УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Кірюхіної М.А.
Руснак А.П.
при секретарі Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя про визнання дій неправомірними та перерахунку пенсії, за апеляційною скаргою начальника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим (далі Управління) здійснити перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію виходячи з розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 1 травня 2009 року по 30 квітня 2010 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено. Стягнуто за рахунок Держави України на користь ОСОБА_5 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
На правовідносини сторін поширюються норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 (далі –Закон №1058), Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період (далі –Закон №796-ХІІ), Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_5 має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії і інваліда 2-ої групи, і отримує пенсію по інвалідності.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію ( стаття 49 Закон №796-ХІІ).
Згідно статті 50 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 2 групи –75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується частиною другою статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», деякі статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які вирішували питання призначення пенсії цим категоріям громадян, були припинені.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані не конституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, судова колегія вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50 та 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Отже, зі статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону №796-ХІІ.
Крім наведених законів в дійсний час діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №523 із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 №666, від 04.03.2004 №268, від 22.09.2004 №1240, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-ХІІ та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групи інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 3.03.2010, а листом №83/С від 09.03.2010 відповідач відмовив в перерахунку пенсії і після чого позивач звернувся до суду з позовом – 21.04.2010 року.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії з 01.05.2010, що повністю узгоджуються з вимогами частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
При розгляді справи судова колегія керується саме принципом верховенства права і вважає, що право ОСОБА_5 на здійснення перерахунку та виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2010, виходячи з вставленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинно бути захищено.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що спеціальний Закон тобто Закон України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, має перевагу перед Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991, яким встановлені відповідні пільги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання пенсії та додаткової пенсії, встановленої для осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської АЕС.
Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум у встановлених Законом розмірах.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову з 1 травня 2009 року є правомірним.
За таких обставин колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 99, 100, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АРК відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: