Р І Ш Е Н Н Я

                                                            ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                                             головуючого, судді  Шестакової Н.В.

                                                                 суддів:    Берзіньш В.С.

                                                                                 Павловської І.Г.

                                                        при секретарі     Моногошевій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Відділу  реєстрації актів  цивільного стану  Алуштинського міського управління  юстиції АРК, треті особи  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання  розірвання шлюбу фіктивним, визнання актового запису  недійсним, анулювання  свідоцтва про розірвання шлюбу  

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Алуштинського міського суду АРК від 07 грудня 2010 року,

                                                         В С Т А Н О В И Л А:

          У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Відділу  реєстрації актів  цивільного стану  Алуштинського міського управління  юстиції АРК, треті особи  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання  розірвання шлюбу фіктивним, визнання актового запису  недійсним, анулювання  свідоцтва про розірвання шлюбу від 30.10.1990 року. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що  30.07.1988 року  вона  уклала шлюб з ОСОБА_8. і проживала з ним однією сім’єю  до 2001 року;  у жовтні 1990 року  вони прийняли рішення  фіктивно розірвати шлюб, що було необхідним  у сімейних інтересах, однак   продовжували  проживати  сумісно,  04.04.1991 року у них народилася друга дитина; ІНФОРМАЦІЯ_1 року  ОСОБА_8 помер.

           Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову  відмовлено.

           В апеляційній скарзі  ОСОБА_2 ставить  питання про  скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що  висновки суду першої інстанції не відповідають  фактичним обставинам справи; суд необгрунтовано відмовив у допиті свідків; рішення суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

           Відповідно до  ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд  не обмежений  доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування  норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

         Розглянувши справу, вислухавши  позивачку, третіх осіб ОСОБА_4 і  ОСОБА_4, представника  ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

         Відмовляючи в задоволенні  позову, суд першої інстанції виходив з того, що за нормами СК України  передбачено  визнання фіктивним  розірвання шлюбу  тільки у певних випадках, передбачених ст.108 СК України; визнання фіктивним розірвання  шлюбу за судовим рішенням  не передбачено.

          Висновки суду  першої інстанції  зроблені з порушенням норм матеріального права.

          За матеріалами справи вбачається, що  позивачка  знаходилася у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_8 з 30 липня 1988 року; 30 жовтня 1990 року  складено актовий

                                                                  -  2  -

 запис про  розірвання шлюбу (а.с.10); 07.003.1996 року  шлюб знову зареєстровано (а.с.11); 18.06.2003 року  позивачці видано свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.11).

        У засіданні суду апеляційної інстанції позивачка пояснила, що  розірвання шлюбу  за актовим записом від 30 жовтня 1990 року сталося  за  сумісною домовленістю з метою отримання  ОСОБА_8  окремої квартири  на своє ім’я  в інтересах сім’ї  на підставі судового рішення, хоча  фактично  вони проживали однією сім’єю  до 2001 року; звернення позивачки з цим позовом пов’язано з тим, що вона  має намір  оформити  на себе право власності на  частку  нерухомого майна, яке було  придбане ОСОБА_8 у 1991 році і перетворено у жилий будинок.

        При розгляді  цієї справи суд першої інстанції виходив з  норм  СК України, які діють з 01.01.2004 року. Між тим, спірними є правовідносини щодо  визнання фіктивним розірвання шлюбу  30 жовтня 1990 року, тобто у період дії КпШС України. Законодавство  України, яке діяло  у 1990 році, зокрема, глава 36 ЦПК України в редакції 1963 року передбачало  анулювання, визнання недійсним  актового запису, у тому числі  щодо  розірвання шлюбу.

          Аналізуючи  фактичні матеріали справи, колегія суддів  звертає увагу на те, що  спірний  актовий запис  зроблений на підставі рішення суду про розірвання шлюбу у 1990 році, що визнано сторонами  та третіми особами, зазначене судове рішення  набуло законної сили і не оспорювалося позивачкою у встановленому законом порядку, що вона підтвердила.

          За змістом ст.14 ЦПК України в редакції, яка діяла  на момент ухвалення судового рішення,  останнє  у разі набрання законної сили, є обов’язковим для виконання, тобто має юридичну силу. Зазначене положення мається у ст.14 ЦПК України  у діючій редакції. За таких обставин визнання недійсним або анулювання актового запису, який видано на підставі судового рішення про розірвання шлюбу, неможливо  без скасування  зазначеного судового рішення. Враховуючи те, що  позивачка  не оспорювала судового рішення про розірвання шлюбу, на підставі якого видано  актовий запис у 1990 році, правових підстав для анулювання або визнання недійсним  зазначеного актового запису про розірвання шлюбу немає.

         Крім того,  має певне правове значення та обставина, що  позов про визнання  розірвання шлюбу фіктивним заявлено позивачкою за спливом  понад 20 років, хоча вона  знала про  складення цього запису  після розірвання  шлюбу у 1990 році.

         За положеннями ст.ст.71,75,80 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла до  2004 року,  загальний строк позовної давності встановлений  в три роки,  позовна давність  застосувалася  в обов’язковому порядку, сплив  строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що  позивачка також пропустила без поважних причин встановлений  строк позовної давності.

          На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові за іншими правовими підставами.

          Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів          

                                              В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

            Рішення Алуштинського міського суду АРК від 07 грудня 2010 року  скасувати. Відмовити  ОСОБА_2 в задоволенні позову до Відділу  реєстрації актів  цивільного стану  Алуштинського міського управління  юстиції АРК, треті особи  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання  розірвання шлюбу фіктивним, визнання актового запису  недійсним, анулювання  свідоцтва про розірвання шлюбу.

            Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду  касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді: