РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г
Суддів Кірюхіної М.А.
Руснак А.П.
При секретарі Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
11 листопада 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просить визнати такими, що не відповідають дійсності і принижують її честь і гідність, відомості, розповсюджені про неї ОСОБА_6 наприкінці вересня 2010 року в с. Михайлівка Сакського району Автономної Республіки Крим біля магазину «Всенал», а саме, що вона веде аморальний, безладний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, через що її і звільнили з роботи; а також стягнути на її користь на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недостовірними і такими, що ображають честь і гідність ОСОБА_5, публічні висловлювання ОСОБА_6 наприкінці вересня 2010 року біля магазину «Всенал», що розташований в с. Михайлівка, Сакського району, Автономної Республіки Крим, а саме: «що ОСОБА_5 веде аморальний і безладний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, через що її звільнили з роботи». Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат 848 грн. 70 коп. В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, і порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що вона надала суду достовірні докази, які свідчать про заподіяння їй моральної шкоди і підтверджують, що розповсюджені ОСОБА_6 про неї відомості змінили ставлення до неї її близьких, друзів та колег, у зв’язку з чим вона була вимушена пояснювати їм необґрунтованість цих відомостей.
ОСОБА_6 також подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, вказує, що суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про захист честі і гідності, безпідставно прийняв як доказ розповсюдження нею відомостей, що порочать честь і гідність позивача, показання свідка ОСОБА_7, оскільки з них не вбачається коли і кому були розповсюджені ці відомості.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягає лише апеляційна скарга ОСОБА_6, а підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 немає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про захист честі і гідності, суд керувався ст. ст. 23, 270, 275, 277, 297 ЦК України і виходив з того, що позивач довела, що наприкінці вересня 2010 року ОСОБА_6 біля магазину «Всенал» в с. Михайлівка, Сакського району публічно повідомила, що ОСОБА_5 веде аморальний, безладний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, через що її звільнили з роботи, а відповідач ці обставини ніякими доказами не спростувала.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності і честі.
Статтею 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що про поширення ОСОБА_6 відомостей, які позивач просить визнати недостовірними і такими, що принижують її честь і гідність, їй стало відомо від продавця магазину ОСОБА_7
Проте, в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 не змогла пояснити коли, у присутності яких осіб і кому конкретно ОСОБА_6 розповсюдила відомості про ОСОБА_5 Також з показань цього свідка не можливо достовірно встановити, що висловлювання ОСОБА_6 на адресу ОСОБА_5 носили характер твердження, а не оціночних суджень.
За відсутності інших доказів, крім показань свідка ОСОБА_7, суд першої інстанції безпідставно вважав, що позивач довела факт порушення відповідачем її права на повагу до гідності та честі, і задовольнив вимоги ОСОБА_5 про захист цього права способом, зазначеним у абзаці 3 частини 4 ст. 277 ЦК України, тобто шляхом встановлення факту недостовірності поширеної інформації.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування їй ОСОБА_6 моральної шкоди в сумі 5000 грн., завданої внаслідок порушення права на повагу до гідності та честі, суд виходив з того, що позивач не надала доказів на підтвердження заподіяння їй такої шкоди.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Статтею 23 ЦК України також передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі тієї, що полягає у приниженні її честі та гідності.
Оскільки ОСОБА_5 не довела факт порушення ОСОБА_6 її немайнового права на повагу до гідності та честі, передбачених законом підстав для відшкодування їй моральної шкоди, завданої порушенням цього права, немає.
У зв’язку з цим, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_5 і залишає рішення суду про відмову у задоволенні її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судових витрат в сумі 848 грн. 70 коп. також підлягає скасуванню.
З ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 8 грн. 50 коп. на відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи апеляційним судом, а також на користь держави 75 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі і гідності і в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судових витрат в сумі 848 грн. 70 коп. скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі і гідності відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на відшкодування судових витрат 8 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 75 грн.
В решті рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: