадку накладення земельних ділянок (том – 2, арк. справи 10-13).

Наявність в змісті мотивувальної частини вказаного рішення господарського суду, який не виходив за межі позовних вимог, окремого судження щодо порушення прийнятим Алупкінською міською радою рішенням № 14 від 18 грудня 2001 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки ТОВ «Курорт-Інвест» для будівництва рекреаційного комплексу, розташованого у АДРЕСА_1» прав третіх осіб, у зв’язку з чим рішення Алупкінської міської ради № 25 від 28 березня 2003 року та № 21 від 23 квітня 2004 року були направлені саме на дотримання законодавчих норм, які були порушені, на думку колегії суддів судової палати у цивільних справах, виходять за межі предмету спору, який розглядався господарським судом, та не породжує юридичних наслідків, за встановлених обставин, для розгляду справи в порядку цивільного судочинства про права та обов’язки сторін.

Колегія суддів не може не враховувати також і долучений до матеріалів справи лист начальника Ялтинського міського управління земельних ресурсів № 4165-2/10-25 від 25 жовтня 2004 року на ім’я ОСОБА_5 про те, що правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не видавалися (том – 1, арк. справи 39), а також наданий позивачкою в судовому засіданні суду апеляційної інстанції лист № 13772-2/10-25 від 06 жовтня 2006 року на ім’я ОСОБА_10 про відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія судів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_5 відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 303, 304, пунктом 2 частини першої статті 307, пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,  

В И Р І Ш И Л А :

    Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Курорт-Інвест» ОСОБА_6 задовольнити.

    Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_5 до Алупкінської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Курорт-Інвест» про визнання недійсними рішень Алупкінської міської ради, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею та скасування державної реєстрації державного акту відмовити.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Р. Бондарев В. Горбань В. Сіротюк