УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    31 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого – судді            Полянської В.О.,

   суддів:                      Моісеєнко Т.І.,

                Авраміді Т.С.

          при секретарі                    Короткові Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кримської республіканської установи «Кіровський міжрегіональний притулок для дітей Міністерства у справах молоді, сім’ї та гендерної політики АР Крим» про відібрання дитини та визнання дій незаконними, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду АР Крим від 27 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

        У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача про відібрання її неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнання дій співробітників Кіровського міжрегіонального притулку для дітей стосовно утримання її доньки та не надання останній медичної допомоги незаконними.

        Ухвалою Кіровського районного суду АР Крим від 31 березня 2010 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, з тих підстав, що позивач, в порушення п.6 ч.2 ст. 119 ЦПК України, не надала висновку органу опіки та піклування, щодо розв’язання спору.  

         Ухвалою суду від 27 квітня 2010 року позовна заява ОСОБА_2 визнана неподаною та повернута позивачу на підставі ч.2 ст. 121 ЦПК України.

         В апеляційні скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати і справу передати на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за її позовом.

        Апелянт вважає, що суд не  мав права через ненадання доказів залишати її позов без руху та повертати його, оскільки надання доказів, а саме: висновку органу опіки та піклування, щодо розв’язання спору можливо і на послідуючих стадіях цивільного процесу (під час попереднього судового засідання).

        Заслухавши суддю–доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Повертаючи заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, у встановлені судом строки, недоліки позовної заяви не усунув, а саме: не надав висновок органу опіки та піклування, щодо розв’язання спору, що відповідно до вимог ст. 121 ЦПК України є підставою для повернення заяви заявнику.  

          Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки вважає його неправомірним, таким, що суперечить нормам цивільного процесуального права.

Зі змісту ст. 121 ЦПК України залишенню без руху та поверненню підлягають позовні заяви, які не відповідають вимогам ст.ст. 119, 120 цього кодексу.

Статтею 119 ЦПК України встановлені форма і зміст яким повинна відповідати позовна заява.

В силу зазначеної норми, саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною чи залишення її без розгляду.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів про відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів (ч.5 ст. 19 СК України).

 Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду від 31 березня 2010 року про залишення позовної заяви без руху, позивач подав заяву, в який просив залучити до участі у справі в якості третьої особи - орган опіки та піклування служби у справах дітей та молоді Кіровської РДА АР Крим.

          Проте, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про необхідність повернення вказаної позовної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства обґрунтованими   та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України ухвала Кіровського районного суду АР Крим від 27 квітня 2010 року підлягає скасуванню ухвали з направленням  питання на новий розгляд до суду першої інстанції .

          Керуючись ст. ст. 303, 312 п.3 ч.1, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 - задовольнити.

          Ухвалу Кіровського районного суду АР Крим від 27 квітня 2010 року – скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.                      

            Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: