РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     9 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Адаменко О.Г.

                                                        Судді:                                                             Руснак А.П.

Кірюхіної М.А.

                     При секретарі: Савенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну  справу за позовом прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки  Крим в інтересах Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району Автономної Республіки Крим до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення  Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     7 липня 2010 року прокурор Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району Автономної Республіки Крим звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування збитків у розмірі 81679,80 грн.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Красногвардійської селищної ради № 765 від 22.07.2008 року ОСОБА_5 дозволено виконання робіт з розробки технічної документації  із надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 3,6302 га, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, Красногвардійский район, смт. Красногвардійське,  вул. Польова, 8, для обслуговування виробничої бази. Цією земельною ділянкою відповідач користувався  з 14.04.2009 року по 01.06.2010 року, проте до цього часу договір оренди із селищною радою не уклав. У зв’язку з цим селищній раді завдаються збитки у вигляді неодержання орендної плати за землю, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. ст. 156, 157 ЗК України.

     Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2010 року  позов прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 до місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району Автономної Республіки  Крим на відшкодування збитків у вигляді неодержаної  орендної плати за користування земельною ділянкою 81679,80 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

     Додатковим рішенням цього ж суду від 15 листопада 2010 року з ОСОБА_5 на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 765,79 грн.

     ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати із закриттям провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що єдиною підставою для сплати земельного податку (орендної плати) є наявність укладеного між сторонами договору оренди щодо користування земельною ділянкою, при цьому до оформлення державного акту на земельну ділянку або договору оренди з одночасним розірванням попереднього договору орендну плату сплачує попередній власник (орендар), якщо інше  не обумовлено  договором купівлі-продажу майна або земельної ділянки.

     Також суд не взяв до уваги ту обставину, що 20.10.2010 року він повідомив Красногвардійську селищну раду про відмову від своєї заяви про надання йому в оренду частини земельної ділянки площею 3,0 га у зв’язку з відсутністю потреби, але відповіді не отримав.

     Крім того, суд не застосував до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963,   від 01.11.2000 року №1619 і від 19.04.1993 року №284 і стягнув з нього на користь позивача упущену вигоду, розмір якої нічим не підтверджується.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.      Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що рішенням Красногвардійської селищної ради № 765 від 22.07.2008 року ОСОБА_5 було дозволено виконання робіт з розробки технічної документації  із надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 3,6302 га, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, Красногвардійский район, смт. Красногвардійське,  вул. Польова, 8, для обслуговування виробничої бази, яку він придбав у ТОВ «Відродження».

     13.04.2009 року  Красногвардійська селищна рада, як орендодавець, і ТОВ «Відродження», як орендар, уклали угоду  про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,6302 га для обслуговування виробничої бази.

     14 квітня 2009 року ця угода була зареєстрована у книзі реєстрації договорів у Красногвардійському районному відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України».

     Актом від 15 квітня 2009 року земельна ділянка площею 3,6302 га була повернена товариством   «Відродження» Красногвардійській селищній раді.

     З 14.04.2009 року по 01.06.2010 року ОСОБА_5 технічну документацію із надання в оренду земельної ділянки площею 3,6302 га для обслуговування виробничої бази не розробив і договір оренди цієї земельної ділянки з селищною радою не уклав.

     Красногвардійська селищна рада у зазначений період не отримала орендну плату за земельну ділянку площею 3,6302 га,  розмір якої відповідно до «Методики розрахунку та використання плати за оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення на території Красногвардійської селищної ради у межах населених пунктів», що затверджена рішенням 25 сесії 5 скликання Красногвардійської селищної ради, складає 81679,80 грн.

     З урахуванням цих обставин, посилаючись на положення ст. ст. 12, 152, 156, 157, 206 ЗК України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 повинен відшкодувати Красногвардійській селищній раді матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої орендної плати.

     Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

     Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

     Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі.

     Згідно з положеннями ст. 125 і частини 5 ст. 126  ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації  цього  права і  посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

     Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

     Статтею 13 Закону України «Про плату за землю»  передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є  договір оренди такої земельної ділянки.

     Оскільки між Красногвардійською селищною радою і ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки не укладався, суд безпідставно стягнув з відповідача на  користь позивача збитки у розмірі неодержаної орендної плати, розрахованої відповідно до «Методики розрахунку і використання плати за оренду земельних ділянок  несільськогосподарського призначення на території Красногвардійської селищної ради в межах населених пунктів», затвердженої рішенням 15 сесії 5 скликання Красногвардійської селищної ради  від 15.06.2007 року № 329.

     Відповідно до положень ст. 22  ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

     Підстави і порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам  визначені ст. ст. 156, 157 ЗК України.

     Зокрема, пунктом  «д» ст. 156  ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

     Частиною 1 ст. 157 ЗК України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і  радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

     Згідно з частиною 2 цієї статті порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

     Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

     Згідно з пунктом 1 цього Порядку власникам землі   та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку  з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

     Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

     Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     Статтею  57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

     Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

     Всупереч зазначеним нормам процесуального права позивач не надав ніяких доказів на підтвердження того, що в період з 14.04.2009 року по 01.06.2010 року не мав можливості  використовувати належну йому земельну ділянку площею 3,6302 га за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Красногвардійське, вул. Польова, 8, за своїм розсудом для отримання доходів у зв’язку з її зайняттям відповідачем.

     Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від  16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах про відшкодування збитків позивач, зокрема, має подати акт відповідної комісії, створеної Київською, Севастопольською міськими, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного значення) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію.

     Такий акт позивачем суду не наданий.

     Лише факт придбання ОСОБА_5 у власність виробничої бази  і його звернення 12.06.2008 року до Красногвардійської  селищної ради із  заявою про надання  в оренду земельної ділянки площею 3,6302 га. га для обслуговування цієї бази не свідчать про використання ним цієї земельної ділянки до укладення договору її оренди і  відсутності  можливості її використання у позивача.

     Крім того, із заяви ОСОБА_5  до Красногвардійської селищної ради від 20.10.2010 року  вбачається, що земельна ділянка площею 3,6302 га, яку він просив передати йому в оренду для обслуговування виробничої бази, ним не використовується і тому він не бажає отримувати її в оренду. Фактично для обслуговування будівель бази йому потрібна земельна ділянка площею 0,6 га, на оформлення проекту відведення якої він і просить надати йому дозвіл (а.с. 33).

     За таких обставин позовні вимоги прокурора до ОСОБА_5 про відшкодування   Красногвардійській селищній раді збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки площею 3,6302 га є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

     З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно  до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

     У зв’язку з відмовою у задоволенні позову передбачених ст. 88 ЦПК України підстав   для стягнення з відповідача  судових витрат немає,  а тому додаткове рішення суду від 15 листопада 2010 року також підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307,  пунктом 4 частини 1 ст. 309,  ст. ст.  313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу  ОСОБА_5 задовольнити частково.

     Рішення     Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2010 року і додаткове рішення цього ж суду від 15 листопада 2010 року скасувати.

     Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

     Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку  безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

     Судді: