РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
16 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Пономаренко А.В.
суддів Дралла І.Г., Павловської І.Г.
з участю секретаря Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» про стягнення боргу за договором позики ,
за апеляційною скаргою Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» про стягнення боргу за договором позики , мотивуючи свої вимоги тим, що 15 січня 2004 року відповідач узяв у неї у борг строком на п’ять років грошову суму 3 500 000 грн. для фінансування реконструкції власного літнього ресторану, із зобов’язанням повернути гроші у останній день договору – 15 січня 2009 року .
Однак своїх зобов’язань за договором позики відповідач не виконав і ухиляється від повернення боргу .
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 березня 2009 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто зі Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 3 500 000 грн., а також судові витрати у розмірі 1730 грн., усього 3 501 730 грн.
На вказане рішення суду Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі СП ТОВ)«Південний хрест» звернулося з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не узяв до уваги наявність сімейних відносин між позивачкою та на той час директором СП ТОВ « Південний хрест» ОСОБА_2 , ухваливши рішення за удаваним та нікчемним правочином , що порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном цього підприємства у вигляді торгово - розважального комплексу з рестораном, який є предметом застави у забезпечення зобов’язань позичальника з повернення суми позики .
Крім того, на думку відповідача, факт перебування на момент укладення договору позики його сторін у шлюбі ставить під сумнів мету підписання такого договору, оскільки грошові кошти були передані від дружини чоловікові – директору СП ТОВ «Південний хрест» ОСОБА_2, а зазначена угода вчинялася подружжям для подальшого переоформлення права власності на заставлене нерухоме майно , тобто , має ознаки договору купівлі - продажу нерухомого майна , що потребує нотаріального посвідчення , тому є нікчемною.
Також відповідач вказує, що на час укладення договору позики посади директора СП « Південий хрест» не існувало , вказане підприємство в чинної на той час редакції статуту очолював Президент , що свідчить про складання тексту договору минулим числом.
В апеляційній скарзі зазначено, що суд не звернув увагу на те, що договір є відсотковим в силу закону та на нього розповсюджуються положення щодо надання фінансових послуг, яка може надаватися обмеженим колом юридичних осіб з наявністю відповідних дозвільних документів, а позивачка не мала такого статусу , що свідчить про неправомірність її дій щодо укладення договору позики.
Крім того, на думку відповідача, нібито позичена сума ніколи не спрямовалася на визначені договором цілі , оскільки позивачкою не надано жодного доказу вкладення позичених грошей в будівництво , зокрема, не надана звітність щодо руху позичених коштів в СП ТОВ « Південний хрест» , які не відображені у звітних фінансових документах товариства, бухгалтерському обліку , податкової звітності у встановленому порядку , але суд не звернув на це увагу та не перевірив відповідність дій директора вказаного підприємства його внутрішній волі .
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення місцевого суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Однак оскаржене судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та порушення її прав позикодавця на повернення коштів в обумовлений договором позики термін , які потребують судового захисту .
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, які суперечать матеріалам справи та нормам діючого законодавства .
При апеляційному перегляді справи встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на нормах цивільного права , що регулюють договірні зобов’язання з питання позики, та заявлені у порядку захисту прав позивача як позикодавця на повернення грошових коштів.
За змістом статті 1046 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Отже, за вимогами закону обов’язки з договору позики виникають тільки для однієї особи – позичальника за умовою передачі йому грошей або інших речей , визначених родовими признаками.
Таким чином для покладення на позичальника обов’язку повернути суму позики позикодавець повинен довести факт укладення договору позики , на підтвердження такого договору та його умов частина 2 статті 1047 ЦК України допускає пред'явлення розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Однак всупереч вимогам статей 10 і 60 ЦПК України ОСОБА_1 не навела безперечних доказів факту передачі грошей СП ТОВ « Південий хрест» та існування між сторонами правовідносин з приводу позики.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачка на підтвердження своїх вимог надала суду договір безпроцентної позики від 15 січня 2004 року та розписки від 29 січня 2004 року, 04 жовтня 2004 року , 15 грудня 2004 року, 11 січня 2005 року і 3 березня 2005 року , з яких випливає, що СП ТОВ «Південний хрест» в особі представника позичальника - директора цього товариства ОСОБА_2 отримало від позивачки у борг частками грошову суму 3 500 000 грн. для фінансування реконструкції ресторану літнього типу « Південний хрест» , розташованого в м.Євпаторія, вул. Горького , 5-г із зобов'язанням повернути вказану суму 15 січня 2009 року (а.с.20-26).
Також за умовами цього договору у забезпечення обов’язків позичальника по поверненню суми позики пропонована застава належного позичальнику нерухомого майна у вигляді торговельно-розважального комплексу з рестораном « Південний хрест» за адресою м. Євпаторія , вул. Горького, 5-г.
Крім того матеріали справи свідчать , що позикодавець та представник позичальника з 26 січня 1985 року до 18 липня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі ( а.с. 5).
За правилами частини 2 статті 207 ЦК України правочин з боку юридичної особи підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Відповідно до положень частини З статті 238 цього Кодексу представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи.
За змістом договору засновників про створення і діяльності СП ТОВ «Південний хрест» від 04 грудня 1996 року та положень розділу 11 Статуту цього підприємства в редакції на час укладення договору позики ( а.с.138-139) його виконавчим органом є правління , яке очолює Президент , що назначається вищим органом управління товариства - Радою засновників та може розпоряджатися майном підприємства в межах , встановлених вищим органом управління .
Крім того, за змістом пункту 11.3 цього Статуту затвердження договорів на суму, що перевищує розмір статутного фонду - 10950 грн., відноситься до виключної компетенції вищого органу управління СП ТОВ « Південий хрест»,тобто, перебуває за межами компетенції Президента .
Рішенням зборів засновників СП ТОВ « Південний хрест» від 25 квітня 2009 року ОСОБА_2 був звільнений з посади Президента цього товариства за зловживання своїми повноваженнями та перевищення повноважень керівника з визначенням виконавчим органом товариства Директора і призначенням на цю посаду ОСОБА_3 (а.с. 112).
З викладеного випливає , що ОСОБА_2 не мав повноважень на укладення з позивачкою ОСОБА_1 15 січня 2004 року від імені СП ТОВ « Південний хрест» договору безпроцентної позики на суму 3 500 000 грн.
Судовою колегією не встановлений факт передачі ОСОБА_1 у виконання умов договору позики 3 500 000 грн. СП ТОВ « Південний хрест», оскільки у справі відсутні будь-які докази на підтвердження надходження зазначеної грошової суми до відповідача у встановленому законом порядку, а саме – відображення даної суми у фінансових та бухгалтерських документах підприємства, податкової звітності.
При цьому посилання позивачки на передання відповідачу визначеної договором позики суми грошей спростовується висновком незалежного аудитора від 29 листопада 2010 року (а.с.192-199),за змістом якого відображення в обліку операції з одержання запозичених коштів СП ТОВ «Південний хрест» за договором безпроцентної позики не підтверджується бухгалтерською та податковою звітністю .
Крім того, відсутність кредиторської заборгованості як по довгострокових і короткострокових зобов’язаннях згідно із даними фінансової звітності не підтверджує наявність заборгованості підприємства .
Факт порушення фінансової дисципліни та податкового законодавства при укладенні договору позики визнав представник ОСОБА_1 при апеляційному перегляді справи .
Виходячи з наведеного , колегія суддів вважає, що підписання директором СП ТОВ « Південний хрест» ОСОБА_2 договору безпроцентної позики та розписок не підтверджує факт одержання цим підприємством від позивача позики та не є доказом передання грошей від позикодавця до позичальника.
За таких обставин судова колегія вважає, що вищезазначена угода позики вчинялася подружжям у межах сімейних відносин, оскільки за правилами статті 65 Сімейного кодексу України при укладенні договору однім з подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя та створює обов’язки для другого подружжя , якщо такий договір укладений в інтересах сім’ї та майно, отримане за договором , використане в інтересах сім’ї.
Докази , на які посилається ОСОБА_1 у підтвердження цільового використання позичених грошей в інтересах СП ТОВ « Південний хрест» для реконструкції належного цьому підприємству ресторану літного типу « Південний хрест » за вищевказаною адресою - рішення виконкому Євпаторійської міської ради № 146\2 від 22 березня 2006 року , яким затверджено акт державної комісії по вводу в експлуатацію торговельно-розважального комплексу з рестораном за адресою вул. Горького, 5-г, побудованого СП ТОВ « Південний хрест», акт державної приймальної комісії по прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом цього об’єкту від 17 березня 2006 року ( а.с. 33-36 ) , а також надані апеляційному суду проектна документація по реконструкції з розширенням ресторану «Південний хрест» в м.Євпаторія з доданими документами – кошторисом, договорами і актами , на думку судової колегії, не мають доказового значення, оскільки не містять безумовного підтвердження фінансування відповідачем таких робіт за рахунок позиченої у позивачці грошової суми .
При цьому судова колегія приймає до уваги наявні у справі копії договорів купівлі-продажу торговельно-розважального комплексу з рестораном в м.Євпаторія, вул. Горького , 5-г від 16 жовтня 2007 року і 27 грудня 2007 року ( а.с. 145-149) за змістом яких вартість цього майна визначена у 252000 грн. , з наступним витребуванням СП ТОВ « Південний хрест» зазначеного нерухомого майна у останнього покупця ОСОБА_4 з припиненням на нього права власності ОСОБА_4 і визнання такого права за СП ТОВ « Південний хрест» рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2010 року, яке набрало законної сили.
Однак при вирішенні справи суд першої інстанції не звернув увагу на вищенаведені обставини та у порушення вимог статей 214 - 215 ЦПК України не достатньо визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою яка їх регулює , не перевірив належним чином доводи позивачки , не застосував заходів для всебічного і повного з’ясування обставин справи , унаслідок чого дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність правових підстав для повернення позивачці грошової суми позики .
За таких обставин оскаржене рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги СП ТОВ « Південний хрест» заслуговують на увагу .
Оскільки суд при вирішенні справи припустився порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясував обставини справи, а також залишив поза увагою недоведеність обставин, що мають значення для справи, які вважав встановленими , що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до пунктів 1, 2 і 4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 березня 2009 року не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення – про відмову у позові ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 1,2,4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» задовольнити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хрест» про стягнення боргу за договором позики
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів
Судді: Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Павловська І.Г.