У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    2 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Пономаренко А.В.

Суддів Дралла І.Г.,

Білоусової В.В.

При секретарі Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу  за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А  :

          У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6   про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що 15 квітня 2010 року  сторони уклали договір довічного утримання, за умовами якого позивач передав у власність відповідача квартиру АДРЕСА_1,  у свою чергу, відповідач зобов'язувався забезпечувати його доглядом та утриманням  довічно.  
           Проте всупереч умовам укладеного договору, ОСОБА_6 не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання, чим створює позивачу нестерпні умови життя.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року у задоволенні  позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та  ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права.

           Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що суд не дав належної оцінки наданим доказам та не узяв до уваги обставини справи , унаслідок чого припустився помилкового висновку  про безпідставність позовних вимог .  

           Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню за таких підстав.  

            Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду , які відповідають матеріалам справи  та вимогам закону .

 Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті  755 цього Кодексу договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

    Судом першої інстанції встановлено  і це підтверджено матеріалами справи, що 15 квітня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_6  квартиру АДРЕСА_1 а відповідач зобов’язався забезпечувати позивача щомісячно матеріальним утриманням (доглядом), сума якого визначена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та включає забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання в квартирі, що відчужується за договором, а також харчуванням, належними лікувальними засобами, наданням побутових послуг. (а.с. 24-25)

           Згідно з вимогами частини 3 статті 10 та статті 60 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На порушення  наведених норм закону позивач на навів безперечних доказів того, що  відповідач не виконував належним чином своїх обов'язків за договором довічного утримання.

Посилання ОСОБА_5  на зазначені обставини в обґрунтування своїх вимог  спростовуються наявними у справі доказами щодо медичного обслуговування позивача протягом березня - травня 2010 року, оплати комунальних послуг по вищевказаній квартирі у січні - вересні 2010 року , придбання товарів побутового споживання, перерахування відповідачем на рахунок позивача 12 серпня 2010 року 800 грн.( а.с. 33-46,48), які були предметом оцінки та дослідження судом першої інстанції відповідно до вимог статті 212 ЦПК України.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача також поясненнями  свідків ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у місцевому суді за обставинами  справи , які за своїм змістом є суперечливими , неточними та неконкретними .

З урахуванням наведеного наявна у матеріалах справи заява  ОСОБА_5 до органу внутрішніх справ за місцем проживання з приводу утримання відповідачем ОСОБА_6 особових документів позивача та ухилення від виконання умов договору довічного утримання ( а.с. 9) , на думку колегії суддів,  не має доказового значення .    

Оскільки матеріали справи не містять беззаперечних доказів невиконання відповідачем  належним чином своїх обов’язків за договором довічного утримання,  суд першої інстанції при вирішенні спору та ухваленні оскаржуваного рішення обґрунтовано виходив з недоведеності позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку  суду та не містять підстав  для скасування оскарженого судового  рішення .

Таким чином , колегія суддів вважає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права , що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення оскарженого рішення  без змін.

На підставі викладеного  та керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частини 1 статті 308 , статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А  :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_5  відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала  набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання  чинності.

Судді:               Пономаренко  А.В.          Дралло І.Г.                  Білоусова В.В.