АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Павловської І.Г., Пономаренко А.В.,
при секретарі: Галіч Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 1 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Вимоги мотивовані тим, що 25 серпня 1992 року його мати ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з батьком ОСОБА_6 купила за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1. 29 грудня 1994 року батьком позивача ОСОБА_6 був складений заповіт, яким він заповів все належне йому майно, у тому числі й спірну квартиру, своїм синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер. 11 грудня 2006 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтва про право власності на спадкове майно не отримав. 10 жовтня 2008 року мати позивача подарувала спірну квартиру відповідачу ОСОБА_2 за договором дарування. ОСОБА_2 3 грудня 2009 року продав за договором купівлі-продажу спірну квартиру ОСОБА_7 за 31611 гривень 19 копійок. Позивач вважає, що його право власності як спадкоємця порушено, та підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним договору дарування та договору купівлі-продажу квартири.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 1 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 3 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу спірної квартири суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у встановленому порядку прийняв спадщину після смерті батька, якому належала Ѕ частка спірної квартири і якою ОСОБА_5, а потім ОСОБА_2 розпорядилися всупереч закону.
Проте цілком погодитися з такими висновками суду не можна.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 1951 року. За договором купівлі-продажу від 28.08.1992 року ОСОБА_5 купила спірну квартиру у ПРЕП Алуштинської міської Ради. Таким чином, згідно з правилами КоБС УСРСР квартира АДРЕСА_1 становила спільну сумісну власність подружжя. Частки у квартирі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є рівними незважаючи на те, що вся квартира зареєстрована за ОСОБА_5
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки спірної квартири. У визначені главою шостою ЦК України строки та порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину шляхом подання відповідних заяв до нотаріальної контори.
З врахуванням наведеного ОСОБА_5 не мала права дарувати всю квартиру ОСОБА_2, а мала право подарувати йому тільки Ѕ частку спірної квартири.
Судом першої інстанції правильно застосовані правила статей 215, 203 ЦК України, але помилково визнано недійсним договір дарування квартири в цілому, оскільки згідно з правилами статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У зв’язку з викладеним рішення суду першої інстанції підлягає зміненню в частині визнання недійсним договору дарування Ѕ частини квартири.
Оскільки Ѕ частина спірної квартири складає спадкову масу та має бути успадкована після смерті ОСОБА_6, то діє правило статті 362 ЦК України про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, у зв’язку з чим суд першої інстанції правильно визнав недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цілому.
Оскільки питання про застосування реституції сторони не ставили, на теперішній час квартира продана іншій особі і витребування її можливо шляхом подання до суду віндікаційного позову, суд першої інстанції правильно не застосував наслідки недійсності правочину.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного визнання недійсним договору купівлі-продажу є необґрунтованими. Договір купівлі-продажу спірної квартири не відповідає вимогам цивільного законодавства, у зв’язку з чим обґрунтовано визнаний недійсним. Та обставина, що на теперішній час квартира продана іншій особі не має правового значення для вирішення справи в межах заявлених позовних вимог.
Витребування майна з чужого незаконного володіння, за наявністю правових підстав для цього, є правом а не обов’язком власника майна.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині недійсності дарування Ѕ частини квартири, а рішення суду першої інстанції зміні відповідно до правил статті 309 ЦПК України в зазначеній частині.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 1 грудня 2010 року змінити в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зазначивши, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнається недійсним в Ѕ частині квартири.
В іншій частині рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 1 грудня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.