РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
При секретарі Вернігор О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємства «Укргазпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства (далі ПП) «Укргазпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював в ПП «Укргазпром» слюсарем аварійної служби і був звільнений з 11.03.2010 року за власним бажанням. При звільненні відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, і сума заборгованості по заробітній платі складає 2308,23 грн., в тому числі: за березень 2009 року – 1100 грн., за квітень 2009 року – 901,34 грн., за березень 2010 року – 306,89 грн. У зв’язку з цим відповідач має сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2933,22 грн. Порушенням права на своєчасне отримання заробітної плати у повному обсязі йому завдано моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Укргазпром» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі в сумі 1208,23 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3352,32 грн., а також відшкодування моральної шкоди в сумі 300 грн. Також з відповідача на користь держави стягнутий судовий збір в сумі 54,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 30 листопада 2010 року в іншій частині позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати за березень 2009 року, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження її виплати позивачу.
Стягуючи на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди лише 300 грн., суд першої інстанції не врахував, що у зв’язку з несвоєчасною виплатою позивачу заробітної плати було порушено його звичайні життєві зв’язки, оскільки він не мав можливості матеріально забезпечувати свою сім’ю і був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і його представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3352,32 грн. рішення суду не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди у сумі 300 грн., суд першої інстанції керувався ст. 237-1 КЗпП України і виходив з того, що у зв’язку із затримкою виплати заробітної плати позивач не міг матеріально забезпечувати свою сім’ю, що призвело до погіршення його стосунків з близькими, і був вимушений звільнитися і шукати іншу роботу.
Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі лише за квітень 2009 року і березень 2010 року в загальній сумі 1208,23 грн., суд керувався ст. ст. 115, 116 КЗпП України і виходив з того, що ця заборгованість не заперечується відповідачем і підтверджується довідкою, а невиплата позивачу заробітної плати за березень 2009 року в сумі 1100 грн. ніякими доказами не підтверджується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про розмір завданої позивачу невиплатою заробітної плати моральної шкоди, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону, проте вважає, що сума заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначена з порушенням норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно з частиною 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під час розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_5 працював в ПП «Укргазпром» слюсарем аварійної служби і був звільнений з 11.03.2010 року за власним бажанням. В період роботи заробітна плата позивачу виплачувалась несвоєчасно, а при звільненні розрахунок з ним проведений не був.
Виходячи з цього, суд обґрунтовано вважав, що порушення відповідачем трудових прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати і розрахунку при звільненні, передбачених ст. ст. 115, 116 КЗпП України, призвело до моральних страждань.
З урахуванням вимог частини 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди був правильно визначений судом в 300 грн.
У зв’язку з цим колегія суддів відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України залишає рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами частини 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Заявивши вимоги про стягнення своєчасно невиплаченої йому заробітної плати за березень 2009 року, позивач мав довести факт виконання роботи в цей період, її обсяг і встановлений трудовим договором розмір її оплати.
Заперечуючи проти цих позовних вимог відповідач мав надати докази на спростування доводів позивача про виконання цієї роботи, або на підтвердження проведення з позивачем розрахунку за її виконання.
З матеріалів справи вбачається, що штатним розписом ПП «Укргазпром» з 1 березня 2009 року оклад слюсаря аварійно-диспетчерської служби був встановлений у розмірі 1100 грн. (а.с.33).
Наказом директора ПП «Укргазпром» № 10/1 від 1 березня 2009 року в період з 1 про 31 березня 2009 року для робітників підприємства було встановлено робочий день протягом 4 годин (а.с. 45).
З табелю обліку робочого часу за березень 2009 року вбачається, що ОСОБА_5 у цьому місяці відпрацював протягом 21 робочого дня 84 години (а.с.69).
Отже, виходячи з цього, відповідач мав нарахувати і виплатити позивачу заробітну плату за березень у сумі 550 грн.
Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України відповідач не надав доказів проведення з позивачем такого розрахунку.
За таких обставин суд першої інстанції помилково вважав недоведеними вимоги позивача про стягнення заробітної плати за березень 2009 року і відмовив у їх задоволенні в повному обсязі.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України основне і додаткове рішення суду підлягають зміні шляхом збільшення суми заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 1208,23 грн. до 1758,23 грн., і відповідного збільшення судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави з 54,10 грн. до 59 грн.
Доводи позивача, що у березні 2009 року він відпрацював повний місяць, ніякими доказами не підтверджуються. Перебування позивача в цей час у відрядженні не свідчить про виконання ним роботи протягом 8 годин на день. Вимоги про стягнення витрат на відрядження ОСОБА_5 у даній справі не заявляв.
Надана ОСОБА_5 копія журналу, де фіксується час отримання і здачі робочого знаряддя, не свідчить про те, що позивач протягом березня 2009 року фактично відпрацював більше часів, ніж зазначено у табелі обліку робочого часу.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 12 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн., тобто пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 за довіреністю -ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2010 року і додаткове рішення цього ж суду від 30 листопада 2010 року про часткове задоволення вимог ОСОБА_5 про стягнення з приватного підприємства «Укргазпром» заробітної плати змінити шляхом збільшення суми заробітної плати, що підлягає стягненню з приватного підприємства «Укргазпром» на користь ОСОБА_5 з 1208,23 грн. до 1758,23 грн. і збільшення суми судового збору, що підлягає стягненню з приватного підприємства «Укргазпром» на користь держави, з 54,10 грн. до 59,60 грн.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2010 року і додаткове рішення цього ж суду від 30 листопада 2010 року про часткове задоволення вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Стягнути з приватного підприємства «Укргазпром» на користь держави судовий збір в сумі 12 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: