У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«14» лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Белинчук Т.Г.
Суддів: Ісаєва Г.А.
Підлісної І.А.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Агропромислового кооперативу «Степ» про стягнення заборгованості за договором оренди, відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 21 грудня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
19 серпня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Агропромислового кооперативу «Степ» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної долі (паю) у розмірі 3200 грн. за 2006-2007 роки, відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Свої вимоги мотивують тим, що після смерті матері позивачів відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 6,2663 га на території Миколаївської сільської ради Сімферопольського району АР Крим. Спадкоємцями по заповіту були позивачі, які отримали земельну ділянку по 3,1331 га кожна, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.12.07 р. на ім’я ОСОБА_5, та держактом від 16.05.08 р.. Також 20.12.07 р. було видано свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_6, та держактом на її ім’я від 04.07.08 р. У 2001 році батьки позивачів уклали договір оренди земельної ділянки з агропромисловим кооперативом «Степ», та отримували по договору орендну плату до 2004 року. У 2004 році строк дії договору закінчився, але мати позивачів продовжувала отримувати орендну плату до дня своєї смерті. Після смерті батьків земельні ділянки перейшли у їх власність. Дію договору оренди вони не припиняли. Згідно п. 3.5 договору «при переході у власність земельної ділянки іншим особам, дія договору розповсюджується на нових власників», тому позивачі як спадкоємці і власники земельних ділянок мають право на отримання орендної плати з відповідача за той час, коли він користувався їхньою земельною ділянкою. У 2008 році був укладений новий договір оренди з ТОВ «Велес-Крим», згідно якого позивачі отримують орендну плату по теперішній час. Відповідач користуючись земельною ділянкою позивачів до 2008 року, відмовився в добровільному порядку виплатити їм орендну плату за 2006 р. і 2007 р. Таким чином, позивачі просять суд стягнути з відповідача орендну плату за 2006 р. і 2007 р. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 21 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважають, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи , і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні безпідставно посилається на положення ст. ст. 15, 30, 31 Закону України «Про орендну землі»; не прийняв до уваги той факт, що відповідач після смерті батьків позивачів не розірвав та не змінив договір оренди та продовжував користуватися земельною ділянкою.
У запереченнях на апеляційну скарги АПК « Степ» просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що мати позивачів ОСОБА_7 01.03.2001 року уклала з АПК « Степ» договір оренди земельної частки ( паю) № 736 на підставі сертифікату на право на земельну частку( пай) серії КМ № 0157460
Батько позивачів ОСОБА_8 01.03.2001 року уклав з АПК « Степ» договір оренди земельної частки ( паю) № 1325 на підставі сертифікату на право на земельну частку( пай) серії КМ № 0157459..
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після смерті ОСОБА_8, спадок прийняла ОСОБА_7, яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,2663 га 21.06.2005 року.
Згідно з п.17 розділу Х «Перехідних положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами , вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних атів на право приватної власності на землю.
З огляду на зазначене з часу отримання матір’ю позивачів – ОСОБА_7 державного акту на право приватної власності на землю вона набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавця, а тому з цього часу її договір є припиненими.
Таким чином з цього часу сторони не мають права посилатись на умови вказаних договорів.
Позивачі взагалі не набули права вимоги за вказаними договорами оренди, оскільки вони припинили дію з часу отримання держакта серії КМ № 115813 від 21.06.2005 року.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими і такими, що підтверджені доказами наявними по справі наданими сторонами на засадах змагальності, відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, яким судом була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, кожному окремо і всім у сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно посилається на положення ст. ст. 15, 30, 31 Закону України «Про орендну землі», колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги , як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Посилання апелянта на те, що відповідач після смерті батьків продовжував користуватися земельною ділянкою, не надає позивачам права вимоги стягнення орендної плати за 2006-2007 рік. Позивачі стали власниками землі у порядку спадкування на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 2012.2007 року та з нього часу здійснюють свої права власності по користуванню, розпорядженню та володінню земельною ділянкою.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 21 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.