РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Пономаренко А.В.
Суддів Дралла І.Г.,
Павловської І.Г.
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа – Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Джанкойського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим,
за апеляційною скаргою Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 03 грудня 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, зазначивши , що з початку серпня 1991року він прибув на постійне проживання до АДРЕСА_1 до грудня 1996 року , а після придбання у грудні 1996 року у власність будинку АДРЕСА_2 зареєструвався за даною адресою, однак під час звернення заявника до Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Джанкойського МУ ГУ МВС України в АР Крим з метою оформлення паспорту громадянина України, у цьому було відмовлено на підставі відсутності підтвердження факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року .
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 03 грудня 2008 року вказану заяву ОСОБА_5 задоволено: встановлено факт проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 на території України АРК Джанкойського району в АДРЕСА_2 на 24.08.1991 року .
В апеляційній скарзі Джанкойський міжрайонний прокурор просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки судом під час ухвалення рішення не було узято до уваги недоведеність вимог заявника жодними доказами .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржене рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення , суд першої інстанції виходив з доведеності ОСОБА_5 факту постійного проживання на території України та наявності правових підстав для задоволення заяви.
Однак такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
За змістом статті 3 ЦПК України право на звернення до суду закон пов’язує із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів
Згідно з вимогами частини 3 статті 10 та статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Випадки та порядок набуття громадянства України врегульовані положеннями Закону України « Про громадянство України» та Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року № 215\2001 « Про громадянство України» .
Зокрема, ідповідно до статті 3 вказаного Закону громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту безперервного проживання на законних підставах на території України станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_5 усупереч наведених норм закону не навів безперечних доказів на підтвердження доводів своєї заяви та зазначених обставин .
Докази, на які посилається заявник в обґрунтування своїх вимог , а саме – паспорт громадянина СРСР, довідки Луганської сільради Джанкойського району АР Крим і письмові пояснення свідків щодо постійного проживання ОСОБА_5 на території с. Луганське з 3 серпня 1991 року ( а.с. 4-10) за своїм змістом не мають доказового значення, оскільки є суперечливими та не містять безумовного підтвердження набуття заявником громадянства України у встановленому законом порядку.
Так наданий заявником паспорт громадянина колишнього СРСР має не оговорені виправлення в штампі про дату реєстрації з 1 грудня 1990 року в с. Лобаново Джанкойського району АР Крим , а також дані про зняття з реєстрації за цією адресою 15 грудня 1999 року і реєстрацію з 16 березня 2001 року на території Цурюпинського району Херсонської області , що не відповідає змісту заяви ОСОБА_5 та вищенаведеним доказам .
Доводи заявника про те, що з грудня 1996 року він став проживати у власному будинку АДРЕСА_2 Джанкойського району АР Крим з реєстрацію за даною адресою не підтверджений жодним доказом у матеріалах справи, при цьому заявник просив встановити юридичний факт постійного проживання за цією адресою до 24 серпня 1991 року .
Однак при вирішенні справи суд першої інстанції не звернув на це увагу та всупереч вимог статей 212 - 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин справи, не перевірив достатньою мірою доводів заявника та не дав жодної оцінки доказам у справі, не вмотивував свого висновку про задоволення вимог ОСОБА_5 , який не ґрунтується на належних доказах, унаслідок чого помилково виходив з обґрунтованості поданої заяви.
За таких обставин доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу , а оскаржене рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим .
Оскільки місцевий суд при вирішенні справи припустився порушення норм матеріального і процесуального права , відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України оскаржене рішення місцевого підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити .
Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 03 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання на території України.
Рішення набирає законної сили у день його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Судді: Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Павловська І.Г.