АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
_____________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Полянської В.О.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Іщенка В.І.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії клопотання ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення Керченського міського суду АР Крим до рішення від 05 травня 2010 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про зміну черговості отримання права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на додаткове рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, в якому просила змінити черговість отримання права на спадкування та визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі спадкоємцями першої черги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 серпня 2009 року встановлений факт сумісного проживання позивача однією сім’єю з ОСОБА_7 з 1983 року по день його смерті та визнано за ОСОБА_6 право спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 у четверту чергу. Обґрунтовуючи свої вимоги ст. 1259 ЦК України та посилаючись на те, що ОСОБА_7 останні роки життя тяжко хворів, за станом здоров’я знаходився у важкому фізичному стані, вона опікала його, матеріально забезпечувала, придбала ліки та продукти харчування, позивачка вважає, що набула право на спадкування після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі спадкоємцями першої черги.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим 05 травня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволений. Судом змінена черговість права на спадкування та визнано за ОСОБА_6 право на спадкування після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі спадкодавцями першої черги.
За клопотанням відповідача ОСОБА_5 Керченський міський суд АР Крим ухвалив 13 серпня 2010 року додаткове рішення, яким змінив ОСОБА_6 черговість права на спадкування та визнав за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі спадкоємцями другої черги.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду, ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати.
Апелянт посилається на те, що незважаючи на вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, встановлений ст. 220 ЦПК України, суд першої інстанції вийшов за межі наданих повноважень та ухвалив додаткове рішення стосовно тих вимог, які вже були вирішені у даній справі рішенням від 05 травня 2010 року, змінив це рішення та вирішив питання щодо вимог, які не були предметом позовних вимог.
Апелянт, також, посилається на те, що додаткове рішення було ухвалено за її відсутності, оскільки вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи по справі додаткове рішення за клопотанням ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду від 05 травня 2010 року встановлена наявність обставин, що дають ОСОБА_6 право на спадкування разом зі спадкоємцем другої черги за правом представлення - ОСОБА_5, проте, у резолютивній частині рішення від 05 травня 2010 року не міститься зазначеного висновку.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, оскільки вважає його помилковим та ухваленим з порушенням норм процесуального закону.
Статтею 220 ЦПК України передбачено, що додаткове рішення може бути ухвалене судом за наявності однієї або кількох підстав, що наведені у даній нормі, а саме: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.
З роз’яснень, які містяться в п. 20 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі" , вбачається, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Однак, по даній справі суд першої інстанції вийшов за межі наданих повноважень та ухвалив додаткове рішення стосовно тих вимог, які ОСОБА_6, взагалі не заявлялися, що потягло за собою зміну основного рішення суду від 05 травня 2010 року і є порушенням норм процесуального закону.
Так, з позовної заяви ОСОБА_6 вбачається, що нею ставилися вимоги про визнання за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі спадкоємцями першої черги. Зазначені вимоги були підтримані нею і в судовому засіданні, з приводу вказаних вимог було ухвалено рішення суду від 05 травня 2010 року.
Питання про визнання за нею права на спадкування разом із спадкоємцями другої черги ОСОБА_8 не ставилось, у зв’язку з чим суд першої інстанції не міг ухвалювати додаткове рішення по вказаних вимогах.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 218 ЦПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення. Проте, як вбачається з додаткового рішення суду від 13 серпня 2010 року суд фактично змінив своє рішення від 05 травня 2010 року, яким визнав за ОСОБА_6 право на спадкування після смерті ОСОБА_7 разом зі спадкоємцями першої черги. .
Відповідно до положень ч.5 ст. 220 ЦПК України при порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з підстав, які не передбачені ч.1 цього закону, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року - скасуванню з постановленням ухвали про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 220 ч.5 , 313 - 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Додаткове рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року скасувати.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення до рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 травня 2010 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про зміну черговості отримання права на спадкування.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: