АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Полянської В.О.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Авраміді Т.С.
при секретарі: Короткові Д.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про знесення самовільно збудованих споруд та зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до відповідачів про знесення самовільно збудованих споруд та зобов’язання вчинити певні дії.
11 листопада 2009 року, уточнивши позовні вимоги, позивач просив зобов’язати: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 знести розташовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 стіни жилих прибудов літ. «А-1» та літ. «А-2», а, також, двоповерхову виробничу нежилу будівлю, збудовану у домоволодінні АДРЕСА_4; відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 знести самовільно збудовані нежилі виробничі будівлі літ. «З-1» і літ. «К-1», що розташовані АДРЕСА_3; відповідача ОСОБА_9 знести на ділянці АДРЕСА_2 стіни літньої кухні літ. «Б» і стінку сараю літ. «а», зменшивши висоту на один метр; закласти отвори вікон будинку літ. «А» і літньої кухні літ. «Б», що виходять на його ділянку; відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 зробити відведення водних стоків від його земельної ділянки; відповідача ОСОБА_8 відключити силовий кабель до визначення фізичної або юридичної особи відповідальної за пожежну безпеку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу, на підставі договору дарування від 08.07.1999 року, належить домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачі є користувачами суміжних земельних ділянок. За результатами кадастрового зняття у січні 2008 року було позивачу стало відоме, що на межах земельної ділянки його домоволодіння відповідачами самочинно збудовані вищевказані будівлі. В наслідок зведення вказаних будівель затіняється велика частина земельної ділянки позивача, а з двоповерхової виробничої промислової будівлі виведено два великі вікна, з яких дивляться працівники. Зі всіх будівель, що розташовані на межах виведені зливи на його земельну ділянку. Розташовані на межі самочинно побудовані будівлі заважають обслуговувати підсобні будівлі будинку позивача. Позивач вважає, що всі перелічені дії відповідачів порушують його права як власника домоволодіння та земельної ділянки, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Судом зобов’язано: ОСОБА_6 і ОСОБА_8 знести самочинно збудовані нежилі виробничі будівлі літ. «З-1» і літ. «К-1», які розташовані АДРЕСА_3; ОСОБА_6 і ОСОБА_7 знести двоповерхову виробничу нежилу будівлю, розташовану АДРЕСА_4, та розташовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 стіни жилих прибудов літ. «А-1» і літ. «А-2». Співвласників домоволодіння АДРЕСА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_7 та власника домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_9 зобов’язано обладнати відведення стоків води, що поступають з їх будівель і споруд на земельну ділянку суміжного домоволодіння АДРЕСА_1, належного позивачу. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.
В апеляційних скаргах ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, вирішення спору без врахування всіх обставин справи, просять оскаржуване ними судове рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянти вважають, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув уваги на те, що нежилі будівлі літ. «З-1» і літ. «К-1», які розташовані АДРЕСА_3 були зареєстровані в БТІ на підставі рішення Керченського міського суду АР Крим від 23 червня 2008 року. Крім того судом не надано належної оцінки тому, що на будівництво двоповерхової нежилої будівлі, розташованої АДРЕСА_4 у м. була отримана згода колишнього власника домоволодіння АДРЕСА_1. Зазначена будівля побудована заміст двох сараїв, вбиральні, навісу та використовується як сховище господарського приладдя, а не як виробнича будівля.
Апелянти посилаються на те, що суд, задовольняючи позов в частині знесення, розташованих на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 стін жилих прибудов літ. «А-1» та літ. «А-2», не врахував, що вони, згідно технічному паспорту від 10 травня 1995 року, були побудовані задовго до того, коли позивач став власником майна.
Апелянти зазначають, що висновок суду про те, що двоповерховий будинок затінює сусідню ділянку, спростовується висновком експертних досліджень № 11-18/2 від 04.09.2009г. Крім того, позивач не надав суду будь-яких доказів про те, що вище зазначеними будівлями затінюється земельна ділянка позивача.
Апелянти, також, вважають, що вирішуючи питання про знесення стін житлових прибудов літ. «А-1» і літ. «А-2» розташованих на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 суд не врахував те, що у вказаних прибудовах проживає шість осіб, яким у випадку знесення стін ніде буде жити.
Крім того, апелянти вказують, що порушувати питання про знесення самочинного будівництва є виключним правом органів місцевого самоврядування, які претензій до них не мають.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 та зобов’язуючи співвласників домоволодіння АДРЕСА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_7 і власника домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_9 обладнати відведення стоків води, що поступають з їх будівель і споруд на земельну ділянку належну позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що житлові будинки відповідачів не обладнані ринвами на даху для стоків води з крівлі, внаслідок чого вона стікає на земельну ділянку позивача.
Зазначений висновок суду колегія суддів вважає правидьним, оскільки, згідно висновку судової технічно-будівельної експертизи, відсутність ринви на даху для стоків води з крівлі є порушенням вимог п.3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Таким чином, суд першої інстанції правомірно, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, захистив порушене право позивача.
Проте, не можна погодитися із висновком суду щодо зобов’язання знести нежилі виробничі будівлі літ. «З-1» і літ. «К-1», які розташовані АДРЕСА_3; двоповерхову виробничу нежилу будівлю, розташовану АДРЕСА_4 та розташовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 стіни житлових прибудов літ. «А-1» і літ. «А-2», які самочинно побудовані та затінюють земельну ділянку позивача.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 08.07. 1999р. належить домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.05.2009р.(а.с. 5,60).
Співвласниками домоволодіння АДРЕСА_4, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 26.08.1991 року та рішення Керченського міського суду від 09.02.1996 року, є ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с. 78,80).
Власником домоволодіння АДРЕСА_3 є ОСОБА_8
Згідно технічного паспорту жилий будинок лит. «А» домоволодіння АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7, побудований у 1940-1952 р.р., жилі прибудови лит. «А-1» та лит. «А-2» побудовані відповідно у 1970 та 1980 роках, розташовані на земельній ділянці, переданій у користування відповідачам, самочинними не значаться. Вказане підтверджується і висновками судової технічно-будівельної експертизи від 04.09.2009 р. (а.с.69-77, 164-177).
Також, з зазначеного слідує, що домоволодіння АДРЕСА_4 було отримано відповідачами у власність з вже побудованими жилими прибудовами лит. «А-1» та лит. «А-2».
Проте суд на вказані обставини уваги не звернув та, ухвалюючи рішення щодо знесення стін житлових прибудов літ. «А-1» і літ. «А-2» домоволодіння АДРЕСА_4, які розташовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1, суд дійшов помилкового висновку про те, що вони є самочинними.
Згідно даних технічного паспорту та висновків судової технічно-будівельної експертизи від 04.09.2009 р. сараї лит. «Б» і лит. «З» домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5, побудовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_8 В притул до вказаних сараїв останнім побудовані стіни нежилих будівель літ. «З-1» та «К-1».
Ухвалюючи рішення про зобов’язання ОСОБА_6, ОСОБА_8 знести стіни нежилих будівель літ. «З-1» та «К-1», а відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знести двоповерхову нежилу будівлю, суд першої інстанції виходив з того, що вони є самочинними та затіняють земельну ділянку позивача.
Крім того, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5, оскільки ним не доведено, що вищезазначені стіни житлових прибудов літ. «А-1» і літ. «А-2», двоповерхова нежила будівля, які належать до домоволодіння АДРЕСА_4, та нежилих будівель літ. «З-1» та «К-1», що належать до домоволодіння АДРЕСА_3, створюють перешкоди позивачу у користуванні належною йому земельною ділянкою та домоволодінням.
Відповідно до правил ч.1 ст. 60 ЦПК України сторони зобов’язані довести ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так з позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні випливає, що вищевказані будівлі затінюють земельну ділянку, двоповерхова нежила будівля є виробничою, яка засмічує повітря, будівлі, які розташовані на межі перешкоджають обслуговувати належні позивачу будівлі.
Проте, в порушення наведених вимог закону, позивач, посилаючись в позові на наявність порушеного права щодо користування своєю власністю, безсуперечних доказів, про те, що спірні будівлі затінюють земельну ділянку позивача, порушують інсоляцію його жилого будинку суду не надав. Відсутні докази й того, що двоповерхова будівля є виробничою і в процесі роботи засмічує повітря.
Навпаки, з п.3 висновку судової технічно-будівельної експертизи від 04.09.2009 р. (а.с. 164-177) вбачається, що будови і спорудження домоволодінь, суміжних з домоволодінням АДРЕСА_1, які розташовані безпосередньо на межі з досліджуваною земельною ділянкою з південної, західної й частково зі східної сторін, затінюють частину земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, однак дані будови й спорудження розташовані на відстані, яка відповідає нормативним вимогам ДБН 360-92, пред’явленим до інсоляції житлових будинків.
Твердження представника позивача про те, що нежилі будівлі літ. «З-1» та «К-1» домоволодінням АДРЕСА_3 заважають позивачу обслуговувати належні йому сараї лит. «Б» і лит. «З» спростовуються матеріалами справи.
Згідно даних технічного паспорту та висновків судової технічно-будівельної експертизи від 04.09.2009 р. сараї лит. «Б» і лит. «З» домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить позивачу, побудовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_8 Спірні нежилі будівлі побудовані в притул до вказаних сараїв, зазначене вказує на те, що обслуговувати задні стіни сараїв лит. «Б» і лит. «З» з зовнішньої сторони немає потреби.
З позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні випливає, що за захистом свого, на його думку порушеного права, позивач звернувся до суду після того, як у 2008 році дізнався, що спірні нежилі приміщення є самочинними.
Відповідно до положень ст. 376 ЦК України, право вимоги знесення самочинно побудованих жилих та нежилих будівель та споруд має власник земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи спірні будівлі побудовані на земельних ділянках, які не є власністю позивача, а вимог власника земельних ділянок – територіальної громади м. Керчі матеріали справи не містять.
Крім того, захист цивільних прав – це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Проте, задовольняючи вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції не дав оцінки тому, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту прав обсягу порушення, законним правам відповідача та технічним нормам.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 квітня 2010 року в частині зобов’язання ОСОБА_6 і ОСОБА_8 знести самовільно збудовані нежилі виробничі будівлі літ. «З-1» і літ. «К-1», які розташовані АДРЕСА_3; зобов’язання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 знести двоповерхову виробничу нежилу будівлю розташовану АДРЕСА_4 та стіни житлових прибудов літ «А-1» і літ «А-2», побудованих у домоволодінні АДРЕСА_4, які розташовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 та розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1п.2, 309 ч.1 п.п.1,4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 квітня 2010 року в частині зобов’язання ОСОБА_6 і ОСОБА_8 знести самовільно збудовані нежилі виробничі будівлі літ. «З-1» і літ. «К-1», які розташовані АДРЕСА_3; зобов’язання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 знести двоповерхову виробничу нежилу будівлю розташовану АДРЕСА_4 та стіни житлових прибудов літ «А-1» і літ «А-2», побудованих у домоволодінні АДРЕСА_4, які розташовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 та розподілу судових витрат скасувати.
Ухвалити в цей частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволені позовних вимог щодо зобов’язання ОСОБА_6 ОСОБА_8 знести самовільно збудовані нежилі виробничі будівлі літ. «З-1» і літ. «К-1», які розташовані АДРЕСА_3; ОСОБА_6 і ОСОБА_7 знести двоповерхову виробничу нежилу будівлю розташовану АДРЕСА_4; знести розташовані на суміжній межі з домоволодінням АДРЕСА_1 стіни житлових прибудов літ «А-1» і літ «А-2», побудованих у домоволодінні АДРЕСА_4.
Стягнути на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 судові витрати у розмірі 170,33 грн., з кожного.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 квітня 2010 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Судді: