Справа № 2-657/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"11" березня 2011 р. Дзержинський районний суд в складі:

головуючого Масалітіна Н.  А.

при секретарі Куксенко О. В.,  розглянувши   у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Державного  підприємства „Рудоуправління  ім.. Кірова  про  стягнення  середнього  заробітку  за  період  затримки   розрахунку  при  звільненні  з  роботи  та  відшкодування  моральної  шкоди, суд, -

                                                            В С Т А Н О В И В :

         Позивач  ОСОБА_1  звернувся  до  відповідача   Державного  підприємства „Рудоуправління  ім.. Кірова  з  вищеназваним  позовом  ,  посилаючись  на  те ,  що  в період   з 18 травня 2007року  по  28  грудня  2007року  він  працював  у  відповідача на посаді  заступника  директора  Державного  підприємства  „Рудоуправління  ім.. Кірова.

         На  підставі  його  заяви про  звільнення  з  роботи  за  власним  бажанням згідно  наказу  від  26 грудня 2007року  його  було  звільнено  з  роботи 28 грудня  2007року.

         В  порушення  вимог ст..116 КЗпП України  адміністрація роботодавця не провела  з  ним  розрахунок у  встановлений  законом  строк   в  день  звільнення  або  на  наступний  день  і  тільки 26.10.2010 року  відповідач   розрахувався  з  ним  по  заробітній  платі,  яка  йому  належала  при звільненні.

         Відповідно до ст..117 КЗпП України в разі  несвоєчасного  розрахунку  при звільненні з  працівником  власник  зобов”язаний  виплатити  працівникові його  середній заробіток  за весь час  затримки  по  день  фактичного  розрахунку.

         Відповідно  до довідки  відповідача від 21.12.2010року  його  середньоденний  заробіток становив   74грн.64коп.,  а  відповідно  періоду  несвоєчасного  розрахунку при  його  звільненні  за  2007рік  становить  1 день(31.12.2007року), за 2008рік  253дні,  за  2009рік- 255днів, за  період  з   1  січня   по 26  жовтня  2010року-  208 днів.

         Всього  на  717  днів  відповідач  затримав  розрахунок   по  його  заробітній  платі  при  звільненні.

         За  період  затримки  розрахунку  при  звільненні  з  28грудня  2007року  по  26 жовтня  2010року  ,   тобто  за  717 днів , відповідач  зобов”язаний  виплатити  йому 53516грн.88коп.  із  розрахунку  74грн.64коп. середньоденний  заробіток  х  717днів затримки  розрахунку  при  звільненні  =  53516грн.88коп.,  які  позивач  просив  стягнути  з  відповідача  на  його  користь.

         В судовому  засіданні  позивач  змінив  свої  позовні  вимоги  і  просив  стягнути  з  відповідача  на його  користь  середній  заробіток  за  затримку  розрахунку  по  заробітній  платі  при  звільненні  в сумі  52779грн.95коп.

        Представник  відповідача  проти  позову  заперечував ,  просив  позивачу  в  позові  відмовити,  так  як  вини  відповідача  в  несвоєчасному  розрахунку  з  позивачем  при  звільненні  немає.  Представник  відповідача   повністю  підтримала  заперечення  відповідача,  надані  суду.

         Суд, вивчивши  матеріали  справи ,  заслухавши  позивача ,  представника  відповідача,  вважає  зміненні  позовні  вимоги  позивача  такими ,  що  підлягають  задоволенню в  повному  обсязі  з  наступних підстав.

           В період   з 18 травня 2007року  по  28  грудня  2007року  позивач    працював  у  відповідача на посаді  заступника  директора  Державного  підприємства  „Рудоуправління  ім.. Кірова.

         На  підставі    заяви  позивача   про  звільнення  з  роботи  за  власним  бажанням згідно  наказу  від  26 грудня 2007року   позивача   було  звільнено  з  роботи 28 грудня  2007року.

         В  порушення  вимог ст..116 КЗпП України  адміністрація роботодавця не провела  з  позивачем    розрахунок у  встановлений  законом  строк   в  день  звільнення  або  на  наступний  день  і  тільки 26.10.2010 року  відповідач   розрахувався  з  позивачем   по  заробітній  платі,  яка    належала  позивачу  при звільненні.

         Відповідно до ст..117 КЗпП України в разі  несвоєчасного  розрахунку  при звільненні з  працівником  власник  зобов”язаний  виплатити  працівникові його  середній заробіток  за весь час  затримки по  день  фактичного  розрахунку.

         Відповідно  до довідки  відповідача від 21.12.2010року (а.с.7)   середньоденний  заробіток  позивача  становив   74грн.64коп.,  а  відповідно  періоду  несвоєчасного  розрахунку при    звільненні  позивача  за  2007рік  становить  1 день(31.12.2007року), за 2008рік - 253дні,  за  2009рік- 255днів, за  період  з   1  січня   по 26  жовтня  2010року-  208 днів.

         Всього  на  717  днів  відповідач  затримав  розрахунок   по   заробітній  платі  позивача  при  звільненні.

         За  період  затримки  розрахунку  при  звільненні  з  28грудня  2007року  по  26 жовтня  2010року  ,   тобто  за  717 днів , відповідач  зобов”язаний  виплатити   позивачу 52779грн.95коп. ,  за  час   затримки  розрахунку  при  звільненні  , В  частині  суми  позову про  стягнення  зарплати  за  час  затримки  розрахунку  по зарплаті  при  звільненні    позивач  погодився  з  розрахунком  його  середнього  заробітку  52779грн.95коп.за  час  затримки  розрахунку  при  звільненні   ,  який  зроблений  відповідачем  і  наданий  суду  для  приєднання  до  матеріалів  справи ,  позивач  в  частині   суми  середнього  заробітку  за  час  затримки  розрахунку  по  зарплаті  на  день  звільнення   змінив  свої позовні  вимоги   і    просив  стягнути  з  відповідача  на  його  користь  52779грн.95коп. за  717днів  затримки  розрахунку  по  зарплаті.

         Та  обставина ,  що  відносно  відповідача   порушувалось  провадження  в  справі про   банкрутство  ,  не  може  бути  підставою   для  звільнення  відповідача   та  для  затримки  відповідачем  розрахунку  з  позивачем   по  належних  виплатах    позивачу  при  звільненні.

        Виходячи  з  наведеного  ,  суд  вважає  необхідним  задовольнити  зміненні  позовні  вимоги  позивача  та  стягнути  з  відповідача  на  користь  позивача  52779грн.95коп.  за  час  затримки   відповідачем  розрахунку  по  зарплаті  з  позивачем  за період  з  31  грудня  2007року  по  26 жовтня  2010року.

        Суд  вважає  необхідним  стягнути  з  відповідача  витрати  на  ІТЗ  120грн.,  а  також  стягнути  з  відповідача  на користь  держави  держмито  в  сумі  527грн.80коп  .   

       Керуючись ст.ст116,117  КЗпП України, ст. ст.1,8, 10, 11, 60,209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

                                                          В И Р І Ш И В :

          Стягнути  з  Державного  підприємства „ Рудоуправління  ім..  Кірова  на  користь  ОСОБА_1   середній  заробіток  за  період  затримки розрахунку  при  звільненні   ОСОБА_1   з  31  грудня  2007року  по  26  жовтня  2010року  в  сумі  52779

( п”ятдесят  дві  тисячі  сімсот  сімдесят  дев”ять)грн.95коп.

           Стягнути  з  Державного  підприємства „Рудоуправління  ім..  Кірова  „  витрати  на  ІТЗ  120грн.  та  на  користь  держави  держмито  в  сумі  527грн.80коп.  

          Рішення може бути  оскаржене в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня  проголошення рішення  апеляційної скарги.  

Суддя:Н. А. Масалітіна