РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

     16 лютого 2011  року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Адаменко О.Г.

                                                       Суддів Кірюхіної М.А.

Руснак А.П.

                                            при секретарі Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_5 до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя», Сімферопольської міської ради, Київської районної  ради м. Сімферополя про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою  комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя»  на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від  9 грудня 2010 року,

                                                                 ВСТАНОВИЛА:

     2 грудня 2008 року ОСОБА_5 звернувся  до суду з позовом до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м.Сімферополя» (далі КП ЖЕО)  про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

     Позовні вимоги  мотивовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яка розташована на п’ятому поверсі п’ятиповерхового будинку. 12 вересня 2007 року внаслідок зливи його квартиру було залито з вини КП ЖЕО. Матеріальна шкода у зв’язку з залиттям складає 28311 грн.,  моральна - 2500 грн.

     Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від  9 грудня 2010 року  позов задоволено частково. Стягнуто з КП ЖЕО  на користь ОСОБА_5 16600 грн. 80 коп.  на відшкодування матеріальної шкоди,   2000 грн. - на відшкодування моральної шкоди, 196 грн. - на відшкодування судових витрат. В іншій частині позову  відмовлено.

     КП ЖЕО подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову,  посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення  норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема, зазначає, що, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 про  відшкодування моральної шкоди, суд не обґрунтував  розмір моральної шкоди і не привів її розрахунку всупереч роз’ясненням  Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4.

     Крім того, суд не врахував, що відносини між сторонами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» і  Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій. Ці нормативні акти не передбачають обов’язок відшкодувати моральну шкоду, завдану неналежним виконанням договірних зобов’язань у сфері житлово-комунальних послуг.

     Також в даному випадку немає підстав для відшкодування моральної шкоди, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

     Заслухавши суддю-доповідача,   дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга  є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному  порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

     Рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди і в частині відмови у позові сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

     Статтею  213 ЦПК України передбачено, що  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Під час розгляду справи суд встановив, що 26.05.2008 року  під час сильних дощів внаслідок того, що труба ливнестоку не впоралась з напором води, була залита розташована на п’ятому поверсі п’ятиповерхового будинку належна позивачу квартира АДРЕСА_1.

Виходячи з цих обставин суд зробив висновок, що залиття сталося з вини КП ЖЕО, а  тому воно має відшкодувати завдану позивачу у зв’язку з залиттям  моральну шкоду на підставі ст. ст. 23 і 1167 ЦК України.

     Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

     Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України однією з підстав виникнення зобов’язання  є заподіяння шкоди іншій особі, і воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов’язальних  відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов’язальних  правовідносин.

    Згідно з вимогами  ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання  настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

     З матеріалів справи вбачається, що КП ЖЕО є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1  і виконавцем послуг з утримання будинку, а ОСОБА_5 є споживачем цих послуг.

     Отже, правовідносини сторін  регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який не передбачає  відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов’язань з надання послуг з утримання будинку.

     Відповідно до пункту  5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди у разі її заподіяння  небезпечною для життя і здоров’я  продукцією у випадках, передбачених законом.

     Під час розгляду справи таких підстав для відшкодування моральної шкоди не встановлено.

     Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. ст. 23, 1167 ЦК України і безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

     З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в цій частині відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

     Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 41 грн. 25 коп.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст.  313, 314, 316, 317  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів  судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» задовольнити.

     Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від  9 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» скасувати.

     Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

     Стягнути з ОСОБА_5 на користь комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» на відшкодування судових витрат 41 грн. 25 коп.

     Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: