Справа № 2а-32/11

ПОСТАНОВА

"21" лютого 2011 р.Городоцький районний суд Львівської області

в складі головуючого судді:Перетятько О. В.

при секретарі:Боднар Ю. М.

за участю предяставника відповідача 

та адвоката     Захарко О.М.

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України у Городоцькому районі Львівської області про визнання неправомірними дій та стягнення підвищення до пенсії «Дітям війни», суд -            

в с т а н о в и в :

20.10.2010р. ОСОБА_5 звернулася до суду, із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Городоцькому районі Львівської області, просить поновити пропущений строк на звернення до суду, визнати протиправними дії відповідача з нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з січня 2006 р. по листопад 2010р.

          Позовні вимоги в основному обгрунтовує тим, що вона відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись грошова допомога у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, однак така за 2006-2010р.р. не виплачувалась.

            В судовому засіданні ОСОБА_5 позов підтримала, покликаючись на мотиви та обставини такого, просить про поновлення строку на звернення до суду та про задоволення вимог.

              Адвокат позивачки ОСОБА_4 висловився на підтримку позову ОСОБА_5, просить позов задоволити.

Представник відповідача Захарко О.М. в судовому засіданні позов не визнала, мотивуючи пропущенням позивачкою строку на звернення до суду та безпідставністю позовних вимог.

            Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що предметом спору по цій справі є право позивачки на отримання у 2006-2010 р.р. передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення (надбавки) до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом  України «Про соціальний захист дітей війни» надбавок до пенсії.     

             Право позивачки на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивачки із заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України

Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта (а.с.-26).

            Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Цей факт підтверджується також долученою до справи ксерокопією посвідчення НОМЕР_1 від 1993р. з відміткою «дитина війни» (а.с.-23-24). Це надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Як вбачається із позовної заяви, додатків до неї та підтверджено матеріалами справи, і зокрема довідкою Управління пенсійного фонду України №1467/03-24 від 21.10.2009р. позивачка  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Городоцькому районі Львівської області, у період з 2006-2007р.р., їй не призначалось, не нараховувалось та не виплачувалось підвищення (надбавка) до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Починаючи з 01.01.2008р. позивачці нараховувалось та виплачувалося підвищення (надбавка) до пенсії, як дитині війни в таких розмірах: з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. щомісячний розмір підвищення становив 47 грн; з 01.04.2008р. по 21.05.2008р. щомісячний розмір підвищення становив 48 грн. 10 коп; з 22.05.2008р. по 30.06.2008р. такий розмір складав 48 грн. 10 коп; з 01.07.2008 р. по 30.09.2008р. становив 48 грн. 20 коп., з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. такий розмір складав 49 грн. 80 коп., з 01.01.2009р. по 30.09.2009р. становив 49 грн. 80 коп., а всього за вказаний період нею отримано 1027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 50 коп. (а.с.-35).

Вирішуючи вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачці передбаченого ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р., підвищення (надбавки) до пенсії, суд спираючись на Конституцію України, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. та Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008р., прийшов до висновку про неможливість звуження змісту права позивачки на гарантований державною соціальний захист та обов'язку держави в особі відповідача по справі забезпечити належний матеріальний рівень позивачки, яка має статус «дитини війни».         

Між тим, згідно зі ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. ЗУ „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено. ЗУ “Про внесення змін до ЗУ „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006р. до ст. 110 ЗУ „Про Державний бюджет на 2006р.” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” у 2006р. запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були. ЗУ „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до ЗУ „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 р. неконституційними не визнані та діяли протягом 2006р.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

Виходячи із системного аналізу норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються нарахування підвищення (надбавки)  до пенсії за 2006р. Відповідач по справі протягом 2006р. діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік».                      

Право позивачки на отримання підвищення (надбавки) до пенсії дітям війни виникло в період з 9.07 по 31.12.2007р. включно, відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р., що було  підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007р. дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р.    

Крім цього, право позивачки на отримання за період з 22.05 по 31.12.2008р. включно щомісячного підвищення (надбавки) до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційними положення п.п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».   

Між тим, у відповідності до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Позивачкою пропущено строк на звернення до суду, з вимогами до Управління пенсійного фонду України у Городоцькому районі про нарахування підвищення (надбавки) до пенсії дітям війни за період з 01.01.2007 по 20.04.2010р. не наведено поважності причин пропуску такого, а отже суд не вбачає підстав для його поновлення.

Викладені позивачкою в позові та наведені в суді обставини пропущення строку для звернення до суду, суд знаходить такими, що не є поважними.   

          В силу ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          Представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні вимог з підстав пропущення позивачкою строку звернення до суду.

          Приймаючи до уваги, що позивачкою не наведено переконливих доказів поважності пропуску строку звернення до суду з вимогами до Управління пенсійного фонду України у Городоцькому районі про нарахування підвищення (надбавки) до пенсії дітям війни у період з 1.07.2007р. по 20.04.2010р., з огляду на те, що представник відповідача наполягає на відмові в позові з підстав пропущення строку зверненння до суду, та враховуючи, що позивачка звернулася до суду із позовом лише 20.10.2010р., суд відмовляє у задоволенні її позовних вимог за період з 2007 року по 20.04.2010 року.

          Право позивачки на отримання підвищення (надбавки) до пенсії за період з 20.04.2010р. по 20.10.2010 включно (по день звернення до суду) підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період були чинними.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.   

Вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, тому суд дійшов до висновку про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити позивачці  за період з 20.04.2010р. по 20.10.2010р. включно підвищення (надбавку) до пенсії дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6  ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р.

          За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи приписи цього Закону та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення (надбавки) до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний нараховувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у квітні-жовтні 2010 року мінімального розміру пенсії за віком.   

За таких обставин, для забезпечення принципу визначеності та конкретності судового рішення, суд вважає, що резолютивна частина постанови по цій справі повинна містити вказівку на донарахування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у  квітні-жовтні 2010 року, що забезпечить відновленню порушеного права позивачки.   

Відповідачем не було надано суду доказів правомірності своєї бездіяльності стосовно позивачки за вказаний період (квітень-жовтень 2010р.).

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із викладеного, суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги та вважає, що такий спосіб захисту прав позивачки найбільш оптимальним і таким, що гарантуватиме дотримання і захист прав і свобод людини та громадянина.   

          Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 46, 55, 64, 95 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст.2, 6, 7-14, 17-19, 24, 69-72, 99, 100-103, 143, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задоволити частково.

Визнати протиправною відмову управління пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_5 підвищення у розмірі надбавки до пенсії, як «Дитині війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 20 квітня 2010р. по 20 жовтня 2010р.

Зобов»язати управління пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 підвищення у розмірі надбавки до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з  20 квітня 2010 р. по 20 жовтня 2010р. з урахуванням здійснених відповідачем за цей період виплат.

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

В решті позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом десяти днів.

СуддяО. В. Перетятько