РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     2 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Адаменко О.Г.

                                                      Суддів: Руснак А.П.

Кірюхіної М.А.

                     При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну  справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи -  виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці  Крим, про усунення перешкод в здійсненні права власності та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,  за апеляційною скаргою  ОСОБА_5 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2010 року,

                                                       ВСТАНОВИЛА:

5 грудня 2008 року ОСОБА_5  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому,  уточнивши позовні вимоги,  просить усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпоряджання належними їй на праві власності домоволодінням та земельною ділянкою за адресою:  АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого на її земельній ділянці зі спиранням на опорну стіну її будинку (літ. «А») нерухомого майна ОСОБА_6;  зобов’язати  ОСОБА_6 здійснити перебудову сараю і гаражу-сараю з виключенням їх  уклону в бік домоволодіння АДРЕСА_1 і зависання    над її земельною ділянкою; стягнути з ОСОБА_6  на її користь на відшкодування матеріальної шкоди  140285 грн. і на відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою:  АДРЕСА_1. ОСОБА_6 є  власником  суміжного домоволодіння  АДРЕСА_2.  ОСОБА_6 без узгодження з нею провела реконструкцію свого будинку, добудувавши другий поверх. При цьому стіна другого поверху будинку ОСОБА_6 спирається на опорну стіну її житлового будинку літ. «А». Внаслідок цього її житловий будинок просів, на стінах з’явились тріщини, порушилась робота системи вентиляції і витяжки. Крім того, нависаюча стіна не оштукатурена, має неестетичний зовнішній вигляд, і її існування виключає можливість проникнення на горище належного їй будинку для користування ним і проведення ремонту. Наявність другого поверху будинку ОСОБА_6 перешкоджає їй здійснити реконструкцію свого будинку для усунення шкідливих наслідків прибудови ОСОБА_6, а саме - просідання ґрунту з укріпленням фундаменту під даною опорною стіною, оскільки демонтаж належної їй стіни призведе до обвалення прибудови, зробленої сусідкою, на її земельну ділянку. Також існує загроза обвалення на її земельну ділянку інших самовільних будівель ОСОБА_6: сараю у півтора поверхи та двохповерхового гаражу-сараю. Зазначені будівлі спираються на огорожу без фундаменту, що стоїть на межі  земельних  ділянок. Огорожа має суттєвий нахил у бік її земельної ділянки, а тому  існує загроза їх обвалу при проведенні нею будь-яких земельних робіт на своїй земельній ділянці. Для відновлення цілісності її будинку необхідно  проведення ряду робіт, вартість яких згідно з висновком  будівельно-технічної експертизи складає 140285 грн.  Крім того, їй завдано моральну шкоду в сумі 50000 грн. у зв’язку з пошкодженням її власності.

     Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки  Крим від 26 травня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 15 листопада 2010 року з ОСОБА_5 на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 941 грн. 25 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90 грн.

     ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема,   зазначає,  що суд не взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи  № 29 від  03.04.2009 року, а врахував відповідь   КРП БРТІ м. Євпаторії, у якій зазначено, що при будівництві  прибудови літер «а2» межі земельної ділянки по вул. Слобідській, 34 «б» не порушені. Проте, при цьому суд не врахував, що відповідь КРП БРТІ м.Євпаторії  ґрунтується на даних  інвентарної справи, отриманих ще у  1964 році, була видана  ОСОБА_6, а не на запит суду, а крім того, містить висновок, який не відноситься до компетенції цього органу.

Суд не звернув уваги на наявність цілого ряду документів, які підтверджують порушення прав позивача, внаслідок здійснення відповідачем самочинного  будівництва; необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про огляд речових доказів - самочинної будівлі за місцем її знаходження; не поставив на вирішення повторної судової будівельно-технічної експертизи запропоновані позивачем запитання, що стосуються предмету спору.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін і їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.      Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела, що внаслідок самовільної реконструкції ОСОБА_6  належного їй домоволодіння АДРЕСА_2, було порушено право власності позивача і завдано матеріальну і моральну шкоду.

     Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5  про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

     Разом з тим рішення суду  в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні і розпоряджанні власністю не може вважатися правильним, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

     Згідно з  частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

     Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

     Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

     З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_5 на підставі договору дарування   від 27.02.2004 року є власником  домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, а також власником земельної ділянки площею 0,0464 га за цією адресою на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.11.2006 року (т. 1 а.с. 10, 11).

     Зі схематичного плану  домоволодіння АДРЕСА_1 від 01.06.84 року вбачається, що воно складається з житлового будинку літер «А» з прибудовою літер «А1» (т. 1 а.с. 118).

ОСОБА_6 є власником домоволодіння  АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 15.04.1990 року і свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.1997 року (т. 1 а.с. 83,84).

Рішенням Євпаторійської міської ради № 5-38/90 від 28.11.2008 року ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,0336 га. по АДРЕСА_2  для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (т.1. а.с. 79).

Домоволодіння № 36 і АДРЕСА_2 розташовані суміжно.

ОСОБА_6 самочинно здійснила реконструкцію належного їй будинку АДРЕСА_2, в тому числі  збудувала двоповерхову прибудову літер «а2» (т. 1 а.с. 12, 14).

З плану будівлі літер «А» домоволодіння АДРЕСА_1 від 22.07.2008 року вбачається, що  стіна другого поверху прибудови літер «а2» домоволодіння АДРЕСА_2  частково спирається на несучу стіну прибудови літер «А1» житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Євпаторія (т. 1 а.с. 114).

З акту комісії КП «Житловик» вбачається, що при реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2  з надбудовою другого поверху над існуючою будівлею, стіна другого  поверху нової будівлі частково опирається на несучу стіну житлової будівлі літер «А1» будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.15).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 29 від 03.04.2009 року вбачається, що відповідно до схематичного плану БТІ від 11.06.1991 року домоволодіння АДРЕСА_2 складалося в тому числі з сараю літер «З» і бані літер «И», які були прибудовані до житлової прибудови літер «А1» домоволодіння  №  34 «б».

На даний час баня літер «И» і сарай літер «З» самочинно реконструйовані у двоповерхову прибудову літер «а2» із збільшенням площі забудови поруч з сараєм «И» домоволодіння № 36. Прибудова літер «а2» домоволодіння № 36  реконструйована таким чином,  що стіна другого поверху збудована на стіні житлової одноповерхової  прибудови літер «А1» домоволодіння № 36.

За даними державного акту на земельну ділянку  домоволодіння № 36 межа суміжного землекористування проходить на відстані 0,1-0,24 м. від куту стіни будівлі літер «А1», а тому зовнішня  стіна  прибудови літер «А1» домоволодіння № 36 проходить по суміжній межі  сусідніх земельних ділянок № 34 «б» і № 36 і є спільною з колишніми будівлями бані «И» і сараю літер «З» домоволодіння АДРЕСА_2.

Фактично при огляді встановлено, що стіна другого поверху і монолітне перекриття самочинної будівлі літер «а2» домоволодіння АДРЕСА_2 влаштована  на спільній стіні і спільному фундаменті з будівлею  житлової прибудови літер «А1» домоволодіння № 36. Реконструкція будівлі літер «а2» домоволодіння № 34 «б» проводилася без проекту реконструкції  і при цьому не було передбачено посилення конструкцій стіни і фундаменту будівлі житлової прибудови літер «А1» домоволодіння № 36 для забезпечення їх несучої спроможності і експлуатаційної придатності, не були  передбачені заходи, що забезпечують міцність та сейсмостійкість будівлі житлової прибудови літер «А» по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 47-57).

     За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок самочинного будівництва ОСОБА_6 другого поверху прибудови «а2» до будинку № 34 «б»  було порушено право власності ОСОБА_5  на домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, оскільки вона не може користуватися і розпоряджатися на свій розсуд стіною належної їй будівлі літер «А1», суміжною з домоволодінням № 34 «б», в тому числі вільно провести її реконструкцію і ремонт.

     Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування  та розпоряджання своїм  майном.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 цієї ж статті передбачені способи захисту порушених прав та інтересів, зокрема:   припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач просить захистити порушене право власності шляхом знесення самочинної  будівлі літер «а2» домоволодіння АДРЕСА_2.

Проте, її право власності  порушено не у зв’язку з будівництвом відповідачем будівлі літер «а2» в цілому, а у зв’язку із спиранням другого поверху однієї з її стін і монолітного перекриття на стіну будівлі літер «А1»  домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, що належить позивачу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що будівля літер «а2» домоволодіння № 34 «б»  відповідає вимогам ДБН,  була прийнята в експлуатацію і право власності на неї зареєстроване за ОСОБА_6 у встановленому законом порядку (т. 2 а.с. 19-22).

     У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що для захисту порушеного права позивача достатньо прибрати стіну другого поверху   і монолітне перекриття будівлі літер «а2» домоволодіння № 34 «б» зі стіни будівлі «А1» домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія.

Доводи позивача про порушення внаслідок будівництва відповідачем прибудови літер «а2» права власності на сарай літер «И», а внаслідок будівництва сараю і гаражу-сараю права власності на земельну ділянку ніякими доказами не підтверджуються,  а тому  позовні вимоги про усунення перешкод в здійсненні права користування і розпоряджання сараєм літер «И» і земельною ділянкою не підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи суд першої інстанції зазначених вище обставин і вимог закону не врахував, а тому помилково відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні і розпоряджанні майном в повному обсязі.

З огляду на зазначене,  колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні і розпоряджанні своїм майном відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом  покладання на ОСОБА_6    обов’язку прибрати стіну і монолітне перекриття другого поверху  прибудови літер «а2» домоволодіння АДРЕСА_2  зі стіни прибудови літер «А1» домоволодіння № 36 по вул.  Слобідській в м. Євпаторія.

Та обставина, що будівля літер «а2» відповідає вимогам ДБН і прийнята в експлуатацію, не свідчить про відсутність порушень права власності позивача внаслідок її будівництва.

Довідка КРП БРТІ м. Євпаторія про те, що будівля літер «а2» збудована на земельній ділянці домоволодіння № 34 «б»,  а також висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 512 від 30.04.2010 року  про наявність в будівлі літер «а2» власного фундаменту, не спростовують того факту, що другий    поверх цієї будівлі опирається на стіну будівлі літер «А1» домоволодіння  АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України позивач не надала доказів на підтвердження того, що пошкодження в її будинку виникли внаслідок самочинного будівництва ОСОБА_6   двоповерхової прибудови літер «а2» до свого будинку.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 29 від 03.04.2009 року про наявність причинно-наслідкового зв’язку  між пошкодженнями в житловій прибудові літер «А1» і благоустроєному сараї літер «И» домоволодіння № 36 і будівництвом другого поверху прибудови літер «а2» домоволодіння АДРЕСА_2  не може бути підставою для задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди,  оскільки ґрунтується на припущеннях (т. 1 а.с. 53-56).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Під час розгляду справи не встановлено, що будинок ОСОБА_5 був пошкоджений внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 Отже, передбачені законом підстави для  задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням належного їй  майна,  також відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5  про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а тому  відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України колегія суддів залишає в цій частині рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки вимоги ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, підстав для скасування додаткового рішення суду, яким було вирішено питання про стягнення з позивача недоплаченої суми судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, також немає.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6  на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог на відшкодування судових витрат 1407 грн. 25 коп., в тому числі: витрати на  оплату судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 8 грн. 50 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в суді першої інстанції в сумі 7 грн. 50 коп., витрати на оплату судового збору за розгляд справи в апеляційному суді в сумі 4 грн.  25 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в сумі 37 грн., витрати на проведення судової будівельно-технічної  експертизи в сумі 1350 грн. (а.с.139-140).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307,  308, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                               ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_5   задовольнити частково.

     Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5  про усунення перешкод в здійсненні права власності скасувати.

     Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

     Усунути перешкоди ОСОБА_5 в здійсненні права користування і розпоряджання належним їй домоволодінням АДРЕСА_1 в м. Євпаторія шляхом  покладання на ОСОБА_6    обов’язку прибрати стіну і монолітне перекриття другого поверху  прибудови літер «а2» домоволодіння АДРЕСА_2  зі стіни прибудови літер «А1» домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, яка є суміжною з домоволодінням АДРЕСА_2.

     В іншій частині позову відмовити.

     Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат 1407 грн. 25 коп.

     Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6  про відшкодування матеріальної і моральної шкоди  і додаткове рішення цього ж суду від 15 листопада 2010 року  залишити без змін.

Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

       Судді: