УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Кірюхіної М.А.
Руснак А.П.
при секретарі Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на постанову Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано противоправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим (ГУ ПФУ в АРК) щодо сплати ОСОБА_5 державної пенсії в розмірах, менших ніж встановлено ст. ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ. Зобов’язано ГУ ПФУ в АРК провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_5, як особі, що віднесена до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, з 11.11.2008 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до п.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період з 11.11.2008 року у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на момент виплати. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись із цією постановою суду, ГУ ПФУ в АРК подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
На правовідносини сторін поширюються норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 (далі –Закон №1058), Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991(далі –Закон №796-ХІІ), Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_5 має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а також є інвалідом 2-ої групи і отримує пенсію, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби і деяких інших осіб».
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Закон №796-ХІІ.
Пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (стаття 49 Закону №796-ХІІ)
Згідно статті 50 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 2 групи –75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується частиною другою статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», деякі статті Закону №796-ХІІ, які вирішували питання призначення пенсії цим категоріям громадян, були зупинені.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані не конституційними і втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, судова колегія вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50 та 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Отже, зі статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону №796-ХІІ.
Крім наведених законів в даний час діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №523 із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 №666, від 04.03.2004 №268, від 22.09.2004 №1240, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-ХІІ та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групи інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії - 15.09.2009, а з 20.09.2009 листом №2250К-11 відповідач відмовив в перерахунку пенсії, після цього 11.11 2009 року позивач за захистом порушеного права звернувся до суду.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії з 11.11.2008, що повністю узгоджується з вимогами частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
При розгляді справи судова колегія керується саме принципом верховенства права і вважає, що право ОСОБА_5 на здійснення перерахунку та виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.11.2008, виходячи з вставленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинно бути захищено.
Доводи ГУ ПФУ в АРК на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік має перевагу перед Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлені відповідні пільги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання пенсії та додаткової пенсії, встановленої для осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум у встановлених Законом розмірах.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Доводи ГУ ПФУ в АРК, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби і деяких інших осіб» не дають підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим відхилити.
Постанову Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: