УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 березня 2011 року                                          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Павловської І.Г.,  

суддів - Дралла І.Г.,

Пономаренко А.В.,  

при секретарі -  Галіч Ю.Є.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за     позовом Публічного акціонерного товариства  акціонерний  банк «Південний»    до  ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення  заборгованості за договором кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства  акціонерний  банк «Південний» ( далі Банк)  про розірвання кредитного договору, за  апеляційною скаргою ОСОБА_5   на рішення Київського  районного суду   м. Сімферополя  АР Крим від 21 грудня  2010 року ,

                                    в с т а н о в и л а.

 Банк звернувся  до суду  з позовом  до ОСОБА_5, ОСОБА_6  про стягнення  заборгованості за договором кредиту. Свої вимоги мотивував тим, що 13.09.2007 року між  ним та ОСОБА_5   був укладений кредитний договір  №69/07фк840, за умовами  якого  остання отримала 100 000 доларів США  строком  до 08.09.2017 року з оплатою  12 % річних за користування кредитом з графіком погашення кредиту  частками по 926 доларів щомісяця, починаючи з жовтня  2008 року. 13.09.2007 року  був укладений договір поруки між Банком та ОСОБА_6 , відповідно до  якого  останній солідарно відповідає перед банком за виконання ОСОБА_5 її зобов’язань у  повному обсязі за кредитним договором. ОСОБА_5 порушувала умови  кредитного договору,  несвоєчасно проводила погашення кредиту, та сплачувала проценти. З травня 2009 року позичальниця припинила  повертати гроші, а з лютого 2010 року – сплачувати  проценти, тому  Банк  звернувся до  ОСОБА_5 та ОСОБА_6   з вимогою про дострокове повернення кредиту. Боржниця та поручитель заборгованість не сплатили, тому  станом на 06.10.2010  року  вона склала 108 619,55 доларів США, у тому числі,  за кредитом  - 93 518,00,  за процентами – 9 442,86, штраф за прострочення повернення кредиту – 4 675,90, пеня за прострочення сплати процентів – 982,79. Позивач просив стягнути з відповідачів  у солідарному порядку зазначену заборгованість  за кредитним договором,   та судові витрати.

ОСОБА_5, ОСОБА_6  звернулися  із зустрічним позовом до  Банку, у якому просили розірвати  кредитний договір №69/07фк840 від 13.09.2007 року у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при його укладенні, та визначити наслідки розірвання договору. Зустрічні вимоги  мотивували тим, що виникнення світової фінансової  кризи спричинило різке збільшення курсу долару США до гривні, що привело до  збільшення витрат та відповідальності за кредитним договором,  зменшення вартості заставного майна, що істотно порушує майнові інтереси позичальника,  хоча  ризики зростання курсу  повинен нести банк.

Рішенням  Київського районного  суду  м. Сімферополя АР Крим від 21 грудня  2010 року позов  ПАТ  АБ «Південний»   задоволено. Стягнуто  солідарно  з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь  ПАТ АБ  «Південний» заборгованість за кредитним  договором  №69/07фк840 від 13.09.2007 року у  сумі 862885,92 грн., що  еквівалентно 108355,11 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ АБ  «Південний»  судові витрати: судовій збір у розмірі по 850,00 гривень з кожного,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи у розмірі по 60,00 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПАТ АБ «Південний» про визнання  розірваним договору №69/07 фк840 від 13.09.2007 року та  визначення наслідків його розірвання -  відмовлено.

  В апеляційній скарзі ОСОБА_5  просить рішення  суду скасувати  в частині  відмови у задоволенні зустрічного позову,  та  постановити нове,  яким задовольнити її  зустрічні вимоги,  посилаючись на те, що  рішення  суду першої інстанції  є необ’єктивним, постановленим  з порушенням норм  матеріального  та процесуального права в частині відмови у задоволенні її зустрічних вимог. Зокрема, вважає, що суд не у повному обсязі дав оцінку фактичним обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явились до судового засідання, розглянувши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

      Відповідно до положень статті 303 Цивільного процесуального кодексу  України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги.  

    Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до гривні, а відтак,  не можна вважати  істотною зміною обставин,  якими сторони керувались при укладенні  кредитного договору,  різке збільшення курсу долару США на час виконання грошових зобов’язань, тому підстави для розірвання  договору кредиту  згідно статті 652 ЦК України -  відсутні.    

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції,  оскільки він  відповідає фактичним обставинам справи, встановленим в ході  судового  розгляду, а також вимогам чинного законодавства.

Статтею 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Зокрема, частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення Цивільного кодексу України надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

При апеляційному перегляді справи в порядку статті 303 ЦПК України,   судовою колегією встановлено, що при укладенні кредитного договору позивачу були відомі усі його умови, та на час його виконання обставини,  якими керувались сторони при укладенні договору, фактично не змінились у сенсі статті 652 ЦК України.

 Відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний Банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з частиною 1 статті 8  Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання  та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України.

Поряд с цим, згідно Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських  металів», затвердженого Постановою Правління Національний Банк України № 496 від 12.11.2003р., офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється щоденно, при цьому  для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.  Отже, з аналізу наведеного випливає, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при укладенні  оспорюваного договору в іноземній валюті (доларах США) відповідачі  брали на себе обов’язок щодо погашення кредиту саме в доларах США, та повинні були  усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним,  а відтак,  мали можливість передбачати та враховувати підвищення валютного ризику за  цим договором.

Таким чином,  на думку колегії суддів,  доводи апеляційної скарги не  спростовують висновків суду, не є такими, що дають підстави  вважати про неповне дослідження обставин по справі, та   їх неправильну оцінку.

         Рішення суду є таким, що  постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав для його скасування не має.

      Відповідно до статті 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та  процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті  і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

  З урахуванням наведеного, керуючись   статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,    

у х в а л и л а.

Апеляційну скаргу  ОСОБА_5  відхилити.

Рішення Київського   районного суду  м. Сімферополя  АР Крим від 21 грудня   2010 року   залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги  до суду касаційної інстанції.

Судді:                                                                                            

Справа № 22-ц/0190/1898/11 Головуючий у першій інстанції –  Кагітіна І.В.  

Доповідач                   -                   Павловська І.Г.