РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

     16 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Адаменко О.Г.

Суддів Руснак А.П.

Кірюхіної М.А.

При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк «Морський», треті особи - приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції МЮУ в АР Крим, ОСОБА_7, про визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою  публічного акціонерного товариства «Банк «Морський» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 17 січня 2011  року,

ВСТАНОВИЛА:

     17 листопада 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до  публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Банк «Морський» про визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 лютого 2007 року між ОСОБА_8 і ПАТ «Банк «Морський»  був  укладений договір  № 450207-КЮ про надання кредиту у розмірі   690000 доларів США за процентною ставкою  15 % річних строком до  25 лютого 2013  року.

     У забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором між ПАТ «Банк «Морський» та ОСОБА_5 10 грудня 2007 було укладено договір іпотеки,  згідно з яким ОСОБА_5 надав в іпотеку  належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,0451 га, розташовані по АДРЕСА_1.

     4 жовтня  2010 року  приватним нотаріусом  Севастопольського  міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис про  звернення стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором і додатковими угодами до нього в сумі 7934446 грн. 43 коп. на будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1. Виконавчий напис був зареєстрований в реєстрі за № 1911 і звернений до виконання через органи державної виконавчої служби.

     Проте, вказаний виконавчий надпис суперечить вимогам закону, оскільки до суми стягнення були включені суми у розмірі 70000 доларів США і 59259,26 євро, отримані позичальником ОСОБА_7 за додатковими угодами до кредитного договору, на укладення яких він як майновий поручитель згоди не надавав.

     Крім  того, в провадженні  Севастопольського господарського суду перебуває справа за позовом ПАТ «Банк «Морський» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про наявність спору щодо розміру заборгованості.

     Рішенням  Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 січня 2011 року позов задоволено. Визнано  таким, що не підлягає виконанню  виконавчий напис приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 4 жовтня 2010 року, зареєстрований у  реєстрі за № 1911, про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0451 га, розташовані у АДРЕСА_1.

     П АТ «Банк «Морський»  подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема,  вказує, що виконавчий напис відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат»,  Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5,  не суперечить умовам іпотечного договору,  укладеного 10 грудня 2007 року між ВАТ «Банк «Морський» та ОСОБА_5, і узгоджується з положеннями  Законів України «Про іпотеку» і «Про виконавче провадження».

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК  України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.   Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису  таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що до загальної суми заборгованості за цим виконавчим написом включено  суми кредиту, отримані боржником ОСОБА_7 за додатковими угодами до кредитного договору, а також проценти за ставкою, що перевищує встановлену кредитним договором. Оскільки ОСОБА_5  як майновий поручитель не надавав згоди на  укладення сторонами кредитного договору додаткових угод щодо збільшення суми кредиту і процентної ставки,   договір поруки відповідно до частини 1 ст. 559 ЦК України вважається припиненим. Таким чином, передбачених законом  підстав для покладання на ОСОБА_5  відповідальності за невиконання позичальником ОСОБА_7  зобов’язань за кредитним договором немає. Крім того, виконавчий напис вчинено з порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки між банком і позичальником з приводу договору кредиту існує спір, який розглядається судом.

Колегія не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи і зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею  627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв  ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання  одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Апеляційним розглядом встановлено, що 27 лютого 2007 року між ВАТ «Банк «Морський», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Морський», ОСОБА_7 як позичальником та «Sandra Maritime Corporation»  як гарантом поручителем було укладено кредитний договір  № 450207-КЮ, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 690000 доларів США зі сплатою 15 % річних з кінцевою датою погашення - 25.02.2010 року.

     На забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_7 за цим кредитним договором 10 грудня 2007 року між ВАТ «Банк «Морський», ОСОБА_7 та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_5 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0451 га по АДРЕСА_1.

     Пунктом 1.1 договору іпотеки  було передбачено, що іпотекодавець передає іпотекодержателю нерухоме майно  для забезпечення виконання в повному обсязі  зобов’язань позичальника  перед іпотекодержателем за кредитним договором № 450207 – КЮ  від 27 лютого 2007 року  та можливих змін  та доповнень до нього  та виконання в повному обсязі зобов’язань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу  за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного  договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості.

     Пунктом 5.2 іпотечного договору також передбачено, що у випадку внесення змін або доповнень до основного зобов’язання  іпотекою забезпечується  виконання  обов’язків, що виникнуть внаслідок таких змін або доповнень.

10 жовтня 2008 року між ВАТ «Банк «Морський» і  ОСОБА_7 було  укладено  додаткову угоду до кредитного договору № 450207-КЮ, відповідно до якої   пункт 1.1 договору було викладено в новій редакції, згідно з якою кредитор надає позичальнику забезпечений строковий кредит у формі відновлювальної  відзивної мультивалютної кредитної лінії з кредитним лімітом еквівалентним 743000 доларів США з виплатою  процентів за користування кредитом виходячи з 16% річних, а також  надає черговий транш у розмірі 59259,26 євро на строк з 10 жовтня по 10 грудня 2008 року під 18% річних.

24 листопада 2008 року між ВАТ «Банк «Морський», ОСОБА_7 і «Sandra Maritime Corporation»  було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 450207-КЮ, згідно з якою до пункту 3.1 кредитного договору було внесено зміни, відповідно до яких погашення кредиту здійснюється щомісячно в сумі не менш ніж 43000 доларів США, починаючи з 25 січня 2009 року.

10 грудня 2008 року між ВАТ «Банк «Морський», ОСОБА_7 і «Sandra Maritime Corporation»   було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 450207-КЮ, відповідно до якої   пункт 1.1 договору було викладено в новій редакції, згідно з якою кредитор надає позичальнику забезпечений строковий кредит у формі відновлювальної  відзивної мультивалютної кредитної лінії з кредитним лімітом еквівалентним 843000 доларів США з виплатою  процентів за користування кредитом виходячи з 20% річних.

Відповідно до частин 1, 3 Закону України «Паро іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 3.1 договору іпотеки передбачено, що при порушенні позичальником  умов основного зобов’язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування  грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів,  пені та іншої заборгованості, у іпотекодержателя  виникає право  задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням шляхом звернення  стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку.

Пунктом 3.3 договору іпотеки встановленно, що іпотекодержатель має право на свій розсуд:

звернути стягнення на предмет іпотеки за договором про задоволення  вимог іпотекодержателя;

 звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса;

звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

У зв’язку з невиконанням позичальником ОСОБА_7 умов кредитного договору і додаткових угод до нього станом на 02.03.2010 року  утворилась заборгованість за кредитом в сумі 760000 доларів США, що еквівалентно 5996400 грн., і 59259,26 євро, що еквівалентно 593469,64 грн.; заборгованість по процентах в сумі 101394,55 доларів США, що еквівалентно 800003 грн., 12238,14 євро, що складає 122562,53 грн.; заборгованості по пені в сумі 420311,26 грн.

Виходячи з цієї заборгованості, а також витрат в сумі 1700 грн., приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_6 4 жовтня 2010 року було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором і додатковими угодами до нього у загальній сумі 793446,43 грн. на предмет іпотеки – житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку по АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю ОСОБА_5 Даний виконавчий напис був зареєстрований у реєстрі за № 1911.

Статтею  88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що  нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч зазначеним процесуальним нормам позивач не надав доказів на підтвердження того, що  заборгованість позичальника ОСОБА_7 перед ПАТ «Банк «Морський» за кредитним договором і додатковими угодами до нього станом на 2 березня 2010 року не відповідала вказаній у виконавчому написі сумі.

За таких обставин висновок суду про невідповідність виконавчого напису вимогам закону є безпідставним.

Наявність спору між сторонами кредитного договору про стягнення суми заборгованості  не свідчить про невідповідність  виконавчого напису вимогам закону.

Застосування судом до спірних правовідносин вимог частини 1 ст. 559 ЦК України  є помилковим, оскільки дана норма регулює  правовідносини з приводу укладення договору поруки, а не договору іпотеки.

     З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь банку підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 41 грн. 25 коп.

     На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 303, 304, 307,   пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст.  313, 314,  316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

                                                       ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Б анк «Морський» задовольнити.

     Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 17 січня 2011  року скасувати.

     Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк «Морський» про визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

     Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Морський» на відшкодування судових витрат 41 грн. 25 коп.

Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

     Судді: