ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     11 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                       Головуючого, судді Адаменко О.Г.

                                            Суддів Кірюхіної М.А.

Руснак А.П.

                                  при секретарі Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі  цивільну справу за позовом прокурора Первомайського району Автономної Республіки Крим  в інтересах  ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, стягнення судових витрат, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим на рішення  Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     26 серпня 2010 року прокурор Первомайського району АР Крим в інтересах  ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим (далі Управління), в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу  встановлену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку до пенсії за період з 01.07.2007 року по 01.07.2010 роки.

     Вимоги мотивовані тим, що позивач  є пенсіонером і отримує пенсію, яку їй виплачує відповідач. Згідно з вимогами  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  позивач  має право на  підвищення пенсії на 30%  мінімальної пенсії за віком.  Однак відповідач порушує її право на отримання  підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі,  оскільки  виплачує його у розмірі, встановленому  іншими нормативно-правовими  актами.

     Рішенням   Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим  від   2 вересня 2010 року  позов задоволено частково. Визнано дії Управління  Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим щодо виплати щомісячної державної допомоги незаконними. Зобов’язано  Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі АР Крим здійснити донарахування та виплату  пенсії ОСОБА_5 з урахуванням  підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 1 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 1 травня 2008 року по  30 червня 2010 року. Стягнено з Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим на користь ОСОБА_5  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120 грн. Судовий збір в сумі 51 грн., сплачений ОСОБА_5, компенсувати за рахунок держави. В іншій частині позову відмовлено.

     В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  рішення суду  скасувати  та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

     Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України  №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.09.2007 року про 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 30.06.2010 року, а тому це право підлягає захисту шляхом зобов’язання відповідача провести відповідні нарахування та виплатити пенсії у межах строку позовної давності, встановленої на час звернення позивача до суду -  26 серпня 2010 року.

     З таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

     Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

     Зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

     Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору.

     Судом встановлено, що позивач є громадянином  України і на неї розповсюджується дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі ст. 6 цього Закону, яка встановлює право  на отримання підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

     Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.

     Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік  дію статті 6 Закону України №2195-ІV з врахуванням ст. 111 Закону України № 489-V.  

     Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст. 6 Закону України  №2195-ІV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

     Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році з 9 липня, у 2008 році з 22 травня. Отже, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  у 2007 році  з 09.07.2007 до 31.12.2007 і у 2008 році  з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період з 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році – з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення Законів України про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.  

     Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

     Нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року чинній у 2009-2010 роках).

     Разом з тим, приймаючи таке рішення, суд першої інстанції залишив без уваги, що є така,  що набрало законної сили постанова Первомайського районного суду АР Крим від 4 червня 2009 року, якою позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.  Визнано дії Управління щодо недоплати ОСОБА_5  щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни незаконними.  Управління зобов’язано нарахувати та виплатити ОСОБА_5 державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.05.2008 року по 31.05.2009 року у розмірі 1278,40 грн., тобто вимоги позивача про перерахунок та сплату вказаної допомоги за зазначений період вже були предметом судового розгляду. Крім того, цією ж постановою в частині стягнення виплат за 2006, 2007 роки відмовлено.

     Таким чином суд дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги позивача, за період з  01.05.2008 року  по 31.05.2009 року підлягають задоволенню.

     Також, колегія не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., оскільки воно ухвалено з порушенням норм процесуального права, зокрема, абзацу 1 частини 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, діючої на час звернення позивача до суду і протягом розгляду справи в суді,  згідно з яким не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не можуть  бути прийняті до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

     Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачена можливість ненадання  цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії,  а  відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

     Також колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.

     З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до ст. 202 КАС України,  підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.; відповідно до частини 1  ст. 203  і пункту 4 частини 1 ст. 157 КАС України рішення суду в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу та провести відповідні виплати за період з 1 травня 2008 року по  31 травня  2009 року скасувати із закриттям провадження у справі.

     В іншій частині рішення має бути залишено без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     Керуючись статтями  199, 201, 202, 203, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

     Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

     Рішення  Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим  від  2 вересня 2010 року в частині стягнення з відповідача  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. скасувати.

     Рішення  Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим  від  2 вересня 2010 року в частині  зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу та провести відповідні виплати за період з 1 травня 2008 року по  31 травня  2009 року скасувати із закриттям провадження у справі.

     В решті рішення  Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим  від  2 вересня 2010 року залишити без змін.

     Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку  до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: