РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
при секретарі Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту частково недійсним, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Укрсоцбанк» з позовом, в якому просить визнати недійсним пункт 6.2 договору кредиту № 69/07, укладеного між нею та акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» 28.04.2007 року, яким встановлено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Білоконем Юрієм Михайловичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002 м. Київ вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Мороз Оленою Анатоліївною у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний пункт договору суперечить вимогам ст. ст. 2, 12, 17 Закону України «Про третейські суди», оскільки на момент укладення договору між сторонами не існувало ніякого спору, третейська угода не містить відомостей про предмет спору і вичерпний перелік питань, які передаються на третейський розгляд, отже суддю для вирішення конкретної справи має призначати голова третейського суду.
Також зазначений пункт договору кредиту суперечить вимогам частини 2 ст. 4 Закону України «Про третейські суди», оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» є постійно діючим членом асоціації українських банків, яка виступила засновником Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним п. 6.2 договору кредиту № 69/07, укладеного 28 квітня 2007 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5, яким передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Білоконем Юрієм Михайловичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002 м.Київ вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Мороз Оленою Анатоліївною у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.
ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, і порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що пункт 6.2 договору кредиту повністю відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди» і волевиявленню сторін, а тому підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання його недійсним немає.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсним пункту 6.2 договору кредиту № 69/07 від 28 квітня 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що він не відповідав внутрішній волі ОСОБА_5, а також, що у ньому не було зазначено конкретного спору, за яким сторони домовилися про кількісний і персональний склад третейського суду, що суперечить вимогам ст. ст. 16, 17, 51 Закону України «Про третейські суди».
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2007 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту №69/07 на суму 52722 долари США для оплати автомобіля марки Volkswagen Touareg під 12,5 % річних строком до 14 квітня 2014 року із щомісячним поверненням кредитних коштів і сплатою процентів у строки, встановлені графіком.
Пунктом 6.1 договору кредиту встановлено, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв’язку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників.
Пунктом 6.2 договору кредиту передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Білоконем Юрієм Михайловичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002 м.Київ вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Мороз Оленою Анатоліївною у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.
Згідно з частиною 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» (далі - Закон), до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв’язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Статтею 14 Закону передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.
Згідно ст. 18 Закону третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано незаінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Отже, місцевий суд не звернув уваги на те, що зі змісту третейського застереження, встановленого п. 6.2 договору кредиту вбачається, що сторони на стадії укладення договору, включили до нього умову про розгляд спору в третейському суді, який (спір) може виникнути у зв’язку з укладенням та виконанням цього договору, обравши спосіб захисту, що передбачений ст. 16 ЦК України.
Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч зазначеним процесуальним нормам позивач не надала доказів на підтвердження того, що пункт 6.2 договору кредиту не відповідав її внутрішній волі, а члени Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків є особами, зацікавленими у результатах розгляду справи.
Та обставина, що в третейському застереженні сторони договору кредиту вказали конкретних суддів, не може бути підставою для визнання недійсним третейського застереження, оскільки ним передбачено, що ці судді розглядають справу якщо це можливо, а в інших випадках суддя призначається головою третейського суду у відповідності до діючого регламенту, що відповідає вимогам Закону.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з позивача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 41 грн. 25 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2010 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання третейського застереження у кредитному договорі недійсним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на відшкодування судових витрат 41 грн. 25 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: