АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Полянської В.О.,

суддів     Моісеєнко Т.І.,

Авраміді Т.С.,

при секретарі: Джан Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – Морська сільська рада м. Судака АР Крим про розділ  в натурі жилого будинку, що знаходиться в спільної часткової власності і встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання позовних вимог позивача про виділ їй 53/100 часток жилого будинку неправомірними, про тлумачення змісту, представлених сторонами в справі, договорів купівлі-продажу жилого будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 13 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 ОСОБА_5 звернулася до суду із позовними вимогами до ОСОБА_6, третьої особи – Морської сільської ради м. Судаку АР Крим та просила розділити в натурі жилий будинок, розташований АДРЕСА_1, що знаходиться в спільної часткової власності сторін; встановити порядок користування спільною земельною ділянкою за вказаною адресою та зобов’язання «БРТІ» м. Судака внести відповідні зміни до реєстру права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі–продажу від 29 червня 1992 року позивач є власником 53/100 часток зазначеного домоволодіння,  співвласником 47/100 часток цього домоволодіння на підставі договору купівлі–продажу від 26 червня 1992 року є відповідач ОСОБА_6 Між співвласниками склався фактичний порядок користування домоволодінням, частини будинку, належні сторонам, відокремлені. Однак, в договорі купівлі–продажу відсутній перелік приміщень та господарських спору, що належать саме позивачу, а згідно технічного паспорту на домоволодіння сторони мають, також, приміщення спільного користування. Площа земельної ділянки, на який розташовано спірне домоволодіння сторін відповідно до даних КП «БРТІ» м. Судаку від 1992 року складає 849 кв.м., право власності на землю сторонами не оформлювалося.

Не погодившись із заявленими вимогами, ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, в якому просив визнати позовні вимоги ОСОБА_5 про виділ їй 53/100 часток жилого будинку неправомірними та про тлумачення змісту наданих сторонами договорів купівлі-продажу спірного жилого будинку. Вимоги, мотивовані тим, що за договором купівлі–продажу від 1992 року сторонами були придбані квартири у цьому будинку, тому вони є власниками квартир, а не часток будинку.    

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 13 липня 2010 року позовні вимоги  ОСОБА_5 задоволені частково. Поділено жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту 3 доповнення до висновку судової будівельно–технічної експертизи № 128 від 26 лютого 2010 року.

Виділено у власність ОСОБА_5 в жилому будинку літ. «А»: прихожу 1-1 площею 2,0 кв.м., коридор 1-2 площею 7,0 кв.м., жилу кімнату 1-3 площею 10,4 кв.м., санвузол 1-4 площею 1,2 кв.м., санвузол 1-5 площею 3,7 кв.м., комору 1-6 площею 0,7 кв.м., жилу кімнату 1-8 площею 19,5 кв.м., жилу кімнату 1-9 площею 9,0 кв.м., визначені у додатку № 9 зазначеної експертизи блакитним кольором; у підвалі під жилим будинком літ. «А»: приміщення ІІІ площею 22,9 кв.м., приміщення ІІ-І площею 9,5 кв.м., визначені у додатку № 14 доповнення зазначеної  експертизи блакитним кольором;  а  також господарські побудови: сарай-гараж літ. «Б». Загальна вартість приміщень та будівель, що знаходиться у власності співвласника 53/100 часток ОСОБА_5 складає 165 022 грн., що на 3 462 грн., менш ніж положено на ідеальні 53/100 часток і відповідають 52/100 часткам.

Виділено у власність ОСОБА_6 в жилому будинку літ. «А»: на першому поверху – прихожу 2-10 площею 2,6 кв.м., коридор 2-11 площею 5,7 кв.м.; на другому поверху – коридор 2-1 площею 14,6 кв.м., жилу кімнату 2-2 площею 13,7 кв.м., санузел 2-3 площею 6,2 кв.м., жилу кімнату 2-4 площею 11,0 кв.м., комору 2-5 площею 12,0 кв.м., кухню 2-6 площею 9,4 кв.м., визначені у додатку № 7 зазначеної експертизи жовтим кольором; у підвалі під жилим будинком літ. «А» - коридор І площею 6,6 кв.м., приміщення ІV площею 11,1 кв.м., приміщення V площею 7,8 кв.м., приміщення ІІ-ІІ площею 8,3 кв.м., визначені у додатку № 14  доповнення до зазначеної експертизи жовтим кольором. Загальна вартість приміщень та будівель, що знаходиться власності співвласника 47/100 часток ОСОБА_6 складає 153 37 грн., що на 3 462 грн., більш ніж положено на ідеальні 47/100 часток і відповідають 48/100 часткам.

На ОСОБА_5 покладено обов’язок  за власний рахунок переобладнати підвали під жилим будинком літ. «А»: у приміщенні котельні ІІ встановити перегородку та влаштувати приміщення ІІ-І площею 9,5 кв.м. та ІІ-ІІ площею 8,3 кв.м., закласти дверний отвір в приміщенні ІІІ, як зазначено у додатку № 14 доповнення до висновку судової будівельно–технічної експертизи № 128 від 26 лютого 2010 року; на першому поверсі з приміщення коридору 1-1 оборудувати вхід у підвал в приміщення ІІІ, як зазначено у додатку № 9 до висновку судової будівельно–технічної експертизи № 128 від 26 лютого 2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 різницю вартості будівель у сумі 3 462 грн.

Право спільної часткової власності сторін на житловий будинок АДРЕСА_1 припинено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 відповідно до варіанту 2 висновку судової будівельно–технічної експертизи № 128 від 26 лютого 2010 року.

Виділено  у користування  ОСОБА_5 на 53/100 часток жилого будинку земельну ділянку площею 399 кв.м., у тому числі площу, яка зайнята будовою, що відповідає ідеальним 53/100 часткам, визначеної у додатку № 13 зазначеної експертизи блакитним кольором.

Виділено  у користування  ОСОБА_6 на 47/100 часток жилого будинку земельну ділянку площею 345 кв.м., у тому числі площу, яка зайнята будовою, що відповідає ідеальним 47/100 часткам, визначеної у додатку № 13 зазначеної експертизи жовтим кольором.

Залишено у спільному користуванні сторін земельну ділянку, розташовану адресою:  АДРЕСА_1, площею 154 кв.м., яка відповідно до додатку № 11 експертного висновку № 128 від 26 лютого 2010 року означена червоним кольором. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, вирішення спору без врахування всіх обставин справи, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 і задоволенні його позову.  

Апелянт посилається на те, що висновки суду про те, що ідеальні доли домоволодіння не можуть бути самостійними квартирами, спростовуються доказами, які були проігноровані  судом під час вирішення спору, зокрема: ордером, на підставі якого були вселені сторони; розрахунком визначення вартості часток домоволодіння та іншими.

Вважає, що у створеної ситуації для об’єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 213 ЦПК України, повинен був розтлумачити умови договору купівлі–продажу.

Апелянт не згодний з обраним судом 3-м варіантом розділу будинку та 2-м варіантом порядку користування земельною ділянкою проведеної по справі судової будівельно–технічної експертизи, оскільки, зазначені варіанти грубо порушують йогоправа.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд не взяв до уваги рішення Морської сільської ради від 25 листопада 1999 року «Про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,045 га», та рішення № 41 від 14 грудня 2009 року цієї ради «Про присвоєння квартири ОСОБА_6 - № 2».

Апелянт, також, вважає не правомірним та таким, що підлягає скасуванню рішення Морської сільської ради № 450 від 01 липня 2010 року «Про надання дозволу на переобладнання підвалу».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з правомірності заявлених вимог, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи наданими позивачем ОСОБА_5  доказами. Відмовляючи у задоволені вимог ОСОБА_6, суд зазначив, що заявлені вимоги спростовуються матеріалами справи, які в повній                                        міри підтверджують, що сторонами по справі були придбані частки у жилому будинку присадибного типу з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1, а не квартири.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону.

Частиною третьою ст. 358 ЦК України передбачено надання кожному із співвласників у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

З договорів купівлі–продажу жилого будинку присадибного типу від 29 червня 1992 року та від 26 червня 1992 року вбачається, що ОСОБА_5 придбала 53/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1,  а ОСОБА_6  - 47/100 часток цього домоволодіння (а.с. 6-9, 34-36).

Згідно технічної документації на спірне домоволодіння частини будинку, належні сторонам, відокремлені. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з моменту заселення між ними склався фактичний порядок користування будинком, згідно якого  ОСОБА_5 користується першим поверхом за виключенням прихожої 2-10 площею 2,6 кв.м. та коридору 2-11 площею 5,7 кв.м.; ОСОБА_6   користується другим поверхом та  прихожою 2-10 площею 2,6 кв.м. і коридором 2-11 площею 5,7 кв.м. на другому поверху. Проте, договори купівлі-продажу жилого будинку не містять переліку приміщень та господарських спору, що належать кожному співвласнику.

Відповідно до положень ч.1,ч.3 ст. 364 ЦПК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, якій здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділено майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Завданням суду при розгляді вимог про виділ (поділ)  майна у натурі є, зокрема ухвалення рішення, на підставі якого учасник спільної часткової власності отримає у  власність певне майно, а у випадку поділу жилого будинку, за наявності технічної можливості - певне ізольоване жиле приміщення, з відповідною часткою господарчих споруд.

У пунктах 6, 7 постанови Пленуму  Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" зазначено, що судам при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. У випадку коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, поділ проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК). Крім того, при поділі жилого будинку, суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Вирішуючи питання про поділ  жилого будинку в натурі, на підставі ст. 364 ЦК України, і задовольняючи вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції,  дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості такого поділу з незначним зменшенням частки позивача та перевищенням частки ОСОБА_6, оскільки   технічна можливість поділу домоволодіння була встановлена проведеною по справі судовою будівельно-технічною експертизою (а.с. 69-106, 150-154), а необхідне переобладнання та перепланування будинку узгоджено рішенням виконкому Морської сільської ради №450 від 01 липня 2010 року (.С.191).

Обираючи варіант поділу домоволодіння суд першої інстанції виходив з інтересів сторін, а саме: встановленого порядку користування, права власності на частки нерухомого майна відповідно до договорів купівлі-продажу.

При цьому суд на виконання вимог ст. ст. 57, 212 ЦПК України  дав відповідну оцінку, що при такому поділі не будуть порушені інтереси сторін по справі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи ОСОБА_6  про те, що сторонами були придбані квартири, а ні частки будинку, оскільки відповідно договорів купівлі-продажу жилого будинку присадибного типу від 29 червня 1992 року та від 26 червня 1992 року сторони придбали саме частки жилого будинку№АДРЕСА_1 (а.с. 6-9, 34-36). Тому доводи апелянта про те що судом першої інстанції не були з’ясовані умови договору купівлі–продажу колегія суддів вважає неспроможними.

Не можна прийняти до уваги й доводи апелянта про те, що його частка в спірному будинку є більшою і в його частку входить частка гаражу. Зазначені доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: договорами купівлі-продажу від 29 червня 1992 року та від 26 червня 1992 року, згідно яких ОСОБА_5 придбала 53/100 часток за 5700 руб., а ОСОБА_6  - 47/100 жилого будинку за 5140 руб.; розрахунком ідеальних часток жилого будинку№АДРЕСА_1, наданим відповідачем ОСОБА_6  у судовому засідання суду апеляційної інстанції, з якого випливає, що гараж літ. «Б» входить до 53/100 часток, які придбані ОСОБА_5; технічною документацією на спірний будинок.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо незаконності прийнятого Морською сільською радою   рішення  «Про надання дозволу на переобладнання підвалу», оскільки це питання є предметом розгляду адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності вимог  ОСОБА_5 про виділ в натурі належної їй частки майна, що є у спільній частковій власності.

Вирішуючи питання щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою суд першої інстанції керувався правилами ст. 158 Земельного Кодексу України та роз’ясненнями, які містяться в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", та дійшов правильного висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_5 При цьому суд обґрунтовано виходив з розміру земельної ділянки, переданої сторонам у користування, з розміру належних сторонам часток будинку, фактичного порядку користування, який склався між сторонами.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного розподілу судових витрат у справі спростовуються положеннями ст. 88 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір,  суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

У Х В АЛ И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 13 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

 Судді: