РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Адаменко О.Г.
Суддів: Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Української академії друкарства, третя особа - ОСОБА_6, про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника Української академії друкарства за довіреністю - Майорова Євгена Валентиновича на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
17 червня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Української академії друкарства про поновлення на роботі на посаді старшого викладача кафедри поліграфічних технологій Кримського інституту інформаційно-поліграфічних технологій Української академії друкарства (далі КІІПТ УАД) і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 травня 2010 року наказом директора КІІПТ УАД він був звільнений із займаної посади з 17 травня 2010 року на підставі пунктів 3 і 4 ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання трудових обов’язків і правил внутрішнього трудового розпорядку і прогули без поважних причин. Проте, таке звільнення він вважає незаконним, оскільки воно проведено з порушенням пунктів 3, 4 ст. 40 КЗпП України. Зокрема, вважає, що відсутність викладача в учбовому закладі в час, коли не проводяться учбові заходи за його участю, не є прогулом. Оскільки розклад занять він не порушував, накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень у вигляді догани і звільнення є незаконними. Крім того, його звільнення проведено з порушенням вимог ст. 43 і частини 3 ст. 252 КЗпП України, оскільки на його звільнення не отримано попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації, членом і головою якої він був, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено. ОСОБА_5 поновлено на роботі на посаді старшого викладача кафедри поліграфічних технологій КІІПТ УАД з 17.05.2010 року. Стягнуто з Української академії друкарства на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за вирахуванням податків та інших обов’язкових платежів в розмірі 10111 грн. 20 коп., а також судові витрати на користь держави в сумі 221 грн. 20 коп.
Представник Української академії друкарства за довіреністю - Майоров Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що під час розгляду справи суд безпідставно не врахував, що всупереч вимогам пунктів 7, 8 ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинна профспілкова організація КІІПТ УАД профспілки працівників освіти і науки України, членом і головою якої був ОСОБА_5, повідомила адміністрацію інституту про своє створення лише 19 травня 2010 року, тобто вже після звільнення ОСОБА_5 Отже, висновок суду про порушення адміністрацією вимог ст. 43 і частини 3 ст. 252 КЗпП України при звільненні ОСОБА_5 є помилковим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача і представника відповідача і третьої особи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що хоча позивач і допустив порушення трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку, зазначені в наказах від 06.05.2010 року про оголошення йому догани і від 17.05.2010 року про його звільнення, він має бути поновлений на роботі, оскільки при його звільненні були порушені вимоги ст. 43 і частини 3 ст. 252 КЗпП України. Зокрема, на звільнення ОСОБА_5, який був членом і головою первинної профспілкової організації КІІПТ УАД профспілки працівників освіти і науки України, не отримана згода виборного органу цієї організації, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушення норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційним розглядом встановлено, що ОСОБА_5 працював на посаді старшого викладача кафедри поліграфічних технологій КІІПТ УАД.
Наказом директора КІІПТ УАД від 06.05.2010 року № 15-о/49-02 ОСОБА_5 за порушення трудової дисципліни - прогули 29.04.10 і 30.04.10 року - оголошено догану (а.с.115).
Наказом директора КІІПТ УАД від 17.05.2010 року № 44-к/49-03 ОСОБА_5 за систематичне невиконання трудових обов’язків, правил внутрішнього трудового розпорядку без поважних причин і прогули без поважних причин звільнено на підставі пунктів 3, 4 ст. 40 КЗпП України з 17 травня 2010 року (а.с. 79).
Факт вчинення ОСОБА_5 порушень, які стали підставою для оголошення догани і звільнення, підтверджується наявними у справі доказами, зокрема:
- актами службових перевірок (а.с. 116-117, 81-83);
- службовими записками завідуючого кафедрою поліграфічних технологій (а.с. 84, 86, 88, 90, 92, 98, 112, 120, 121);
- актами про відсутність ОСОБА_5 на робочому місці і запізнення на роботу (а.с. 85, 87, 89, 91, 93, 94, 113, 114, 118, 119);
- актами про відмову ОСОБА_5 від надання письмових пояснень з приводу відсутності на роботі (а.с. 97, 100, 122, 123);
- актом про відмову ОСОБА_5 виконувати обов’язки відповідального чергового від кафедри поліграфічних технологій при проведенні загальноінститутських заходів на честь святкування Дня Перемоги (а.с. 99);
- пояснювальними записками працівників інституту (а.с. 101-106, 124, 125);
- пояснювальною запискою ОСОБА_5 з приводу відсутності на роботі (а.с. 107-108);
- табелями обліку використання робочого часу (а.с. 126, 127);
- розкладом занять (а.с. 129-143);
- правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з пунктами 4.2 - 4.3 яких для педагогічних і науково-педагогічних працівників інституту тривалість робочого часу встановлюється 1548 годин на рік при середній тижневій тривалості 36 годин, тривалість робочого дня педагогічного і науково-педагогічного персоналу складає 7,2 години. Початок роботи педагогічного і науково-педагогічного складу - 8 год. 30 хв., закінчення - 15 год. 50 хв. При проведенні педагогічним і науково-педагогічним персоналом занять після 15 год. 50 хв. і з метою компенсації за переробку робочого часу дозволяється педагогічному і науково-педагогічному персоналу на вибір: зміщення робочого дню; зменшення (на час «перероблення») наступного робочого дню або в інший день за бажанням педагогічного і науково-педагогічного персоналу. Перерви для відпочинку і їжі педагогічному і науково-педагогічному персоналу надаються від 30 до 60 хвилин з подальшим збільшенням робочого дню до 16 год. 20 хв. або до 16 год. 50 хв. Педагогічний і науково-педагогічний склад використовує час перерви на свій розсуд (а.с. 69).
Пунктами 3 і 4 частини 1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Позивач всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України не надав доказів на підтвердження наявності поважних причин його відсутності на роботі в час, зазначений у наказах про оголошення догани і про звільнення, а також спростування фактів невиконання ним зазначених в наказі про звільнення трудових обов’язків і правил внутрішнього трудового розпорядку.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду, що при звільненні ОСОБА_8 вимоги пунктів 3, 4 ст. 40 КЗпП України порушені не були.
Доводи ОСОБА_5, що він не зобов’язаний перебувати на роботі під час, коли за його участю не проводяться учбові заходи, спростовуються правилами внутрішнього трудового розпорядку, з якими позивач був ознайомлений у встановленому порядку.
Частиною 1 ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 3, 4 статті 40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Частиною 3 ст. 252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об’єднання професійних спілок).
З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2010 року було проведено засновницькі збори первинної профспілкової організації професійної спілки КІІПТ УАД професійної спілки працівників освіти та науки України, де було прийнято рішення про підтримку Статуту професійної спілки працівників освіти та науки України, обрано ОСОБА_5 головою первинної профспілкової організації, а також членом профспілкового комітету і ревізійної комісії (а.с.8-10).
Частиною 7 ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об’єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.
Первинна профспілкова організація КІІПТ УАД профспілки працівників освіти і науки України, створена установчими зборами 20 квітня 2010 року і легалізована 14 травня 2010 року, повідомила про своє існування адміністрацію КІІПТ УАД лише 19 травня 2010 року (а.с.76).
Згідно з роз’ясненнями, які містяться у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
Оскільки первинна профспілкова організація КІІПТ УАД профспілки працівників освіти і науки України була створена 20 квітня 2010 року, але повідомила про своє створення роботодавця лише 19 травня 2010 року, колегія суддів приходить до висновку, що вона почала свою дію в установі (КІІПТ УАД) лише з 19 травня 2010 року, тобто після звільнення ОСОБА_5
Отже, на момент звільнення ОСОБА_5 адміністрація інституту не знала і не могла знати про його членство у первинній профспілковій організації КІІПТ УАД профспілки працівників освіти і науки України і належність до її виборних органів, а тому не повинна була дотримуватися вимог ст. 43 і частини 3 ст. 252 КЗпП України.
Станом на 17 травня 2010 року, тобто день звільнення ОСОБА_5, в КІІПТ УАД діяла первинна профспілкова організація КІІПТ УАД Кримської республіканської профспілки працівників освіти та науки України, але ОСОБА_5 її членом не був, а тому його звільнення відповідно до абзацу 6 частини 1 ст. 43-1 КЗпП України могло бути проведено без згоди виборного органу цієї профспілкової організації.
За таких обставин висновок суду першої інстанції, що відповідачем під час звільнення ОСОБА_5 були порушені вимоги ст. 43 і частини 3 ст. 252 КЗпП України, не може вважатися обґрунтованим.
Пояснення ОСОБА_5, що адміністрацію КІІПТ УАД було повідомлено про його членство у первинній профспілковій організація КІІПТ УАД профспілки працівників освіти і науки України в усній формі одним із членів цієї організації 18 травня 2010 року, не свідчать про порушення адміністрацією інституту вимог ст. 43 і частини 3 ст. 252 КЗпП України, оскільки ОСОБА_5 було звільнено 17 травня 2010 року.
Частиною 1 ст. 235 КЗпП України передбачено, що працівник повинен бути поновлений на попередній роботі у разі звільнення без законної підстави.
Оскільки звільнення ОСОБА_5 було проведено з дотриманням вимог закону, підстав для поновлення його на роботі і стягнення на його користь відповідно до частини 2 ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.
Зазначених обставин і вимог закону суд першої інстанції не врахував, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення про задоволення позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Української академії друкарства за довіреністю - Майорова Євгена Валентиновича задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2010 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: