РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     2 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                                  Головуючого, судді Адаменко О.Г.

                                  Суддів Руснак А.П.

Кірюхіної М.А.

                                  При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до виробничого кооперативу «Скіф-88» про визначення  частки в праві спільної часткової власності, визнання на неї права власності і виділ її в натурі, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 вересня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     25.03.2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до виробничого кооперативу (далі ВК) «Скіф-88», в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визначити його частку у праві спільної часткової власності  на  базу відпочинку котеджного типу на 300 місць по АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на цю частку у вигляді елінгу № 9 і  виділити її в натурі.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що він є співвласником бази відпочинку на підставі договору про спільну діяльність, який було  укладено ним з ВК «Скіф-88» 1 червня 2005 року. Його частка фактично складається з елінгу № 9. Правовстановлювальний документ на базу в цілому  був виданий  ВК «Скіф-88». Фактично переданий в його володіння та користування елінг № 9 може  бути виділений в натурі зі спільного майна. Проте, відповідач відмовляється добровільно  укласти з ним договір про виділ  його частки в натурі.

     Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

     Представник ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на  неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема, зазначає, що  суд при ухваленні рішення  безпідставно послався  на положення частини 3 ст. 376 ЦК України.

     У письмових запереченнях ВК «Скіф-88» просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає  задоволенню з наступних підстав.

     Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 в повному обсязі, суд виходив  з того, що частка позивача у спільній частковій власності на об’єкт  будівництва  не може бути  виділена, оскільки земельна ділянка під будівництво цього нерухомого майна в установленому законом порядку позивачу не надана.

     Колегія суддів  не може погодитись з таким  рішенням суду, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

     Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Відповідно до вимог частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     Статтею  1130 ЦК України передбачено,  що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються  спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання  вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання  вкладів учасників.

     Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

     Частиною 1 ст. 1134 ЦК України встановлено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є  спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах, інших ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

     Апеляційним розглядом встановлено, що на підставі державного акту  від 05.10.1995 року виробничій корпорації «Скіф-88», правонаступником якої є виробничий кооператив «Скіф-88»,  надана у постійне користування земельна ділянка площею 5,00 га  для будівництва  пансіонату на 500 місць в  смт. Миколаївка (а.с. 21-24).

     01.06.2005 року між виробничою корпорацією «Скіф-88» (підприємством) та ОСОБА_5 (партнером) був укладений  договір про спільну  діяльність з будівництва  об’єкту  -  бази відпочинку  на 300 місць  в смт. Миколаївка Сімферопольського району (а.с. 14-16).

     Відповідно до пунктів 1.2, 1.6, 1.8 цього договору  частину обов’язків з  будівництва об’єкту  несе підприємство;  визначається форма  вкладу  партнера  у спільну діяльність (грошова, матеріальна); будівництво ведеться тільки підприємством, в тому числі об’єктів на ділянці, закріпленій за партнером;  внутрішні (оброблювані) роботи  на об’єктах, закріплених за партнером,  здійснюються самим партнером.  

     Згідно з пунктом 1.4 договору  після  здачі об’єкту в експлуатацію частина власності може бути передана  безпосередньо  партнеру, а частина власності, як - то будівлі, споруди,   інженерні мережі, дороги  та  місця благоустрою, земельні ділянки загального користування,   передаються  новоствореній юридичній особі.

     Частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

     З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації від 20.04.2006 року № 768-р.  затверджено акт  державної  приймальної  комісії від 20.04.2006 року з прийняття в експлуатацію другого пускового комплексу бази відпочинку котеджного типу  на 300 місць виробничої корпорації  «Скіф-88» в смт. Миколаївка (а.с. 25-30).

    Згідно зі свідоцтвом про право власності  від  14.06.2006 року виробнича корпорація «Скіф-88» є власником   другого пускового  комплексу бази відпочинку котеджного типу  на 300 місць.  До складу об’єкту  входить  основна будівля  «Я-3» ( а.с. 31).

     Зі змісту звернень ВК «Скіф-88» до Миколаївської селищної ради і Сімферопольського районного БТІ  з приводу  передачі ОСОБА_5   його  частки  в об’єкті  спільної власності у вигляді  приміщення елінгу № 9, вбачається, що  відповідач  не заперечує  право власності позивача на це майно згідно з умовами договору від  01.06.2005 року (а.с. 11, 45, 48).

     Крім того, 09.06.2005 року виробничою корпорацією «Скіф-88»  складено  акт приймання-передачі  частки у будівництві  бази відпочинку, згідно з яким ОСОБА_5 передано  елінг  № 9 (а.с. 7).

     Згідно з вимогами частини 1 ст. 356 ЦК України  власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

     Пунктом 3.1 договору передбачено, що підприємство зобов’язалося  закріпити  за партнером конкретно визначений об’єкт - елінг № 9 відповідно  до пунктів 1.7-1.9 цього договору.

     Зі змісту договору  про спільну діяльність  від 01.06.2005 року   вбачається, що  після здачі  об’єкта в експлуатацію сторони  можуть  або  створити  товариство  співвласників (кооператив, кондомінімум),  або передати належну частку власності партнеру,   залишивши за   новоствореною юридичною особою тільки  загальні комунікації,  споруди ( пункт 1.4 договору).

     Після здачі об’єкту в експлуатацію партнер укладає  договір  з підприємством або його правонаступником на  утримання та обслуговування  як його особистого господарства,  так  і об’єкта -  бази відпочинку -  в  цілому.

     Відповідно до пункту 3.2 договору партнер сплачує після підписання договору підприємству 58000 грн.

     За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що частка позивача у праві спільної часткової власності на базу відпочинку має бути визначена у вигляді елінгу № 9, як передбачено договором про спільну діяльність.

     Частиною 1 ст. 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

     Відповідно до частини 3 цієї статті договір про виділ в натурі частки з нерухомого спільного  майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

      Частиною 2 ст. 367 ЦК України встановлено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

     Як  вбачається з угоди від 27 жовтня 2006 року  сторони досягли домовленості про  виділ  частки   ОСОБА_5 із спільної часткової власності (а.с. 203).

     З 1 січня 2006 року ОСОБА_7  утримує та обслуговує  елінг № 9 через  участь в  обслуговуючому кооперативі  «Скіф» (а.с. 205).  

     Рішенням  Миколаївської селищної ради  від  29.01.2008 року елінгу ОСОБА_5  привласнено  поштову адресу - АДРЕСА_1 ( а.с.  47).

     Згідно  з частиною  1 ст. 1141 ЦК України  договір  простого товариства (одна із форм спільної діяльності)  припиняється у  разі досягнення  мети  товариства.

     Відносини спільної часткової власності  між учасниками договору  передбачають  визначення частки кожного учасника договору  та  їх припинення  із закінченням дії договору -  досягнення  мети спільної діяльності.

     З висновку  судової будівельно-технічної експертизи  № 124 від  30.10.2009 року вбачається, що елінг № 9, розташований на території бази відпочинку на 300 місць в АДРЕСА_1, площею 68 кв.м. заінвентаризований як основна будівля «Я3», складає 26/1000 часток нерухомого  майна бази відпочинку і може бути виділений в натурі з правом користування об’єктами бази відпочинку, які перебувають у спільній власності (будівлями, спорудами, інженерними  мережами, дорогами, елементами благоустрою, земельними ділянками) (а.с.134-142).

     Таким чином,  враховуючи   що  позивач є співвласником майна, яке збудовано   в установленому порядку, прийнято в експлуатацію, згідно з висновком експертизи може бути виділено в натурі у вигляді  елінгу, що і передбачалося умовами договору про спільну діяльність,  фактично  вже знаходиться у  користуванні позивача та їм утримується, колегія суддів вважає,  що  позовні вимоги ОСОБА_5   про  визначення розміру частки в праві спільної часткової власності, визнання на неї права власності і виділ цієї частки в натурі є обґрунтованими  і підлягають задоволенню.

     Доводи  ВК «Скіф-88», що ОСОБА_5 не вирішив питання закріплення за ним земельної  ділянки  для обслуговування елінгу, не можуть бути підставою для відмови у позові.

     Статтею  377 ЦК України  визначено  підстави та порядок  набуття права  на земельну ділянку  у разі  набуття права власності  на   будівлю або споруду, що розміщена на ній.

     Об’єкт нерухомості, на який у сторін виникло право спільної  часткової власності,   збудований на  земельній ділянці,  наданий у користування виробничої корпорації  «Скіф - 88» у  встановленому законом порядку.

     Згідно з діючим  законодавством та у відповідності до умов договору про спільну діяльність спільна діяльність  здійснюється  на основі об’єднання  вкладів  учасників.

     В пункті 1.4 договору про спільну діяльність зазначено про передачу  партнеру ОСОБА_5 частини власності  -  котеджу  та  інших споруд, які знаходяться на  закріпленій  за партнером  згідно з  договором   земельній ділянці.

     Відповідно до пункту 1.9  договору від  01.06.2005 року земельна ділянка вважається закріпленою  за партнером  після  затвердження   проекту будівництва та отримання  дозволу  на  будівництво.

     Згідно з пунктом 3.4 зазначеного договору розмір оплати партнером  виконання  будівельно-монтажних робіт підприємством,  визначається після  затвердження  проекту будівництва  будинку  та отримання  дозволу  на будівництво.  Партнер зобов’язаний  у визначений термін внести суми платежів  з індивідуальної забудови ділянки, закріпленої за  партнером.

     Окрім цього, земельна ділянка вважається закріпленою за партнером згідно з пунктом 1.7 договору.

     Відповідно до пункту 1.5 договору  одиницею  частки спільної  діяльності, прийнятою  для  ведення всіх розрахунків, є 100  кв. м. земельної ділянки.

     Відповідно до пункту 3.5 договору передача у власність партнеру  від підприємства земельних ділянок та нерухомості  відбувається за актом  приймання-передачі  у відповідності до  п.п. 1.4, 1.9,  2; 3  договору.

     Таким чином,  в договорі  про спільну діяльність вказано на  закріплення за ОСОБА_5  тієї  земельної ділянки, на якій  здійснюється  будівництво  елінгу.

     За змістом договору підстави та дії по «закріпленню земельної ділянки» визначаються   суто у тому значенні,  яке  йому надано   умовами договору  про спільну діяльність. Правовий статус земельної ділянки, на якій збудовано  при здійсненні спільної діяльності містобудівний об’єкт, договором про спільну діяльність у розумінні  Земельного Кодексу України  не визначено. Предметом заявленого позову  є виділ частки із  об’єкту  будівництва, а не  земельні  правовідносини.

     Та обставина, що ОСОБА_5 знаходиться у правовідносинах з органами місцевого самоврядування з приводу укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування  елінгу,  не   виключає можливість  виділу його частки з нерухомого майна, яке є   спільною власністю та будувалось на земельній ділянці, відведеній  в установленому законом порядку  під будівництво  зазначеного об’єкту.

     Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

     Відповідно до вимог ст. 88  ЦПК України з ВК «Скіф-88» на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 1025 грн.

     На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу представника  ОСОБА_5  за довіреністю - ОСОБА_6  задовольнити.

     Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2010 року  скасувати.

     Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити.

     Визначити, що частка ОСОБА_5 у праві спільної часткової власності   на другий  пусковий комплекс бази відпочинку котеджного типу на 300 місць, розташований  в АДРЕСА_1, складається з 26/1000 часток у вигляді елінгу № 9 (літер «Я-3»).

     Виділити в натурі частку ОСОБА_5 у вигляді елінгу № 9 (літер «Я-3») з нерухомого спільного майна -  другого пускового комплексу  бази відпочинку котеджного типу на 300 місць, розташованого в АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_5 право приватної власності на виділене майно і припинивши на нього право власності виробничого кооперативу «Скіф-88» (за даними реєстрації - виробничої корпорації «Скіф-88»).

     Стягнути з виробничого кооперативу «Скіф-88» на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат 1025 грн.

     Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку  безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

     Судді: