Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2011 року березня місяця 10 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Берещанської І.І.

Суддів Новікова Р.В., Кузнєцової О.О.

При секретарі Бугайовій В.Є.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя до ОСОБА_5, треті особи – Комітет по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про знос самовільної прибудови, за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя  на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 жовтня 2010 р.,

ВСТАНОВИЛА:

Виконавчий комітет Центральної районної ради м. Сімферополя звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просить визнати самовільну будову незаконною, зобов’язати відповідачку за власний рахунок демонтувати прибудову до домоволодіння по АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачка є власницею частки вказаного домоволодіння. Під час обстеження прибудинкової території Інспекцією ДАБК було встановлено, що відповідачка самочинно здійснила будівництво прибудови до будинку без узгодження з сусідами та без дозвільних документів. З приводу викладеного відповідачка отримала припис, але ніяк на нього не відреагувала.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 жовтня 2010 р. у задоволенні позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі  апелянтом Виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з  наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про зніс самочинної прибудови, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги є неспівмірними з несприятливими наслідками для прав відповідачки, як власниці частки будинку.

    Колегія суддів не погоджується з висновками суду, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

    Відповідно ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

    З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 згідно з договором дарування від 15.04.1999 р. є власником частини будинку АДРЕСА_1 і здійснила прибудову а-4 до своє частки будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належного дозволу і належно затвердженого проекту.

    Відділ архітектури виконкому Центральної районної ради м. Сімферополя направив відповідачці припис про необхідність надання документів, що підтверджують законність прибудови, але до теперішнього часу документів не надано.

    15 грудня 2000 року у Сімферопольському міжміському БТІ прибудова – тамбур а-4 зареєстрована як самочинно збудована.

    Відповідно до ст. 24 Закону України « Про планування і забудову території», ст. 14 Закону України «Про основу містобудування», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право на забудову земельної ділянки реалізується його власником чи користувачем за умови використання земельної ділянки  за його цільовим призначенням і у відповідності до градобудівник умов  і обмежень забудови земельної ділянки, встановленими згідно вимогам закону.

    Судом першої інстанції правильно встановлено, що прибудова, яку здійснила відповідач є самочинною, яка возведена без належного дозволу і належного проекту  і тому власник землі вправі захистити своє право власності на землю, в тому числі і шляхом знесення будівлі. Зазначене визнала і відповідач,  але суд необґрунтовано прийшов до висновку, що ця міра є неспівмірна і приведе до несприятливих наслідків для відповідача.

    Виходячи з положень ст. 376 Цивільного кодексу України необхідними умовами  узаконювання самовільного будівництва є: відвід для цієї мети у встановленому законом порядку земельної ділянки; згода власника землі (в даному випадку територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради); відсутність порушення прав інших осіб. У разі порушення зазначених умов об’єкт будівництва підлягає зносу.

    Як вбачається з матеріалів справи вищевказані умови відповідач ОСОБА_5 порушила.

    З урахуванням  викладеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, позов виконкому Центральної районної ради м. Сімферополя задоволенню,  а самочинна прибудова  знесенню.

    Припинення спільної часткової власності на домоволодіння згідно з рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя  від 19 січня 2011 року не має правового значення для вирішення цього спору.

    На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя  задовольнити,  рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 жовтня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя до ОСОБА_5, треті особи – Комітет по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про знесення самовільної прибудови задовольнити.

    Зобов’язати ОСОБА_5 знести самовільну прибудову АДРЕСА_1.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: