У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

        17 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у складі:

Головуючого, судді Макарчук Л.В.

суддів

при секретарі Курської А.Г.

Горбань В.В.

Савенко М.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 б/б до Управління Пенсійного фонду України в Красно гвардійському районі АР Крим про зобов’язання призначення та сплати соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Красно гвардійському районі АР Крим  на постанову Красногвардійського районного суду АР Крим від 09 березня 2010 року,  

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_5 б/б звернувся до суду з позовом   до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про зобов’язання призначення та сплати соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 09 березня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління здійснити нарахування і провести виплату пенсії ОСОБА_5 б/б з урахуванням підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 листопада 2008 року по 10 листопада 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління просить  постанову суду  скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на нього поширюється дія Закону № 2195-ІУ.

Статтею 6 Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.  

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині  зобов'язання виплатити позивачці  підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.  

Нарахування та виплата у 2008-2009 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України № 2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009-2010 роках).

Статтею 7 Закону № 2195-ІУ, передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачена можливість ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону № 2195-ІУ, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Відсутність у відповідача бюджетних коштів для виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.11, ч. 3 ст. 24, ст. 99, 100, 160, 167, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч.2 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Красногвардійського районного суду АР Крим від 09 березня 2010   залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

Судді: