АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Павловської І.Г., Пономаренко А.В.,
секретар: Ломовський І.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Кредитної спилки «Кримська республіканська каса взаємодопомоги» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 8 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
КС «Кримська республіканська каса взаємодопомоги» (далі КС «КРКВ») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги мотивовані тим, що 22.02.2007 року ОСОБА_1, як член спілки отримала кредит 76000 гривень за кредитним договором але умови кредитного договору вона не виконала та станом на 23.02 2009 року має заборгованість перед КС «КРКВ» в розмірі 373221 гривну 71 копійоку, з яких тіло кредиту складає 76000 гривень, відсотки за користування кредитом 116302 гривні 17 копійок, пеня складає 180919 гривень 54 копійки. З посиланням на статті 526, 1054, 1049, 1050 ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, а у разі недостатності коштів від реалізації предмету іпотеки звернути стягнення на інше майно боржника в порядку черговості передбаченої законодавством.
Ухвалою суду від 9 серпня 2010 року до участі у справі були залучені співвідповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як особи, які уклали договір іпотеки з КС «КРКВ».
Заочним рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя від 8 вересня 2010 року позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Кримська республіканська каса взаємодопомоги» заборгованість за кредитним договором №27-02/07 від 22 лютого 2007 року станом на 2 квітня 2010 року у розмірі 373 221 гривну 71 копійку. Звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1. За рахунок від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги КС «КРКВ» за кредитним договором в розмірі 373221, 71 грн. У випадку коли суми вирученої від продажу предмета іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог КС «КРКВ» стягнути суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги з іншого майна, яке належить ОСОБА_1 в порядку черговості передбаченої законодавством України.
Стягнуто з ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь КС «КРКВ» відшкодування судових витрат по 649 гривень 99 копійок з кожного.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції зменшивши розмір стягнутої неустойки до 3000 гривень та звільнити від сплати процентів за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду в оскарженої частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що суд був повинний застосувати правила статті 551 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 14 ЦК України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідно до вимог статей 525, 526, 543, 554, 575, 625, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» є обґрунтованими та засновані на законі, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконує зобов’язання відповідно до умов кредитного договору внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 373 221 гривну 71 копійку (а.с.104), а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є майновими поручителями за зобов’язанням ОСОБА_1 оскільки уклали з кредитором договір іпотеки.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосуються тільки стягнення процентів за кредитним договором та пені. ОСОБА_2 просить застосувати правила статті 551 ЦК України посилаючись на майновий стан, стан здоров’я, та те, що пеня значно перевищує розмір збитків.
Згідно з правилами статті 551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судовим розглядом встановлено, що тіло кредиту становить 76000 гривень, а сума нарахованої неустойки становить 180 919 гривень 54 копійки, що значно перевищує розмір збитків.
Також суд апеляційної інстанції враховує пенсійний вік ОСОБА_2, стан його здоров’я, майновий стан сім’ї, те що стягнення звернуто на квартиру та з врахуванням правил статті 551 ч.3 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір неустойки до розміру тіла кредиту, тобто до 76000 гривень, у зв’язку з чим апеляційна скарга задовольняється частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміненню в частині стягнення пені з підстав статті 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України.
Довід апеляційної скарги стосовно звільнення від сплати процентів за користування кредитом є необґрунтованим, оскільки не заснований на законі та умовах договору кредиту. Згідно правил статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 1048 ЦК України встановлює, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Законом не передбачена можливість звільнення від сплати процентів за договором кредиту з врахуванням майнового стану позичальника та інших обставин, які мають суттєве значення.
З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування рішення суду в частині стягнення процентів за користування кредитом.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 8 вересня 2010 року змінити зменшивши суму стягнутої пені з ОСОБА_1 на користь Кредитної спилки «Кримська республіканська каса взаємодопомоги» до 76000 гривень, а загальну стягнуту суму зменшити до 268 302 гривень 17 копійок.
В іншій частині рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя від 8 вересня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.