АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1670-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Муратова Ж.А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Кустової І.В.,

суддів                 Притуленко О.В.,

                                                Авраміді Т.С.,

при секретарі             Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2009 року Керченська міська рада АР Крим (далі - Рада) звернулася до суду до ОСОБА_4, ОСОБА_5, та уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов’язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1, шляхом зносу металевого гаражу.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідачі, у порушення вимог чинного земельного законодавства без отримання відповідних рішень та дозволів, встановили належний їм металевий гараж на зазначеній території.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2009 року позов задоволений: зобов’язано ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту їм земельну ділянку на АДРЕСА_1, шляхом зносу розташованого на ній металевого гаражу. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням даного суду від 14 вересня 2010 року судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На судове рішення від 17 грудня 2009 року  ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що суд помилково не врахував, що позивач є інвалідом III групи із захворюваннями опорно-рухового апарату, якому органи місцевого самоврядування повинні забезпечити виділення земельної ділянки під будівництво гаражу поблизу місця їх проживання. Земельна ділянка, на якій встановлений гараж, знаходиться на відстані 50 метрів від будинку, де він проживає. Вона не використовується територіальною громадою для публічних та приватних потреб. Суд не звернув уваги на його звернення  до  Керченської міської ради АР Крим та не зобов’язав останню виділити йому спірну земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_5 самовільно зайняв спірну земельну ділянку.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону – статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статтям 83, 124, 126 та 212 Земельного кодексу України та дослідженим у справі доказам, зокрема,  викопіюванню з генерального плану м. Керч (а.с. 6) та реєстру самовільно зайнятих гаражів № 2 від 20 травня 2009 року(а.с. 5).

З матеріалів справи вбачається, що на АДРЕСА_1, знаходиться самовільно збудований металевий гараж, який використовується відповідачем ОСОБА_5 для зберігання автомобілю.

Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва громадянам України можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 3 статті 231 Закону України «Про планування і забудову територій»   підставою для розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об’єкта містобудування, є дозвіл (доручення, у разі підготовки земельної ділянки до аукціону) відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що може бути наданий одночасно із дозволом на розроблення проекту відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності.

Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи (а.с. 19, 38), що спірна земельна ділянка для розташування або будівництва гаражу у встановленому законом порядку відповідачу не передавалася.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зайнята ОСОБА_5 земельна ділянка, на якій знаходиться металевий гараж, використовується ним самовільно.

Статтею 212 Земельного кодексу передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Той факт, що ОСОБА_5, будучі інвалідом III групи із захворюваннями опорно-рухового апарату, звертався до Ради з заявами про надання у користування земельної ділянки, на якій встановлений металевий гараж, не спростовує висновку суду щодо самовільного зайняття ним спірної земельної ділянки.

Довід апеляційної скарги щодо знаходження спірної земельної ділянки на території, яка не використовується територіальною громадою, не має правого значення для вирішення спору про звільнення самовільно зайнятої ділянки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2010 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.

Відповідно до частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.  

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

І.В. Кустова О.В. Притуленко Т.С.Авраміді