АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          02 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого, судді              Полянської В.О.,

                                                        суддів М          Моісеєнко Т.І.,

              Іщенка В.І.

                                           при секретарі    

              Джан Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим про примусове проникнення до житла, за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 25 червня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

          У червні 2010 року державний виконавець ВДВС Судацького міського управління юстиції АР Крим звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 АР Крим, яка належить ОСОБА_5, та квартири АДРЕСА_2 АР Крим, яка належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою проведення огляду зазначених квартир та їх оцінці.  

          У вказаному поданні посилається на те, що 05 травня 2010 року державним виконавцем було здійснено вихід за місцем знаходження арештованого майна з метою його оцінки, однак, провести виконавчі дії по огляду нерухомого майна не представилося можливим, через відмову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 впустити державного виконавця в квартиру АДРЕСА_1 АР Крим.

          Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 25 червня 2010 року подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим про примусове проникнення до житла залишено без задоволення.

          В апеляційній скарзі ВДВС Судацького міського управління юстиції АР Крим, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою зазначене подання задовольнити.

         В якості доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час розгляду вказаного подання судом не надано відповідної оцінки доказам, які переконливо свідчать про вчинення боржниками перешкоди у вільному проникненні до квартири для проведення виконавчих дій.

         Крім того, вказує, що в порушення вимог ст. 376 ЦПК України розгляд подання судом відбувся без участі державного виконавця, оскільки він не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню за таких  підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

            Постановляючи ухвалу про відмову у наданні дозволу на примусове проникнення до житла боржників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд виходив з того, що неможливість добровільного входження державного виконавця для проведення оцінки арештованого майна боржника не доведена.

К олегії суддів вважає, що обставини, на які послався суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

  З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Судацького МУЮ знаходяться виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором  сумі 841 633 грн. 91 коп. Під час виконавчого провадження 09 квітня 2009 року ВДВС Судацького МУЮ був складені Акти опису та арешту майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 АР Крим, яка належить ОСОБА_5, та квартири АДРЕСА_2 АР Крим, яка належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.9-12). 05 травня 2010 року державному виконавцеві не вдалося потрапити до належних боржникам квартир через їх відсутність (а.с. 13,14).

          Згідно ч.3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при  здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про  постановлення  вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла боржника – фізичної особи  при виконанні судових рішень вирішується судом за поданням державного виконавця.

         Зі змісту ст. 376 ЦПК України та абзацу 10 ч.3 ст. 5 Закону України «Про виконавче  провадження вбачається, що подання про примусове проникнення до житла боржника  можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця до  житла.

 При  розгляді цього питання суд першої інстанції встановив, що відсутні будь-які докази того, що  боржники відмовляються допустити державного виконавця до арештованого майна, оскільки таких доказів матеріали справи дійсно не містять. Відсутні у матеріалах справи і  будь-яких докази щодо вчинення боржниками перешкод судовому виконавцю для  проведення огляду зазначених квартир та їх оцінці

Крім того, Акти державного виконавця щодо неможливості добровільного входження до квартири боржників не містить застереження щодо належного повідомлення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про заплановану виконавчу дію (а.с. 13,14).

         Доказів належного повідомлення боржників про проведення виконавчих дій щодо їх майна чи доказів неможливості вручення такого повідомлення, а також доказів відмови боржників від добровільного допуску державного виконавця до  житла державним виконавцем не було надано і до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення подання ВДВС Судацького МУЮ АР Крим для надання дозволу на примусове проникнення. Тому доводи апеляційної скарги щодо не надання судом першої інстанції відповідної оцінки доказам, які переконливо свідчать про вчинення боржниками перешкоди у вільному проникненні до квартири для проведення виконавчих дій колегія суддів вважає неспроможними.

       З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим про примусове проникнення до житла. Оскаржувана ухвала суду постановлена у відповідності з чинним процесуальним законодавством.

       Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність зроблених судом першої інстанції висновків і не містять правових підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

        Згідно  п.1 ч.1 ст.  312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

          Керуючись ст.ст. 303, 312-314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

                                                                     УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим відхилити.

         Ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 25 червня 2010 року залишити без змін.                      

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак  може бути оскаржена до суду касаційної інстанції  протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

         Судді: