Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         «28» лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Белинчук Т.Г.

          Суддів: Ісаєва Г.А.

Підлісної І.А.

                      При  секретарі: Урденко Г.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу   за позовом фірми «Піраміда-Е» до ОСОБА_5 про стягнення суми,

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до фірми «Піраміда-Е» про стягнення суми,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 січня 2011 року, -

В с т а н о в и л а :

05 лютого 2009 року фірма «Піраміда-Е» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми, в подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги зменшивши суму стягнення просив стягнути  заборгованість по договору у сумі 9293 грн. 61 коп., 3%  річних у розмірі 206 грн. 93 коп. та  судові витрати.    

Свої вимоги мотивує тим, що 10 грудня 2007 року між сторонами був укладений договір № СИМ 10/12 на поставку товару, а саме гаражних воріт, при цьому відповідач згідно умов укладеного договору провів передплату за товар у розмірі 7771 грн. Товар був поставлений своєчасно, однак залишок суми відповідач так і не оплатив. Просить стягнути з заборгованість по договору у сумі 9293 грн. 61 коп., 3% простроченої суми у розмірі 206 грн. 93 коп. та понесені судові витрати.    

14 вересня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до фірми «Піраміда-Е» про стягнення суми.

Свої вимоги мотивує тим, що 10 грудня 2007 року між сторонами був укладений договір № СИМ 10/12 на поставку товару, а саме гаражних воріт, строк дії договору закінчився 31 грудня 2008 року, однак до теперішнього часу ворота йому не поставили, товар не передали. Просить стягнути на його користь передплату у розмірі 7771 грн., яку він оплатив у виконання умов договору та судові витрати.      

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 січня 2011 року позовні вимоги фірми «Піраміда-Е» задоволені. З ОСОБА_5 стягнуто на користь фірми «Піраміда-Е» заборгованість по договору № СИМ 10/12 від 10 грудня 2007 року в сумі 9293 грн. 61 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 206 грн. 93 коп., а усього 9500 грн. 54 коп. З ОСОБА_5 стягнуто на користь фірми «Піраміда-Е» судові витрати у розмірі 125 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.  

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог фірми «Піраміда-Е» відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до  статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення первинного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. Відмовляючи у зустрічному позові суд першої інстанції виходив з того, що ворота фактично доставлені, та умови договору фірмою «Піраміда-Е» виконані.

Колегія суддів в повної мірі  погоджується з висновками суду першої інстанції  про відмову у зустрічному позові, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

Проте висновки суду про стягнення 3% річних колегія суддів вважає помилковими. Сума стягнення заборгованості по договору підлягає зменшенню, оскільки до загальної суми за договором входять також витрати по встановленню воріт, проте такі дії фірмою «Піраміда-Е» не проводилися.

З матеріалів справи вбачається, що між фірмою «Піраміда-Е» та ОСОБА_5 було укладено договір № СИМ 10\12 від 12 грудня 2007 року  на виготовлення, встановлення, передачу гаражних воріт . П. 2.1  договору визначена вартість воріт у сумі 2075 евро , що на момент оплати за комерційним курсом 7,49 складає   15542 грн. П.2.3 договору  передбачено, що покупець проводить 50% передплату, 40% сплачує за добу до моменту встановлення воріт, 10% за фактом встановлення воріт. ( а.с. 16).

ОСОБА_5 була проведена 50% передплата, яка передбачена п. 2.3. договору, у розмірі 7771 грн. Ворота у встановлений договором строк були виготовлені та доставлені ОСОБА_5 працівниками фірми «Піраміда-Е», проте  встановлені не були.

Представник ОСОБА_5 за довіреністю  ОСОБА_6 підтвердила колегії суддів, що ворота знаходяться у ОСОБА_5 , пояснити причини за якими ворота не були встановлені не змогла.

Директор фірми «Піраміда-Е» Гриньов В.Є. пояснив колегії суддів, що ОСОБА_5 не дозволів їм встановлювати ворота.

         Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що  позивачем були виконані умови договору до виготовленню та доставки воріт відповідачу.

         Директор фірми «Піраміда-Е» Гриньов В.Є.  пояснив колегії суддів, що вартість встановлення воріт складає 10% від загальної суми воріт. Оскільки ворота фактично встановлені не були, то він  не заперечував про зниження стягнутої заборгованості за договором на 10 %.    

         У заяві про уточнення позовних вимог фірма «Піраміда-Е» просила  стягнути заборгованість у розмірі 9293 грн 61 коп. ( а.с. 90)

У зв’язку з наведеним рішення суду в частині  розміру стягнення заборгованості належить змінити, зменшивши розмір стягнення на 10% тобто до 8364 грн 25 коп. (9293,61 -10%= 8364 грн 25 коп).  

Правовідносини, що виникли між сторонами в розглядуваній справі є договірними,  а тому  стягнення 3% річних на підставі статті 625 ЦК України  у випадку   порушення умов договору  законом не передбачено.

У зв’язку з наведеним рішення суду в частині стягнення  3% річних у сумі 206 грн. 93 коп. підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволені позову про стягнення 3% річних.

В решті рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 325     Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 січня 2011 року  в частині стягнення 3% річних  скасувати, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Це ж рішення суду в частині стягнення заборгованості змінити, зменшити розмір  стягнення до 8364 (вісім  тисяч триста шістдесят чотири) грн. 25 коп.

В решті це ж рішення залишити без змін.

          Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

                   Белинчук Т.Г.                      Ісаєв Г.А.                        Підлісна І.А.